Від випробувань до масового виробництва: коли українські балістичні ракети стануть на озброєння
Розвиток українського оборонно-промислового комплексу, стимульований повномасштабною агресією, охоплює широкий спектр озброєнь – від безпілотних систем до ракетної техніки. Вітчизняні приватні компанії активно працюють над запуском серійного виробництва балістичних ракет. Зокрема, Fire Point планує до кінця поточного року завершити кодифікацію ракети FP-7 з радіусом дії до 300 кілометрів, а згодом – і FP-9, що здатен вражати цілі на відстані до 900 кілометрів. Лише після проходження необхідних державних процедур сертифікації та кодифікації ці розробки будуть офіційно прийняті на озброєння Збройних Сил України.
Шлях балістичної ракети до арсеналу ЗСУ виявляється значно складнішим, ніж у випадку з ударними безпілотними літальними апаратами. Перш ніж новий зразок озброєння буде допущений до експлуатації, він має пройти сукупність державних випробувань, підтвердити всі заявлені тактико-технічні характеристики, отримати офіційну сертифікацію та пройти кодифікацію в Міністерстві оборони України.
Сертифікація та кодифікація: у чому принципова різниця
Хоча ці терміни часто вживають як взаємозамінні, вони позначають два чітко визначені етапи підготовки озброєння до випуску в серійне виробництво.
На початковому етапі виріб проходить ретельні випробування та оцінку його відповідності заявленим параметрам. Цей процес охоплює перевірку таких показників, як дальність польоту, точність ураження цілей, надійність функціонування, стійкість до впливу засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), характеристики бойової частини та інші критично важливі аспекти. Це і є процес сертифікації.
Після успішного проходження сертифікації виробник подає пакет необхідних документів для кодифікації. Ця процедура передбачає присвоєння виробу унікального номенклатурного номера за стандартами НАТО (NSN – NATO Stock Number). Саме після цього ракета або ударний БПЛА можуть бути офіційно прийняті на озброєння ЗСУ та застосовуватися в бойових умовах.
Авіаційний експерт Богдан Долінце в коментарі для УНН підкреслив, що кодифікація є завершальним етапом інтеграції нової зразка техніки чи озброєння в систему військового забезпечення.
“В загальному, сертифікація та кодифікація – це певний процес, який фактично означає постановку цього виду техніки чи озброєння на озброєння. Він здійснюється Міністерством оборони”, – зазначив пан Долінце.
За його словами, Україна активно впроваджує стандарти НАТО, тому проходження відповідних процедур у вітчизняному оборонному відомстві є достатнім.
Оскільки Україна імплементує європейські та натівські норми і підходи щодо кодифікації та сертифікації, українські вироби фактично отримують так званий код НАТО. Це дозволяє вносити ці вироби до міжнародних баз озброєння та військової техніки НАТО.
пояснив авіаційний експерт.
Експерт також додав, що українським виробникам немає потреби проходити додаткові процедури за кордоном.
“Кожна країна проводить цей процес самостійно. Це означає, що українським виробникам не потрібно десь додатково проходити якісь процеси кодифікації. Достатньо пройти українські процедури, і це означає, що ці види озброєння чи техніки фактично потрапляють одразу до загальної бази об’єктів військових, які мають код і статус НАТО”, – пояснив Долінце.
Таким чином, повний цикл інтеграції нового озброєння виглядає наступним чином: розробка, державні випробування, кодифікація, а потім – отримання дозволу на експлуатацію або прийняття на озброєння.
Хто здійснює випробування та кодифікацію
Випробування нових зразків озброєння проводяться Державним науково-дослідним інститутом випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки. Також до цього процесу залучаються військові частини, визначені Міністерством оборони, на спеціально обладнаних військових полігонах.
Після завершення випробувань виробник подає до Міністерства оборони пакет документів, що включає результати лабораторних та польових тестів, технічну документацію та докази відповідності всім заявленим характеристикам.
“Органом, який ухвалює фінальне рішення про кодифікацію, є Міністерство оборони. Воно отримує від виробника повний пакет підтверджуючих документів щодо проходження всіх перевірок, отримання необхідних сертифікатів, результатів лабораторних тестів, польових випробувань. Безпосередньо на базі цього приймається рішення про присвоєння коду та постановку на озброєння того чи іншого виду озброєння чи військової техніки”, – пояснив пан Долінце.
За словами експерта, фінальним етапом будь-якої кодифікації є перевірка виробу в контрольованих умовах, тобто фінальне випробування.
Чому ракети проходять складніший шлях, ніж БПЛА
Процедура кодифікації варіюється залежно від типу озброєння.
Для безпілотних літальних апаратів, наземних роботизованих комплексів, засобів РЕБ та низки інших категорій озброєнь діє спрощений порядок проходження процедур сертифікації та кодифікації. Щодо балістичних ракет, державний контроль залишається значно жорсткішим.
Як пояснює Богдан Долінце, кожен тип озброєння має власний алгоритм проходження кодифікації, що включає різні етапи та специфічні вимоги.
Водночас експерт зазначає, що Україна за останні роки значно спростила відповідні процедури.
В Україні на сьогодні для певних видів озброєння, насамперед для безпілотних платформ, наземних роботизованих комплексів, ракетного озброєння, вибухових речовин та боєприпасів, запроваджено так звану спрощену процедуру. Це означає, що є можливість значно швидше проходити процеси отримання сертифікації та кодифікації, ніж це було б за повного режиму.
зазначає Долінце.
Він навів приклад, коли українські виробники свідомо класифікували свої ракети як ударні БПЛА, аби скористатися спрощеними процедурами та прискорити можливість серійного випуску.
“Ми бачимо, що в попередні роки деякі виробники ракет, наприклад, називали свої вироби не ракетами, а “дронними ракетами”, через те, що діяла прискорена процедура саме для дронів. Фактично багато виробників використовували приставку “дрон” лише для того, щоб отримати можливість прискореної кодифікації”, – розповів пан Долінце.
Скільки триває процедура
Попри те, що Міністерство оборони скоротило адміністративний етап кодифікації до десяти діб, основний час витрачається на підготовку документації, проведення випробувань та підтвердження всіх характеристик. За словами експерта, тривалість проходження кодифікації здебільшого залежить від готовності самого виробника.
В Україні сьогодні ми спостерігаємо, що цей цикл скорочено, як правило, до декількох місяців, іноді трохи більше, залежно від комплексності та складності самої платформи.
зазначив Долінце.
За кордоном же повний цикл кодифікації озброєння може тривати роками.
Коли розпочнеться серійне виробництво балістики в Україні
Компанія Fire Point планує завершити кодифікацію балістичної ракети FP-7 (дальність до 300 км) до кінця поточного року. Наступним етапом буде кодифікація ракети FP-9.
“Ми вже сертифікуємо нашу балістичну ракету F7 для бойового застосування, а FP-7.х (перехоплювач балістики – ред.) – ракета, про яку вчора згадував Денис Штілерман – вже майже готова. Запуск FP-9 ми очікуємо до кінця цього року”, – повідомила CEO і CTO Fire Point Ірина Терех під час міжнародної виставки озброєнь Eurosatory-2026 у Парижі.
Однак, як наголошує Богдан Долінце, отримання коду НАТО – це лише один з компонентів для запуску серійного виробництва. Першочерговим є підтвердження всіх заявлених характеристик ракети.
“Виріб має бути не просто балістичною ракетою, він має виконувати ті завдання, які очікуються, які безпосередньо замовник перед ним ставить. Тобто, це дальність польоту, точність ураження, ефективна маса бойової частини, здатність працювати в певних умовах, зокрема, в умовах агресивної системи радіоелектронної боротьби”, – пояснює експерт.
Другим не менш важливим фактором є виробничі потужності підприємства. Тобто, чи готовий виробник масштабувати виготовлення ракет і постачати державі необхідну кількість.
Співзасновник і головний конструктор компанії Fire Point Денис Штілерман у нещодавньому інтерв’ю зазначив, що компанія готова до масового виробництва балістичних ракет.
Відповідаючи на запитання журналіста про те, чи може Fire Point виробляти більше ракет, ніж росія (близько 60 “Іскандер-М” щомісяця), пан Штілерман відповів: “Звичайно, значно більше можемо”.
Він також пояснив, що складність підготовки до серійного випуску далекобійної балістичної ракети FP-9 полягала в необхідності побудови власного заводу для заливки твердопаливних двигунів.
“З “дев’яткою” (FP-9 – ред.) треба було побудувати власний новий завод з виробництва твердопаливних двигунів. Це достатньо велика вага двигуна, і потрібно все це заливати з одного міксера. Вам потрібен великий міксер, здатний за один раз залити таку велику ракету. Зараз усе це зроблено, і ми чекаємо перший політ найближчим часом”, – розповів Штілерман.
Ймовірно, йдеться про завод у Данії, відкриття якого раніше анонсувала Ірина Терех.
“Ми сподіваємося на відкриття першої черги заводу вже у 2026 році, а основної черги – скоріше за все, вже наступного року. На заводі виготовлятимуть ракетні двигуни, тобто ракетне паливо, корпуси, з’єднувальні деталі до інших частин ракети”, – зазначала вона в інтерв’ю Defender Media у березні.
25 червня президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн повідомила, що Данія незабаром розпочне виробництво палива для українських ракет Flamingo, які також виготовляє Fire Point.
Таким чином, можна зробити висновок, що українська компанія підготувала потужності та інфраструктуру для серійного виробництва балістики.
Авіаційний експерт Богдан Долінце також додав, що для балістичної ракети потрібен цілий комплекс: пускова установка, обладнання для її підготовки, використання та запуску, а також підготовлений персонал. Зважаючи на запланований перший запуск до кінця поточного року, вся необхідна інфраструктура вже готова.
Отже, запуск української балістики в серійне виробництво залежить не лише від успішних сертифікації та кодифікації, а й від готовності повного виробничого циклу. Виробник заявляє про готовність до масового виробництва, тому очікується, що державні процеси найближчим часом будуть завершені. Якщо все відбудеться згідно з планами, Україна отримає суттєве підсилення далекобійних спроможностей Сил оборони та вагомий інструмент впливу на росію.
Порада від АіФ UA:
Ця новина є надзвичайно важливою для розуміння процесу інтеграції нового українського озброєння, зокрема балістичних ракет, у систему оборони. Вона демонструє, що Україна не лише розвиває власні технології, але й активно працює над їх сертифікацією та впровадженням відповідно до міжнародних стандартів. Це означає потенційне посилення обороноздатності країни та, як наслідок, зміцнення її позицій на міжнародній арені.