## Експорт озброєнь: Україна відкриває двері, але бар’єри залишаються
Уряд України запровадив новий порядок міжнародних передач військових товарів, який буде чинним протягом усього періоду воєнного стану та ще шість місяців після його завершення. Попри кроки до полегшення експорту оборонної продукції, експерти зазначають, що ключові перешкоди, такі як необхідність міжвідомчих погоджень та фінансові ризики, фактично не усунуто.
Кабінет Міністрів України запровадив контрольований механізм для експорту озброєнь та оборонних технологій. Цей механізм діятиме до закінчення воєнного стану та протягом наступних шести місяців. Хоча це рішення є кроком до відкриття ринку експорту оборонної продукції, новий порядок не скасовує фундаментальні аспекти існуючої системи експортного контролю. Видання УНН проаналізувало, що саме змінилося, а які перешкоди залишилися.
Йдеться про Постанову Кабінету Міністрів України від 1 липня 2026 року №875 “Порядок здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання на період дії правового режиму воєнного стану в Україні”.
Суть змін, ухвалених Кабміном
Відтепер, розгляд заяви на отримання дозволу на експорт має займати не більше 30 календарних днів. Для держав-партнерів, що входять до формату Drone Deal, погодження відповідної міжвідомчої комісії взагалі не вимагається.
Цей механізм застосовується до експорту товарів військового призначення, подвійного використання та технологій вартістю від 15 мільйонів гривень (для комплектуючих цей поріг не діє). Перелік країн, куди дозволені поставки, визначає Міністерство закордонних справ, а Міністерство оборони формуватиме перелік критичних товарів, експорт яких заборонений.
Важливим аспектом є вимога до виробника довести свою здатність виконувати експортні замовлення, не шкодячи при цьому виконанню державних оборонних замовлень.
Технології можуть передаватися без втрати прав на інтелектуальну власність, за умови обов’язкового контролю реекспорту. Також передбачається 20% відрахування від вартості товарів, виготовлених за такими технологіями, у разі їх подальшої передачі третім країнам.
Експерти вже висловлюють занепокоєння щодо половинчастості ухвалених урядом рішень.
Зокрема, новий порядок загалом не скасовує ключові елементи чинної системи експортного контролю. Він не усуває необхідність реєстрації та попередньої експертизи товарів у Державній службі експортного контролю. Також не скасовується обов’язкове міжвідомче погодження з СБУ, Службою зовнішньої розвідки, ГУР, Міністерством оборони та іншими органами. Процедура не стає універсально доступною для всіх країн, і зберігається фінансовий ризик для компаній, які мусять сплачувати значні кошти ще до отримання остаточного дозволу.
Тому говорити про суттєве спрощення процедур було б передчасно.
30 днів — це не повний термін процедури
Однією з ключових тез, що лунають навколо нового порядку, є обіцянка видачі дозволу протягом 30 календарних днів.
“Це звучить привабливо для бізнесу. Однак ці 30 днів не можна розглядати ізольовано від інших етапів процедури. Новий порядок не скасовує попередню експертизу товарів у Держекспортконтролі. А така експертиза, згідно з чинним законодавством, може тривати до 60 днів”, — зазначає Андрій Мінаков, заступник генерального директора ТОВ “Інкомпас” та член громадської ради при Держекспортконтролі України.
За його словами, на практиці це означає, що заявлені 30 днів можуть трансформуватися у загальне очікування тривалістю до 90 днів: 60 днів на попередню експертизу та 30 днів на розгляд заяви на дозвіл.
“А 90 днів — це вже не “fast track” і не суттєве прискорення. Фактично, це стандартний термін, з яким бізнес стикався і раніше”, — вважає пан Мінаков.
Отже, ключове питання полягає не в наявності цифри “30” у новому порядку, а в тому, скільки реально триватиме вся процедура від першого звернення компанії до фактичного отримання дозволу.
Головний бар’єр — міжвідомче погодження — залишився
Найбільшою проблемою для експортерів завжди була не лише кількість документів чи форма заяви. Головна непередбачуваність виникала на етапі міжвідомчого погодження.
Новий порядок не скасовує погодження з СБУ, Службою зовнішньої розвідки, ГУР, Міністерством оборони та іншими відомствами. І саме результати таких погоджень, згідно з практичним досвідом ринку, були причиною переважної більшості відмов у наданні дозволів.
“Цей фактор залишився. І це найважливіше, що бізнес має усвідомлювати щодо нового порядку. Так, у процедурі можуть бути передбачені терміни або окремі елементи мовчазного погодження. Але якщо сама логіка міжвідомчої оцінки не зміниться, непередбачуваність збережеться”, — пояснює пан Мінаков.
Він наголошує, що компанія може підготувати документи, пройти попередню експертизу, мати контракт і покупця, але все одно залежатиме від позиції кількох органів, критерії яких не завжди є прозорими для ринку.
“Для бізнесу це означає одне: формально процедура змінилася, але ключовий ризик відмови нікуди не зник”, — додає представник ТОВ “Інкомпас”.
30% до отримання дозволу — це фінансова рулетка
Ще більш проблемним, на думку пана Мінакова, виглядає питання плати за оформлення та видачу дозволу.
“Для певних операцій компанія повинна сплатити до бюджету до 30% вартості товарів ще до отримання остаточного дозволу. Тут важливе не лише саме фінансове навантаження, але й момент сплати. Якщо бізнес сплачує значну суму наперед, але потім отримує відмову, це вже не адміністративна процедура, а фінансова рулетка. Особливо, якщо держава залишає ці кошти собі у разі відмови”, — вважає він.
Для виробника оборонної продукції 30% вартості товару — це не просто технічний збір. Це обігові кошти, які могли б бути спрямовані на виробництво, закупівлю комплектуючих, виплату заробітної плати, дослідження та розробки, виконання державного замовлення або розширення виробничих потужностей.
Пан Мінаков вважає, що навіть для великих компаній такий платіж може бути болісним, а для малих та середніх виробників він взагалі може стати стоп-фактором.
“У результаті держава нібито відкриває можливості для міжнародних передач, але водночас встановлює для бізнесу високу фінансову “рампу”. І не кожна компанія зможе або захоче ризикувати такими коштами до отримання остаточного рішення”, — вважає представник компанії “Інкомпас”.
Порядок працюватиме лише для обмеженого кола країн
Ще один важливий момент: новий порядок не є універсальним механізмом для будь-яких міжнародних передач.
“Він діятиме лише щодо визначеного кола держав. Тобто, компанії недостатньо мати товар, контракт і потенційного покупця. Потрібно, щоб країна призначення входила до відповідного переліку, а сама операція пройшла всі передбачені погодження”, — пояснює пан Мінаков.
Він наголошує, що з точки зору безпеки під час війни це зрозуміло. Але з точки зору бізнесу це означає, що механізм буде доступний лише в обмеженій кількості випадків.
“Тому це не відкриття ринку в класичному розумінні. Це контрольований режим вибіркового допуску. І якщо критерії формування переліку країн не будуть зрозумілими та прогнозованими, компаніям буде складно будувати довгострокову міжнародну стратегію”, — додає фахівець.
Що ж насправді спростили?
“Якщо говорити відверто, реальне спрощення в новому порядку є. Але воно одне. Експортери більше не мусять отримувати окремі дозволи на експорт товарів військового призначення за старою процедурою. Це важливо, оскільки отримання таких дозволів могло тривати до пів року”, — каже пан Мінаков.
За його словами, для компанії, яка тільки планує вихід на міжнародні ринки, це позитивна зміна.
“Але це не означає, що вся процедура стала простою. Це означає, що прибрали один великий етап. Водночас залишилися попередня експертиза, міжвідомче погодження, обмеження за країнами, значна попередня сплата та ризик відмови. Крім того, ті компанії, які давно серйозно планували експорт, вже отримали відповідні дозволи або проходили цю процедуру. Тому для частини ринку це спрощення не буде революційним”, — наголошує пан Мінаков.
На думку представника компанії “Інкомпас”, рішення уряду — це не радикальне спрощення і не повноцінне відкриття ринку. Це спеціальний воєнний порядок, який створює можливості для міжнародних передач, але залишає більшість ключових ризиків без змін.
“Новий порядок не скасовує реєстрацію та попередню експертизу товарів у Держекспортконтролі. Не усуває міжвідомче погодження, яке було головним джерелом відмов. Не гарантує, що 30 днів на папері не перетворяться на 90 днів на практиці. Не робить механізм доступним для всіх країн. І створює серйозний фінансовий ризик через необхідність сплати значної частини вартості товару ще до отримання дозволу”, — вважає пан Мінаков.
Тому головне питання сьогодні не в тому, чи формально дозволили міжнародні передачі. Питання в тому, чи стане цей порядок реальним робочим інструментом для бізнесу.
Наразі відповідь неочевидна.
Українському оборонному бізнесу потрібні міжнародні ринки. Але, як підкреслює пан Мінаков, йому потрібні не лише формальні дозволи. Йому потрібні прогнозовані терміни, зрозумілі критерії погодження, адекватна вартість доступу та процедура, в якій виробник не ризикує втратити значні кошти ще до того, як держава ухвалить остаточне рішення.
Порада від АіФ UA:
Новий порядок експорту військових товарів може стати корисним для компаній, які прагнуть вийти на міжнародні ринки вперше, адже він скасовує тривалий етап отримання окремих повноважень. Однак, потенційним експортерам важливо ретельно зважити всі ризики, пов’язані з тривалістю процедури, необхідністю міжвідомчих погоджень та значними попередніми фінансовими витратами, перед тим, як розпочинати експортну діяльність.