Фото з соцмереж Росіяни можуть накопичувати боєголовки для масованих ударів після настання морозів.
Росіяни вже давно не вдавалися до масованих обстрілів України, що породжує багато запитань та гіпотез. Ще більш підозрілим є те, що впродовж всього жовтня ворог жодного разу не задіяв для обстрілу України ракети Х-101 та Х-555. Раніше це була основна зброя окупантів під час масованих ударів – і на початку зими, і восени та взимку минулого року, і навіть влітку.
Звісно, тут може бути лише два варіанти: або боєголовки закінчилися, або їх накопичують для масованих ударів. Перший варіант є нереалістичним, тому що Х-101 та Х-555 є одними з найпримітивніших російських ракет, які розроблені за радянськими технологіями. Їх виробництво є в рази простішим, ніж “Кинджалів” чи “Іскандерів”.
Отож, відповідь одна – ракети виробляють та накопичують для того, щоб застосувати пізніше. Про це свідчать і дані ГУР МО України. Представник структури Вадим Скібіцький наприкінці серпня розповідав, що в Росії залишилося близько 100 ракет Х-101/Х555. Водночас спікер зазначав, що Росія щомісяця виробляє щонайменше 40 нових ракет. Витрата за вересень становила 92 боєголовки, але тут враховані і “Калібри”. Таким чином, приблизно можна обчислити, що на даний момент ЗС РФ можуть мати 170 або більше ракет даного типу.
Цей прогноз можна назвати оптимістичним, адже наймасштабнішої атаки минулої зими водночас використовувалося менше 100 ракет. Звісно, варто врахувати, що разом з боєголовками типу “Х” летіли й “Калібри”, а іноді навіть “Кинджали” та “Іскандери”, але навіть за таких умов накопичена кількість буде використана всього за кілька обстрілів.
Отож, перейдемо до теоретичної частини та розглянемо більш детально, чим відрізняються ракети Х-101 та Х-555, в чому їх сильні та слабкі сторони, а також звернемося до історії їх розробки.
Ракета Х-101
Х-101 – це стратегічна крилата ракета класу “повітря-земля”. Вона відрізняється використанням технологій зниження радіолокаційної помітності. Її розробило російське конструкторську бюро “Радуга” на основі ще радянських дослідно-конструкторських робіт в 1995-2013 р.р. На озброєння ракету прийняли 10 років тому, а випробовували її в Сирії – здебільшого для атак проти цивільного населення. Існує також варіант цієї ракети з ядерною боєголовкою (Х-102).
Двигун розташований усередині ракети, а сама боєголовка використовує комбіновану систему наведення. Спочатку це інерційна система з оптико-електронною корекцією, а на кінцевій ділянці працює головка самонаведення. На відміну від ракет попереднього покоління, тут є можливість зміни цілі в процесі польоту.
Х-101 – ракети повітряного базування. Запускають їх із бомбардувальників Ту-95МС і Ту-160, що можуть нести по 8-12 ракет кожен. Дальність польоту – понад 5,5 тис. км, що дозволяє запускати Х-101 з акваторії Каспійського моря.
За офіційними результатами випробувань, Х-101 має кругове імовірне відхилення близько семи метрів на дальності 5500 км. Теоретично ракета здатна знищувати рухомі цілі з точністю влучення до 10 метрів. Втім, “високоточність” російських ракет фігурує передусім у російській пропаганді. Результат застосування окупантами ракет Х-101 під час бойових дій в Україні спростував заявлену ефективність, бо електронна компонентна база не відповідає заявленій.
Щодо ціни ракет, то оцінки дуже різняться. Деякі експерти вважають, що вартість варіюється в проміжку між $1 мільйоном та $5 мільйонами, а дехто вказує на ціну, більшу ніж $10 мільйонів.
Характеристики
- Довжина – 7,45 м,
- Діаметр – 0,74 м,
- Розмах крила – 3 м,
- Вага – до 2400 кг,
- Маса бойової частини – 400 кг,
- Маса палива – 1250 кг,
- Максимальна швидкість – 900 км/год,
- Крейсерська швидкість – 720 км/год,
- Дальність польоту – до 5500 км,
- Навігація: на основі системи ГЛОНАСС.
Інерційна система наведення, яка є базовою для ракети Х-101, полягає в тому, що ракета знає свої точні координати під час пуску, а далі обраховує своє положення виходячи з обрахунків швидкості, часу, курсу та інших параметрів. Таку систему називають доволі низькоточною через похибки, які набігають за час її роботи і навіть із застосуванням найсучасніших технологій складають близько трьох метрів за хвилину польоту. Тобто для ракети, яка знаходиться у повітрі три години, похибка складає понад пів кілометра.
Крилата ракета використовує також супутникову навігацію, але через засоби радіоелектронної боротьби, що глушать сигнали, механізм не є абсолютно надійним.
Крилата ракета Х-555
Як і попередній зразок російської зброї, крилата ракета Х-555 – радянська розробка. Це неядерна версія ракети Х-55 створеної ще у 70-80-х роках для озброєння стратегічних ракетоносіїв Ту-95 та Ту-160. До слова, такі боєголовки були на озброєнні України, поки на початку 2000-х їх не віддали Росії в обмін на газ.
Отож, спочатку трохи про “попередницю”. Х-55 розроблялась як відповідь на американську AGM-86 та копіювала концепцію прориву протиповітряної оборони за допомогою маловисотного польоту та власної малопомітності.
Однак радянська розробка перевершити конкурента не змогла. Особливо у точності, хоча і використовувала аналогічну систему наведення. Вона полягає у поєднанні інерційної системи та орієнтації по наземних орієнтирах Tercom, коли ракета звіряє місцевість під собою з закладеною у пам’ять мапою. У випадку з Х-55 ракета “бачила” лише рельєф у радіодіапазоні.
Одразу після прийняття Х-55 на озброєння, радянські конструктори почали розробляти її модернізацію, Х-55СМ, зі збільшеною до 3500 км дальністю, яку досягли встановленням додаткових конформних баків по боках ракети.
Характеристики
- Довжина: 6,04 м
- Розмах крил: 3,1 м
- Стартова вага: 1500 кг
- Маса бойової частини: 200-410 кг
- Дальність польоту: 2000-2500 км
- Швидкість: до 830 км/рік
- Носії Х-555: Ту-95, Ту-160
Вже на основі Х-55СМ з початку 90-х створювалась Х-555, яка відрізнялась заміною ядерної бойової частини на звичайну та модернізацією системи наведення. Розробка ракети тривала до середини 2000-х років та була визнана одним із головних завдань військово-промислового комплексу РФ.
Такий довгий рядок розробки звичайної модернізації пов’язаний із двома дуже складними для російських конструкторів завданнями. По-перше, ефективна для такої зброї фугасна або касета боєва частина значно важча за ядерний боєприпас. Збільшення її ваги та розмірів потягло за собою зменшення дальності, яка впала до близько 2000 км. Водночас щодо маси бойової частини фігурують дані від 200 до 400 кг.
По-друге, у Х-555 закладено іншу систему наведення. До інерційної навігації додалася повноцінна система Tercom з радіо- та оптичним каналом, а також супутникова навігація. Остання була “намертво” зав’язана на рядки розгортання російської космічної системи ГЛОНАСС.
Зараз на озброєнні Росії перебуває досить значна кількість ракет Х-101 та Х-555, яка точно перевищує позначку у 200 одиниць. Однак з посиленням української ППО новими системами, зокрема ЗРК Patriot від Німеччини та NASAMS від Литви, загроза від цих російських боєголовок буде значно меншою.
Проблемою може стати тільки виявлення подібних загроз, адже росіяни навчилися пускати ракети руслами річок, через що радіолокаційні станції українських військових не можуть вчасно побачити напрямок обстрілу.
Але навіть враховуючи це, загроза від ракет такого типу є значно меншою, ніж від “Іскандерів” чи “Кинджалів”, збивати які можуть буквально кілька наявних в України систем ППО. Таким чином, Х-101 та Х-555 точно не можна назвати головною загрозою для України цієї зими.
