© unsplash/marynanick Британське видання пише, що настрої в Києві сильно змінилися за останній рік, і тепер українська сторона думає не про воєнну перемогу, а про те, як не втратити більше території.
Гігантський монумент «Мати Батьківщина» височіє над Києвом, оповитий густим туманом. Він слугує влучною метафорою невизначеного майбутнього країни на тлі російського вторгнення, якому не видно кінця-краю.
Пам’ятник радянських часів один з тих в Україні, які найкраще запам’ятовуються. Він дивиться на схід, у бік Москви, але цього року втратив свій радянський герб із серпом і молотом після того, як чиновники проголосували за його заміну на герб України з тризубом.
«З наближенням другої річниці війни Києву стає все важче стверджувати свій суверенітет на полі бою, надії на неминучу перемогу згасають, а фокус зміщується на забезпечення того, щоб більше не втратити жодного клаптику землі», – пише The Times.
Від президента Володимира Зеленського до його військових командирів і мешканців розбомблених сіл, – ніхто не знає, скільки ще років війни доведеться пережити Україні, перш ніж вдасться вигнати Росію з української території і зупинити російські бомбардування українських міст.
«Зараз перемога на полі бою вкрай малоймовірна. Ця війна може тривати роками і роками. Росія має для цього ресурси, а її народ буде з цим миритися», – сказав полковник Роман Костенко, військовий командир і народний депутат, член комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Верховної ради.
The Times зауважує, що такі настрої – це, скоріше, похмуре прийняття реальності, а не поразки. Ніхто не говорить про капітуляцію перед Росією. Проте атмосфера дуже відрізняється від тієї, яка панувала рік тому, коли низка приголомшливих успіхів української армії на сході і півдні країни породила надії на швидку перемогу. Однак Владімір Путін, який, здавалося б, почувається в безпеці вдома і переповнений новознайденою впевненістю, готується до довготривалої боротьби.
«Ми повинні сподіватися на краще, але готуватися до гіршого. Така реальність», – сказав Святослав Юраш, український депутат, а також рядовий в армії.
«Коли бачиш лінію фронту, коли бачиш втрати, які ми несемо, бої, які ми змушені вести на кожному кроці, стає зрозуміло, що це надовго», – сказав він після повернення до Києва з поля бою, щоб проголосувати в парламенті.
Москва наростила виробництво зброї, заводи працюють цілодобово, виробляючи озброєння. Кремлю також вдалося поповнити свої сили за рахунок мобілізації і призовної кампанії, незважаючи на величезні втрати, які приблизно дорівнюють 90% від тієї чисельності армії, яка була в Росії на початку вторгнення в Україну. Цього тижня українські генерали повідомили, що Росія перейшла в наступ на сході і що війська змушені скоротити деякі операції через нестачу артилерії.
«Ми не можемо відповісти на все, що росіяни кидають у нас. Це до біса боляче», – сказав Юраш.
Масштаби втрат України засекречені, але більше немає жодних спроб приховати, що втрати величезні.
«Я вже навіть не даю новобранцям позивних. Більшість з них довго не затримуються», – сказав на умовах анонімності український військовий у Харківській області.
Найближче майбутнє України могло б бути набагато світлішим, якби західні країни швидше надали Києву необхідну військову допомогу, – сказав Михайло Подоляк, якого The Times називає головним радником Зеленського.
Цього тижня міністр оборони України Рустем Умєров сказав, що не вірить у те, що Вашингтон відмовиться від Києва в його боротьбі проти «сил зла». Однак Костенко, який командує підрозділом в Херсонській області, сумнівається в тому, що будь-яка західна зброя може зараз вибити війська Путіна з їхніх добре укріплених оборонних ліній.
«Я не думаю, що зараз є якась зброя, яка може мати сильний вплив на результат війни. Ракети ATACMS не можуть забезпечити прорив. А бойові літаки? Вони можуть лише допомогти нам досягти паритету. Нам кажуть, що ми отримаємо сучасні літаки F-16. Але F-16 родом з 1970-х років. У Росія теж є сотні винищувачів 4++ покоління. Я не розумію, хто вбив собі в голову, що ми можемо перемогти Росію десятком F-16», – сказав він.
Хоча Костенко наполягає на тому, що військова кампанія України в цьому році була успішною, враховуючи реалії на місцях, він сказав, що реалістичною метою Києва на наступний рік має бути уникнення втрати територій і нанесення якомога більшої кількості ударів по російських військово-морських і сухопутних силах.
«Ми не можемо дозволити собі воювати симетрично з росіянами, атакувати, як росіяни, втрачати людей, як росіяни, або вербувати людей, як вони. Ми повинні шукати спосіб, щоб ми втрачали в десятки разів менше людей, ніж вони. Тільки так у нас є шанс, тому що математично у нас просто закінчаться люди швидше, ніж у них», – пояснив він.
На своїй щорічній прес-конференції у вівторок Зеленський заявив, що українська армія попросила мобілізувати додатково 500 тисяч людей для протидії наступу Росії. На початку російського вторгнення минулого року перед центрами комплектування стояли черги добровольців. Сьогодні багато з них загинули, були поранені або просто виснажені, і Україна намагається знайти їм заміну.
Життя в Києві – це сюрреалістичний коктейль з повсякденних ритмів великого міста, що перемежовуються з моментами терору. Вдень – різдвяні ярмарки з мерехтливими вогнями та натовпами людей, що сміються, переповнені кафе та затори на дорогах. Вночі лунають сирени повітряної тривоги, коли Росія посилює обстріли після місяців відносного затишшя. Минулого тижня місто прокинулося о 3 годині ночі, коли київська протиповітряна оборона збила 10 російських балістичних ракет. Палаючі уламки однієї з них врізалися в житловий будинок, поранивши понад 50 людей. У ніч на четвер російські ударні безпілотники знову врізалися в житлові будинки, спричинивши пожежі і поранивши двох людей.
До цього додаються чутки про розбіжності між президентом Зеленським і головнокомандувачем ЗСУ генералом Валерієм Залужним, який, згідно з нещодавнім опитуванням громадської думки, став більш популярним, ніж президент. Деякі українці бачать Залужного майбутнім президентом, хоча генерал жодного разу навіть не натякав на будь-які політичні амбіції.
Хоча може здатися, що Путін має перевагу, події, особливо в цій частині світу, часто не виправдовують очікування. Деякі українські чиновники зараз вважають, що більш вірогідним завершенням війни стала б політична нестабільність у Москві, спричинена масштабами військових втрат країни.
«Перше, що ви дізнаєтеся, коли вивчаєте російську історію, це те, що нестабільність в Росії не можна назвати неможливою. Москва може бути взята, але не нашими збройними силами, а самими росіянами. Існує багато прецедентів, коли росіяни змінювали або знищували свій уряд», – сказав Юраш.
