Володимир Койфман (ліворуч), Марк Моралес (по центру) та Денис Ванаш (праворуч) © Global Ordnance/facebook При чому випробовуються межі не лише українського, а й американського законодавства. Озброєння українських військ після початку повномасштабного вторгнення РФ стало прибутковим бізнесом. І мало хто в цьому бізнесі може зрівнятися з торговцем зброї Марком Моралесом, першості якого значно сприяють готівка Пентагону та надзвичайно тісні зв’язки з українськими військовими, пише The New York Times. Марк Моралес – підрядник із виробництва зброї з Флориди. Водночас за даними видання, зустрічі Моралеса з урядовими контактами організовує старший сержант української армії Володимир Койфман, за що отримує від торговця зброєю кошти. Ця незвичайна домовленість, кажуть експерти з права, перевіряє межі американського та українського законодавства про корупцію, яке забороняє виплати державним службовцям. У виданні підкреслюють, що Пентагон у питанні поставок Україні зброї значною мірою покладається на маловідомих торговців зброєю, таких як Моралес. Подібні люди мають зв’язки, необхідні для забезпечення боєприпасів, здебільшого нижчої якості або радянського калібру, з усього світу. Вони, як пояснює видання, працюють у сумнозвісно тіньовій, клубній торгівлі зброєю – галузі, яка стала ще більш непрозорою, оскільки Україна скасувала роки антикорупційних правил. Торговці зброєю кинулися в країну, підкріплені мільярдною іноземною допомогою. Марк Моралес, як пише The NYT, є одним з найважливіших таких постачальників в Україні. За даними видання, Пентагон уклав з його компанією Global Ordnance контракти на суму близько 1 мільярда доларів. В основному договори стосуються постачання боєприпасів. І записи показують, що він створив додатковий бізнес приблизно на 200 мільйонів доларів, продаючи зброю українцям безпосередньо. Крім сержанта Койфмана, як пише видання, Моралес найняв давнього радника міністра оборони України, якого нещодавно звільнили через занепокоєння щодо хабарництва та безгосподарності. А компанію Моралеса перевіряють українські антикорупційні органи через угоду, яка, за словами урядових чиновників, була зіпсованою. Таким чином, йдеться у статті The NYT, угоди з Моралесом нагадують минуле України, коли торговці зброєю налагоджували дружні стосунки з військовими та підписували таємні контракти. При цьому торговці зброєю тоді часто опинялися під слідством. Понад десять 10 років Сполучені Штати читали лекції лідерам України про необхідність очистити цю систему, зазначили у виданні. У 2009 році Міністерство юстиції звинуватило Моралеса у змові та відмиванні грошей після того, як його нібито спіймали на обговоренні передачі хабарів іноземним чиновникам. Однак війна, як зазначили в The NYT, змінила розрахунок як для українців, так і для американців. У статті вказано, що адміністрація Байдена, яка прагне озброїти Україну, але не бажає вводити свої війська, потребує людей, подібних Моралесу. Останній же встиг довести в Афганістані та Сирії, що може постійно здобувати та доставляти зброю. І українські чиновники підкреслюють в The NYT, вітали повернення місцевих торговців зброєю, яких до війни з Росією вони наполегливо намагалися відсунути на другий план. На початку повномасштабної війни, розпочатої РФ в лютому 2022 року, чиновники скасували багато правил державних закупівель і прозорості та запросили приватних брокерів конкурувати з державними покупцями. Тепер, після звільнення міністра оборони Олексія Резнікова, українські чиновники публічно ставлять під сумнів цю стратегію «зброя за будь-яку ціну», пише видання. Сам Моралес відмовився говорити з журналістами The NYT. Однак генеральний радник Global Ordnance Ван Брант заявив, що компанія дотримується закону. «На відміну від того, що ми можемо бачити у фільмах, довгостроковий успіх залежить від знання, повної поваги та дотримання правил усіх залучених країн», – написав він в електронному листі. У The NYT з посиланням на відповідні документи розповіли, що Сержант Койфман – американець українського походження з багаторічним досвідом роботи радником Національної гвардії України – вступив на військову службу під час вторгнення РФ. Його точні військові обов’язки невідомі. Він розповів The Times, що є старшим сержантом сил територіальної оборони України, де керує та навчає кадровий склад солдатів. Один урядовець сказав виданню, що Койфман є ключовою особою, до якої слід звертатися щодо зброї. Хоча не було зрозуміло, чи це через його військову посаду, чи його роль у Global Ordnance. У компанії Моралеса сержант Койфман керує підрядниками в Україні та за словами Бранта, «організовує зустрічі між нашим персоналом і Міністерством оборони України». Сам Койфман заявив, що його військова робота не оплачується. Водночас Брант був категоричний, що одна робота не має нічого спільного з іншою. Американське законодавство забороняє компаніям платити іноземним посадовцям за користь їх бізнесу. Закон не звільняє від відповідальності таких добровольців, як сержант Койфман. Важливо те, чи мають вони вплив, сказав професор Колумбійської школи права Деніел Річман. Водночас українське законодавство загалом забороняє військовим посадовим особам займатися оплачуваною сторонньою роботою. Чи поширюється на сержанта Койфмана цей закон, залежить від його військових обов’язків, а не лише від його звання. На початку війни Койфман написав листа до Global Ordnance, у якому зазначив, що він «не урядовий службовець», а радше «цивільний воїн». На прохання підтвердити це представник Держдепартаменту лише сказав, що не буде «підтверджувати наявність розслідувань можливих порушень Міжнародних правил торгівлі зброєю». При цьому у The NYT зазначили, що ніколи не запитували про таке розслідування. Крім Койфмана, як вказали у виданні, Моралес найняв Дениса Ванаша – давнього радника міністра оборони. Ванаш покинув свою посаду на початку війни, аби спілкуватися з Міністерством оборони від імені Global Ordnance. За словами Бранта, міністерство підтвердило законність такого найму. При цьому конкуренти Моралеса кажуть, що він має несправедливу перевагу, але справа не в його зв’язках із сержантом Койфманом чи Денисом Ванашем. Це все його зв’язки з Пентагоном. Брокери зброї з усього світу конкурують за обмежені постачання зброї радянського зразка, переважно зі Східної Європи, щоб потім продати її в Україну, пояснюють в The NYT. Кілька східноєвропейських торговців зброєю поскаржилися, що з Вашингтона надходить готівка, і Моралес може дозволити собі платити більше, ніж його конкуренти. Потім він виконує свої американські контракти і самостійно закуповує більше боєприпасів для прямого продажу Україні. У виданні зазначили, що немає нічого протизаконного в тому, аби перемагати конкурентів. Але це показує, як Пентагон формує світовий ринок зброї та створює багатих політично пов’язаних торговців зброєю. Українські антикорупційні групи заявили, що мільярди доларів, які надходять на ринки зброї Східної Європи, можуть впливати на політику та армію ще довго після закінчення війни. У певному сенсі скарги на Моралеса, пише The NYT, зводяться до того, що він виконує роботу краще за інших. Згідно з урядовими документами та інтерв’ю з торговцями зброєю та урядовцями, він перевозив ракети, снаряди, гранати та бронетехніку в Україну з Болгарії, Єгипту, Йорданії та Пакистану. І він далеко не єдиний торговець зброєю, який має зв’язки в українському уряді. За кілька тижнів до того, як Росія вторглася в Україну, Пентагон уклав з Global Ordnance п’ятирічний контракт на суму до 750 мільйонів доларів на допомогу в озброєнні американських союзників. Це стало засобом озброєння України. Далі були сотні мільйонів доларів. Пентагон відмовився коментувати контракти Global Ordnance. Великий прорив Моралеса в Україні, йдеться у статті, стався на початку війни. Він мав повний склад боєприпасів у Болгарії, які Пентагон купив для використання в Афганістані. У січні 2022 року Пентагон схвалив відправку їх в Україну. Доставити боєприпаси туди належало Global Ordnance. Зокрема, Моралес зробив це. Сержант Койфман працював над перенаправленням боєприпасів в Україну як підрядник Global Ordnance, розповів Ван Брант. Це, як зазначили в The NYT, зробило пана Моралеса безцінним у перші дні війни. За це ж його полюбили й українські чиновники. Але також виникло тертя. Ненавмисним наслідком шалених скупок в Україні стала конкуренція між державними фірмами та приватними дилерами. Це підвищило ціни, коштуючи Україні грошей. Коли уряд купує зброю у державних компаній, то він отримує прибуток від угоди. Коли зброю купують у приватних продавців, прибуток отримують брокери. Це законно, але часом розчаровує українських чиновників. Одним із прикладів була закупівля бронетехніки, яку військові відчайдушно хотіли отримати. На початку війни, The NYT, державна компанія «Укрінмаш» домовилася з єгипетським продавцем про угоду приблизно на 65 мільйонів доларів, щоб придбати майже 200 автомобілів, повідомила особа, яка бере участь в угоді. Потім угода застопорилася. Незабаром після цього Моралес уклав контракт на постачання подібних транспортних засобів за аналогічними цінами. Різниця полягала в тому, що Global Ordnance, а не державна компанія, отримувала прибуток. Далі почалися проблеми. За словами помічника міністра оборони Володимира Гаврилова, техніка прибула неналежним чином. Він зазначив, що антикорупційні органи почали розслідування угоди. Як пише The NYT з посиланням на слова одного з опитаних, слідчі поставили питання як про Моралеса, так і про чиновників Міністерства оборони. У Міноборони заявили, що розслідування «згорнуто». Антикорупціонери цього не підтверджують. Ван Брант сказав, що українська влада регулярно розслідує військові угоди. «Це «розслідування», і плутати його з тим, що громадськість може зрозуміти як розслідування, було б некоректно», — написав він в електронному листі. Саму угоду він коментувати відмовився. До кінця минулого року успіх Моралеса був очевидним удома в Тампі, пише The NYT. Компанія Global Ordnance привезла своїх співробітників із Києва, столиці України, на різдвяну вечірку. Моралес опублікував у Facebook фото, де він зображений зі своїми колегами – сержантом Койфманом та Денисом Ванашем. Як зазначили у виданні Моралес бачить в Україні світле майбутнє. Зокрема, у пентхаус-барі минулого місяця йшла розмова про, як вказав Ван Брант, «великі контракти, які ось-ось будуть укладені». Чиновники запитали, чи зможе компанія впоратися з новими великими угодами. Моралес запевнив їх, що зможе.
