Після таких відповідей стало зрозуміло, чому лише 13% тих, хто взяв участь в опитуванні, як ми вже писали, обрали із запропонованих опцій як прийнятний результат майбутніх переговорів України й Росії «виконання Росією всіх пунктів мирного плану президента Зеленського», а більшість (62,9%) надала перевагу «поверненню Україною всіх територій і відновлення суверенітету в кордонах станом на 1991 рік», хоча це лише один із пунктів набагато ширшої й вимогливішої до агресора Формули Зеленського. Виявляється, більшість населення України з нею просто незнайома!
Звісно, цей план має передусім «експортне» призначення: для України вкрай важливо, щоб його підтримало якомога більше держав — і на Заході, й на Сході, й на Півночі, й на Півдні. Але так знехтувати інформуванням власного населення в цій сфері?! Внаслідок перекосів в інформроботі президентської команди українці нині розбираються в цілющих властивостях медичного канабісу набагато краще, ніж у пунктах Формули миру Зеленського. Як можна просувати на світовій арені українську Формулу миру, про яку мало що відомо в самій Україні?
Та, з іншого боку, є питання й до українців: як, другий рік живучи в умовах широкомасштабної війни, можна не поцікавитися змістом мирного плану, пропонованого українською владою на всіх міжнародних майданчиках? А раптом під гучною назвою «Формула Зеленського» виявився б якийсь «Мінськ-3»? Ні? Такого не може бути? Ви впевнені?
Тоді нагадаємо забудькуватим про «формулу миру Арахамії—Чалого», освячену президентськими директивами. В березні минулого року в Стамбулі українська делегація на чолі з Давидом Арахамією після переговорів із росіянами сповістила про готовність України зафіксувати статус «позаблокової та без’ядерної держави постійного нейтралітету», взяти на себе зобов’язання «не розміщувати на своїй території іноземних військових баз, іноземних військових контингентів, не вступати до військово-політичних союзів» і «протягом 15 років проводити двосторонні переговори щодо статусу Криму та Севастополя окремо», а також, поки відбуватимуться переговори, «не використовувати військових чи збройних сил для того, щоб вирішити питання Криму». Що ж до ОРДЛО, то питання їхнього статусу пропонували «винести в окремий пункт, який розглядатиметься в межах переговорів президентів України та РФ».
Згадали? Так, відтоді змінилося багато чого — й ситуація на фронтах, і позиція влади, але контроль громадян над її намірами та рішеннями має залишатися неослабним.
Так, теперішній мирний план Києва не соромно показати й не страшно просувати на міжнародній арені. Й українці, котрі з ним ознайомилися (ну, хоча б загалом), Формулу миру президента своєї країни підтримують: повністю — 78,3%, лише деякі пункти — 16,9%. А не підтримують — лише 0,6% українців, яким бодай щось відомо про цей план.
Що є найважливішим у Формулі миру для українців
Володимир Зеленський не брав участі в нашому опитуванні. Але неодноразово в своїх виступах казав, що для України важливо не просто закінчити бойові дії, а й відновити територіальну цілісність, суверенітет, повернути з російського полону українців і викрадених Росією дітей, а також покарати за військові злочини російських убивць. «Це головні речі, що об’єднують усіх нас», — вважає президент. І, як засвідчили результати соціологічного дослідження, народ у виборі пріоритетів багато в чому з ним солідарний.
Запропонувавши обрати до трьох варіантів відповіді й ознайомивши з «матчастиною», ми запитали в українців, які три пункти мирного плану президента Зеленського вони вважають найважливішими для виконання?
Більш як третина наших громадян (34,7%) упевнена, що всі пункти однаково важливі.
Однак пальму першості очікувано здобув пункт №6 — Виведення російських військ і припинення бойових дій, відновлення державного кордону України з Росією: його обрали 37,9% опитаних.
Як ми вже згадували, формула Зеленського орієнтована більшою мірою на закордон, тому вибудувана так, що її перші три позиції — радіаційна та ядерна безпека; продовольча безпека; енергетична безпека — найважливіші й найцікавіші для наших партнерів. Однак через нагнітання ситуації навколо Запорізької АЕС та ядерні погрози Росії, які ще почастішали останнім часом, третина українців (33%) назвала перший пункт мирного плану Києва — ядерну безпеку — найважливішим.
А от наступні два пункти, що посіли в респондентів восьме та сьоме місце, явно не належать до головних пріоритетів українців: продовольчу безпеку обрали лише 8,1% респондентів, енергетичну — 10,9%. І це цілком зрозуміло. Важко турбуватися про долю «дітей Африки, які голодують», народжуючи в бомбосховищі або прикриваючи дитину власним тілом від осколків снарядів. Неможливо переживати через зростання цін на продовольство в Азії й Африці, втративши все — дах над головою, роботу, засоби до існування й дуже часто когось із близьких. І зовсім нема коли думати про долю зернових коридорів, доставляючи хліб і воду до Херсона або вивозячи з «нуля» героїв-захисників нашої землі, які стікають кров’ю. Ні, ми все розуміємо, цей пункт в українському плані обов’язково має бути, щоб пояснити іншій частині планети, зокрема й «глобальному Півдню», наскільки важливо повернути мир в Україну. Головне, щоб інша частина планети зрозуміла, що цей мир має бути справедливим і тривалим. А українцям варто пояснити, що експорт зернових — це не лише турбота про тих, хто потерпає від голоду в інших країнах; Україні нині вкрай потрібен валютний виторг, поповнення бюджету, кошти з якого йдуть, зокрема, на потреби армії, що воює.
Після блекаутів минулої зими й неоптимістичних прогнозів щодо зими майбутньої можна було б, звісно, здивуватися малій увазі українців до енергетичної безпеки в плані Зеленського. Але, по-перше, закупившись генераторами та «старлінками», павербанками та сонячними батареями, дровами та буржуйками, led-лампами, акумуляторами, батарейками та свічками й переживши минулу зиму, українці впевнені, що переживуть і зиму прийдешню. А, по-друге, знамените «ніколи так не було, щоб ніяк не було», спочатку промовили українці, а потім уже записав Ярослав Гашек.
Для українців нині значно важливіше (й це засвідчили результати дослідження) відновити територіальну цілісність України та підтвердити її кордони з Росією згідно зі Статутом ООН: пункт №5 у плані Зеленського пріоритетним назвали 27,5% респондентів.
Більш ніж кожен п’ятий українець (22%), обираючи три найголовніших пункти в президентській Формулі миру, зазначив звільнення всіх полонених і депортованих до Росії. Адже наша перемога буде неповною, якщо сотні тисяч співвітчизників не зможуть відсвяткувати її разом із нами на Батьківщині, а агресор і надалі знищуватиме національну ідентичність вивезених українських дітей. Адже навіть беззуба й підсліпувата ОБСЄ побачила в цьому «елементи злочину проти людяності» та спроби Росії «силою й назавжди змінити демографічний склад України». Саме за депортацію українських дітей Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна.
Та от у правосуддя й відновлення справедливості українці, зважаючи на все, вірять мало: лише 18,7% опитаних обрали пункт №7 Формули миру. Він передбачає створення і спеціального трибуналу для розслідування та судового переслідування винних у злочині агресії Росії проти України, й міжнародного механізму відшкодування агресором усіх збитків, заподіяних нашій країні та її громадянам цією війною. Чи то вітчизняна судова система так підірвала віру українців у правосуддя та справедливість. Чи результати розслідування трагедії дев’ятирічної давнини — збиття росіянами літака рейсу МН-17 — і рішення Окружного суду Гааги, який так і не дістався до Путіна та вищого керівництва РФ. А чи «рішучість» і «активність» наших західних партнерів у пошуках механізму передавання Україні заморожених активів РФ…
Ставлення українців до трьох останніх пунктів мирного плану президента Зеленського в чомусь здивувало, а в чомусь засмутило. Ні, низький рівень екологічної свідомості нашого населення новиною не став: ми всі бачимо загиджені лісосмуги вздовж узбіч, купи сміття на узліссях, щоосені й щовесни на повні груди вдихаємо дим від спалювання листя й трави — пристрасть наших співвітчизників до цього не може подолати ні соціальна реклама, ні погроза адміністративним або навіть кримінальним покаранням. Та лише 3,1% навпроти пункту №8 Формули миру — Запобігання екоциду, потреба захисту довкілля — відверто засмутили. Такий результат опитування — після екологічної катастрофи внаслідок підриву Каховської ГЕС? Після спалених унаслідок війни мільйонів гектарів українських лісів і мільйонів загиблих тварин — домашніх і диких? Із таким ставленням до екологічних проблем ми хочемо вступити до Євросоюзу з його «зеленим переходом» і зацикленістю на екології?
Трохи здивували інші результати. Чомусь пункт №10 — фіксацію завершення війни, включаючи документ, підписаний усіма сторонами, — обрали вдвічі більше респондентів (14,6%), ніж пункт №9 — недопущення ескалації, побудову архітектури безпеки, включно з гарантіями безпеки для України, — який назвали лише 7% учасників опитування.
Ні, ми зовсім не хочемо сказати, що договір про закінчення війни не потрібен, що це зайвий пункт плану. Просто прагнемо нагадати відому істину: жоден договір із Росією не вартий паперу, на якому його написано. Тому, на нашу думку, гарантії безпеки для України, причому бажано у вигляді членства в НАТО, значно важливіші, ніж іще один папірець, підписаний із Москвою.
Адже половина українців (50%) упевнена, що Росія завжди становитиме загрозу для України. І лише 9,4% вірять, що наш агресивний північний сусід колись зможе стати без’ядерною демократичною країною з ринковою економікою. Лише кожен п’ятий українець (21,1%) припускає, що Росія не загрожуватиме нашій країні, коли розпадеться на кілька незалежних держав.
Підбиваючи підсумки нашого дослідження, наголосимо: так, ми маємо право вимагати від партнерів домагатися припинення агресії Росії й повернення миру та справедливості в Україну на основі саме українського плану — Формули миру президента Зеленського. Але для його реалізації і самим українцям слід усвідомити важливість і необхідність кожного його пункту.
Усі згадані в тексті дані — результати соціологічного опитування Центру Разумкова. Опитування на замовлення ZN.UA проводилося з 23 до 28 червня 2023 року методом face-to-face в 22 областях України та м. Києві. Опитано 2018 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.
Related video