© t.me/azov_media Аналітики вказують на те, що українські удари безпілотниками на території Росії ніяк не впливають на російську армію на фронті. Україна, схоже, вичерпує свої можливості в контрнаступі, який чиновники спочатку позиціонували як вирішальну операцію Києва з визволення значних територій з російської окупації цього року. Після більш ніж двох місяців боїв контрнаступ демонструє ознаки зупинки. Успіхи Києва залишаються обмеженими звільненням кількох сіл, російські війська просуваються вперед на півночі, а план підготовки українських пілотів на винищувачах F-16 американського виробництва відкладається на пізніше. «Нездатність України продемонструвати вирішальний успіх на полі бою викликає побоювання, що конфлікт заходить у глухий кут і міжнародна підтримка може зменшитися», – пише Washington Post, нагадуючи про витік засекреченого документу американської розвідки, в якому викладено прогноз, що армія України не зможе дійти до Мелітополя цього року. Тим часом, втомлене війною українське суспільство прагне, щоб лідери в Києві здобули перемогу, а у Вашингтоні очікується посилення закликів до скорочення допомоги Україні перед президентськими виборами у США в 2024 році. На думку аналітиків, без перекидання більш сучасного озброєння для посилення фронту або без повного введення в дію сил, які все ще перебувають у резерві, Україна навряд чи зможе забезпечити прорив у контрнаступі. «Питання в тому, яка з двох сторін буде виснажена швидше. Ми не повинні очікувати досягнення будь-яких великих військових цілей за день», – сказав Франц-Штефан Гаді, старший науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень і Центру нової американської безпеки, який відвідав Україну в липні. Гаді сказав, що Росія і Україна зараз перебувають у фазі «виснаження», намагаючись вичерпати ресурси одна одної, а не забезпечити значне територіальне просування. Оскільки наземні війська значною мірою виснажені, Україна здійснила низку нових ударів з безпілотників на російській території, зокрема по цілях у Москві, але ці удари завдали мінімальної шкоди. Відповідаючи на запитання про хід контрнаступу, західні і українські чиновники закликають до терпіння, описуючи боротьбу як повільнішу, ніж очікувалося, але наполягаючи на тому, що вона неухильно набирає обертів. Однак час, який Україна має для проведення наступальних операцій, обмежений. Минулого року українські війська не досягли значного прогресу після визволення Херсона на початку листопада, оскільки настала несприятлива погода. За словами радника міністра оборони України Юрія Сака, в умовах повільного просування сухопутних військ, Україна використовує удари з безпілотників для розширення зони досяжності своїх військ в очікуванні більш сучасних боєприпасів і більшої військово-повітряної потужності. «У нас ще немає F-16, тому ми повинні знайти спосіб компенсувати їхню відсутність, і безпілотники певною мірою використовуються для компенсації нестачі авіації», – пояснив він. Але аналітики застерігають, що хоч атаки безпілотників можуть відвернути увагу від повільного наземного контрнаступу України, вони навряд чи схилять чашу терезів війни на користь Києва. «Українці просто не мають достатнього потенціалу, щоб створити достатню кількість безпілотників і завдати ударів у глибині російської території по достатній кількості цілей, щоб підірвати волю Росії до боротьби», – сказав Боб Гамільтон, полковник армії США у відставці і керівник дослідницької програми Євразії Інституту зовнішньої політики та міжнародних відносин. Росія також має розвинені методи боротьби з українськими БПЛА, використовуючи засоби радіоелектронного блокування і виявлення. Кремль стверджує, що значною мірою запобіг хвилі атак українських безпілотників протягом минулого тижня. У суботу Міноборони Росії заявило, що за ніч було знищено 20 українських безпілотників, націлених на Крим. «Гадаю, жодна система озброєння не може бути срібною кулею», – сказав Гамільтон. Франц-Штефан Гаді теж додав, що Україна вже кілька місяців завдає ударів по російських логістичних об’єктах далекобійними боєприпасами далеко від лінії фронту. Але поки що ефект від таких ударів не відобразився на російській лінії фронту. «Ми знаємо, що російські позиції погіршилися, але не на стільки, щоб можна було очікувати неминучого краху», – сказав він. Кампанію дальніх ударів можна назвати успішною, коли сили противника більше не можуть викликати резервні сили або здійснювати базові функції підтримки, такі як поповнення запасів. Однак, замість краху російські війська чинять запеклий опір і навіть здійснюють наступальні дії. На північному сході України влада Куп’янська наказала провести масову евакуацію цивільного населення. На південному фронті українські війська продовжують застосовувати копіткий і повільний підхід для забезпечення просування вперед, замість того, щоб віддати пріоритет швидкості, як рекомендували західні союзники, зокрема США. Минулого місяця українські війська зайшли в Старомайорське, перше село, яке вдалося відвоювати за кілька тижнів, що дало надію на те, що цей наступ може стати проривом, який змінить темп. Але цього не сталося. Минуло ще три тижні, перш ніж українські війська звільнили сусіднє село Урожайне, причому, за повідомленнями, вони зазнали великих втрат. Вихід до Азовського моря і руйнування російського сухопутного коридору до Криму залишається однією з публічно визнаних цілей контрнаступу. Але наступ на Старомайорське відбувся без застосування нової тактики. Розвідувальні підрозділи обстежили російську оборону, щоб завдати удару по слабких місцях. Менші підрозділи піхотинців просунулися вперед разом з групою розмінування. Радник міністра оборони України Юрій Сак пояснив, що повільний прогрес у розмінуванні великих мінних полів уздовж фронту заважає Києву задіяти більшість своїх підготовлених на Заході резервних сил. «Щоб задіяти наші резервні сили, ми повинні бути впевнені, що шляхи вільні. Ми воліємо діяти повільніше і бути впевненими, що збережемо життя наших військових», – сказав він. З моменту початку контрнаступу в червні українські війська відвоювали приблизно 200 квадратних кілометрів території, причому найбільші успіхи були досягнуті поблизу Бахмута на сході та в Запорізькій області на південь від Оріхова. Щоб створити відчуття імпульсу і підвищити ціну війни для пересічних російських громадян, Україна збільшила кількість своїх атак всередині Росії. Але ці зусилля з розширення поля бою мають спиратися на власні безпілотники України, а не на зброю, що постачається Заходом. І ця стратегія також пов’язана з певними ризиками, зазначають аналітики. Адміністрація Байдена «дуже успішно» керувала ризиками, щоб уникнути прямого конфлікту з Росією, поступово надаючи Києву більш досконалі системи озброєнь і боєприпаси більшої дальності, – сказала старший науковий співробітник Центру Стімсон Келлі Грієко, яка досліджує військово-повітряні операції. «З самого початку цієї війни союзники України були стурбовані тим, що вона може закінчитися ненавмисною ескалацією», – сказала вона. Київ вже кілька місяців просить у США ракети більшої дальності під назвою ATACMS, але адміністрація Байдена досі відмовляється надати їх, посилаючись на обмеженість поставок і побоювання ескалації конфронтації з Росією. Велика Британія і Франція надіслали Києву свої аналоги на початку цього року. Представники адміністрації Байдена неодноразово заявляли, що США не заохочують і не дозволяють наносити удари по території Росії. Збільшення діапазону систем озброєнь, наданих Сполученими Штатами та іншими країнами, «супроводжувалося численними запевненнями Києва, що він не буде використовувати це обладнання для нанесення ударів по російській території», – сказала Грієко. За її словами, якщо Україна розширить використання безпілотників, поки контрнаступ триває повільними темпами, «це може викликати занепокоєння Заходу щодо того, чи буде Україна і надалі проявляти таку стриманість».
