© Марiя Кравченко / Fecebook Рішення доволі тривіальне і логічне. Проблема “100500 довідок” досі не зникл, але в Україні таки зробили перший крок до її вирішення Українські військові, які прибувають пораненими чи покаліченими з фронту, стикаються з багатьма перешкодами після повернення. Коли вони просять у держави, за яку воювали, допомогу, на яку мають право (наприклад на протезування), то залишаються сам на сам з бюрократичною машиною. Остання вимагає від пораненого зібрати “100500” довідок. Нижче наведемо переклад репортажу Бориса Луманя та Яшара Фазилова для Radio France. Біля військового госпіталю в Києві тридцятирічний В’ячеслав сидить у своєму інвалідному візку. Два місяці тому він потрапив на міну в Бахмуті і втратив ногу. Офіційної цифри немає, але, за підрахунками, кілька десятків тисяч солдатів, як і В’ячеслав, втратили на війні кінцівки чи навіть очі. Для цих понівечених війною солдатів це подвійне покарання. Крім того, що вони змушені жити з обмеженими можливостями, їм також доводиться боротися за отримання допомоги та догляду, на які вони мають право. Багато хто відчуває себе покинутим державою, заради якої вони пожертвували собою. Сьогодні В’ячеславу доводиться долати нові перешкоди: «Моя найбільша проблема — це паперова тяганина. Друзі допомогли мені знайти юриста, який чітко пояснив послідовність дій.Тому що коли я заповнюю форму, кожне слово може вплинути на те, чи дадуть мені протез і фінансову допомогу в майбутньому “, – каже він. В’ячеслав констатує , що змушений боротися з адміністрацією, з «бюрократією». Щоб отримати протез, оплачений державою, він повинен зібрати серію довідок про те, що він справді був поранений у боях. Водночас хлопець намагається скористатися надбавкою, яку призначають важкопораненим на війні: «За нашими законами, перші чотири місяці після поранення держава повинна виплачувати нам премію, але це затягується…. Держава не платить, вона знаходить виправдання». «Зрештою, ці 2500 євро виплат більшість хлопців не зачіпають. Це сумно», – зазначає поранений чоловік. На цьому смуга перешкод не закінчується. Щоб остаточно піти з армії, інвалід повинен пройти дві комісії і там знову надати документи. Це відхилення для Масі Найєма, який також є калікою війни. Цей юрист за освітою створив асоціацію для захисту прав солдатів: Принцип. За його словами, для поранених на війні необхідно терміново вжити простих заходів. «Я, наприклад, як поранений солдат, наче листоноша, — пояснює Найєм, — зобов’язаний доставляти документи з одного місця в інше. Отже, я дійшов висновку, що для обміну документами потрібна цифрова база даних. Це просто зрозуміти. Але в армії скануванням документів ніхто не користується. Тому, щоб хлопці не ходили за всіма цими документами, він інвестує в комп’ютеризацію та встановлює безпечне програмне забезпечення» . 
