© depositphotos/Photocreo Експерт пояснює, чому це принесло б користь не лише українцям, а й всьому світу. Невдовзі після початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року Київ звернувся до НАТО з офіційним проханням зробити весь український повітряний простір безпольотною зоною для російських літальних об’єктів. Тисячі українських і проукраїнських медіа-активістів розпочали глобальну кампанію за «закриття неба над Україною». НАТО, однак, негайно відхилило прохання Києва, вочевидь, побоюючись ескалації до Третьої світової війни. У палких дебатах щодо всеукраїнської безпольотної зони були упущені з поля зору деякі неукраїнські інтереси національної безпеки на території України, – пише в статті для EUObserver аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень Шведського інституту міжнародних справ Андрес Умпланд. Він підкреслює, що нещодавні атаки Росії на зерносховища і порти на українському узбережжі Чорного моря і Дунаю добре ілюструють цю тезу. Зростання світових цін на зерно після російських атак не така проблема для України, як для країн-імпортерів зерна. Соціальні, політичні і, можливо, навіть військові наслідки зростання цін на продовольство в бідних країнах можуть мати далекосяжні наслідки. Більшість російських авіаударів в глибоку тилу України не мають військової мети. Багато атак спрямовані на об’єкти цивільної інфраструктури з метою тероризування або деморалізації українського населення. Росія також атакує український експорт продовольства, намагаючись послабити рішучість Заходу. «Москва усвідомлює, що нові хвилі голодних мігрантів з Африки рухатимуться не стільки до Євразійського економічного союзу, скільки до ЄС. Там їхній приїзд принесе електоральну вигоду проросійським праворадикальним партіям, таким як «Альтернатива для Німеччини». Дивує, що ті країни і не лише на Заході, чиї національні інтереси порушуються на території України і чиї армії могли б їх захистити, цього не роблять», – пише Умланд. Ця бездіяльність тим більше дивує, якщо врахувати, що Росія використовує над Україною лише непілотовані засоби, тобто ракети і БПЛА. Російська армія навіть не використовує авіацію безпосередньо на лінії фронту. Її літаки і гелікоптери діють лише над окупованою частиною України. Зернові поля, сховища і транспортна інфраструктура – не єдині об’єкти в Україні, які мають важливе значення для інших країн. Безпека українських атомних електростанцій, включно з виведеною з експлуатації Чорнобильською АЕС, також має викликати великий інтерес для десятків урядових і міжурядових установ у Брюсселі, Берліні, Женеві, Відні тощо. Умланд звертає увагу на те, що значна частина території ЄС усіяна закритими або обмеженими геозонами, де польоти дронів заборонені або регулюються. Але за кілька сотень кілометрів на схід російські ракети і безпілотники з боєголовками різного розміру можуть літати поблизу АЕС без втручання Заходу. «Чи запровадить ЄС обмеження на в’їзд ядерних частинок зі Східної Європи, щойно вони піднімуться в повітря і вітер понесе їх на захід? Чи відправить прикордонна служба ЄС Frontex радіоактивні хмари, які постукають у двері ЄС, назад до країни їхнього походження?», – іронізує автор. Не менш химерна історія стоїть за призначенням і відрядженням західних дипломатів і інших бюрократів в Україні. Сотні європейських і неєвропейських урядовців приїжджають до Києва у більш-менш тривалі відрядження. Вони роблять це навіть після того, як українська столиця стала постійною мішенню щотижневих російських ударів за допомогою БПЛА, починаючи з жовтня 2022 року. Багато з цих посадовців представляють країни з потужними військово-повітряними силами та силами протиповітряної оборони. «Але ні на шляху від західного кордону України до столиці, ні в самому Києві ці відряджені, прикомандировані або приїжджі державні посадовці не користуються захистом своїх високотехнологічних армій. Замість цього вони повинні повністю покладатися на українські засоби протиповітряної оборони та безпеки», – зауважує Умланд, нагадуючи про те, що як в квітні Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш був змушений ховатися в укритті під час російського авіаудару по центру Києва. Автор пропонує західним і незахідним країнам сформувати коаліцію, щоб оголосити певні місця в Україні життєво важливими для їхніх національних інтересів і забороненою зоною для безпілотників і ракет. Вони повинні спільно вирішити, як технічно реалізувати такі безпілотні зони, а також отримати схвалення українського уряду на свої дії. Москві слід дати зрозуміти, що будь-які прямі чи непрямі загрози фізичній безпеці громадян такої коаліції будуть нейтралізовані. «Така нова політика буде розглядатися багатьма спостерігачами як така, що загрожує ескалацією до Третьої світової війни. Однак така обережність є як нормативно сумнівною, так і емпірично перебільшеною», – вважає експерт. Коли йдеться про захист екзистенційних інтересів, таких як фізична безпека АЕС і дипломатів в Україні, Захід й інші країни не можуть йти на компроміси. На кону життя і здоров’я громадян ЄС та інших іноземних держав. Це не може бути предметом переговорів. «Навпаки, якщо йти на компроміс щодо елементарних інтересів європейської безпеки, це може створити у Москви враження, що Росія може піти ще далі, у створенні загрози для неукраїнських громадян», – пише автор, додаючи, що нещодавній досвід також продемонстрував, що страх перед ескалацією теж невиправданий. Росія вже багато місяців використовує лише БПЛА для ударів в тилу України. Для порівняння, у 2015 році Туреччина – член НАТО – збила російський літак над Сирією через незагрозливе 17-секундне порушення турецького повітряного простору. Один з двох пілотів російського військового літака загинув. У відповідь Росія ввела економічні санкції проти Туреччини, але незабаром вони були скасовані. Через кілька місяців відбулося зближення між Москвою й Анкарою, а згодом дружні зустрічі між Реджепом Таїпом Ердоганом і Владіміром Путіним відновилися. Нещодавно також відбулося неявна перевірка питання про заборону польотів над Чорним морем. У липні 2023 року Росія оголосила, що не поновлюватиме угоду про експорт зерна від 2022 року і відтепер вважатиме всі судна, що прямують до українських портів, ворожими. Москва де-факто погрожувала бомбардувати їх з повітря. Згодом, однак, закордонні морські перевезення між Україною і країнами-імпортерами зерна продовжували здійснюватися під наглядом розвідувальних літаків НАТО. Незважаючи на недвозначні погрозливі жести Кремля, нападів на іноземні судна не було. «Турецький приклад 2015 року і нещодавній приклад у Чорному морі ілюструють, що за умови чіткої комунікації і рішучого відстоювання елементарних інтересів Заходу ескалації можна уникнути. Яструби в російському керівництві не готові розпочати Третю світову війну через на зрозумілі західні заходи самозахисту», – вважає автор. Звісно, лінія поділу між російсько-українською війною, з одного боку, і захистом іноземних інтересів в Україні, з іншого, повинна залишатися чіткою. Поки це так, Захід може і повинен взяти на себе виправданий ризик запровадження обмежених зон заборони польотів над окремими стратегічними об’єктами в українському тилу, тісно консультуючись з Києвом і відкрито спілкуючись з Москвою.
Сільське господарство і атомні електростанції
Безпека дипломатів
Приклад Туреччини
