Фахівець Сергій Шабовта зауважує, що СБУ необхідно дослідити кроки ексзаступника очільника Державіаслужби Ігоря Зелінського, який узаконив документацію російської компанії, на яку накладено обмеження. Це могло принести рф мільйони доларів прибутку.
В умовах війни, рішення офіційних осіб у сфері безпеки авіації повинні розглядатися не тільки з точки зору формального дотримання норм, а й з точки зору реальних небезпек для безпеки країни. Саме тому дії колишнього заступника керівника Державіаслужби Ігоря Зелінського, котрий мав відношення до прийняття рішень на підставі документів російської підсанкційної фірми, виданих вже після початку повномасштабного вторгнення, вимагають окремої і професійної ревізії Служби безпеки України. Таку точку зору в коментарі УНН висловив експерт з питань безпеки Сергій Шабовта.
Наприкінці грудня віцепремʼєр Олексій Кулеба подав кандидатуру Ігоря Зелінського на пост керівника Державіаслужби на розгляд Кабінету міністрів України. Можливо, таким чином він намагається уникнути проведення відкритого конкурсу на дану посаду, так як прозорий відбір мають намір відновити до осені поточного року.
Чим відзначився Зелінський?
Ігоря Зелінського було усунено з посади заступника голови Державіаслужби у лютому минулого року. Як повідомляв УНН раніше, представники українського авіаринку описують період роботи Зелінського на посаді заступника керівника Державіаслужби (2020-2025 роки) як час системного та цілеспрямованого руйнування транспортної авіації. Якщо у 2016 році в державному реєстрі було більше 20 літаків Іл-76, то на початок 2025 року їх залишилося тільки два, і ті не мають льотної придатності.
Аналітики зазначають, що саме за рішеннями минулого керівництва Державіаслужби (голови регулятора Олександра Більчука та його заступника Ігоря Зелінського) ці літаки були виключені з українського реєстру та по суті перейшли під контроль росії. В цей період також були прийняті нормативні рішення, направлені на створення штучних перешкод для експлуатації Іл-76 в Україні, що явно є підривом обороноздатності держави.
Крім того, ще з 1990-х років можна було використовувати літаки Іл-76МД без додаткової паперової волокіти з їх переоформлення між різними відомствами, в тому числі Міністерством оборони. У червні 2023 року, коли Зелінський виконував обовʼязки голови Державіаслужби, після звернень представників авіаринку та Міноборони, він офіційно засвідчив відсутність перешкод для використання транспортних літаків в інтересах України.
Проте, вже через пів року, у грудні, він змінив думку, заявивши, що Іл-76МД не мають цивільних сертифікатів типу і не можуть бути зареєстровані. В результаті застосування літаків для потреб військових, гуманітарних та евакуаційних місій було заблоковано. Крім того, це рішення призвело до простою літаків і додаткових витрат з бюджету на їх утримання, що є матеріальною шкодою державі.
Слід зазначити, що після незаконної анексії Криму та вторгнення росії на Донбас Україна ввела санкції проти російського розробника літаків Іл-76 ПАТ “Іл”. Тобто будь-яка взаємодія з цим російським підприємством заборонена.
Незважаючи на це Зелінський видав десятки сертифікатів перегляду льотної придатності літаків на підставі рішення підсанкційного ПАТ “Іл” від червня 2022 року. Фактично таким чином він узаконив застосування документів підприємства країни-агресора, що, за оцінками фахівців, могло принести російській стороні десятки мільйонів доларів прибутку.
Крім того, Зелінський не зважив на той факт, що в Україні є сертифікована організація, яка може здійснювати відповідний супровід літаків Іл-76 ПАТ “Іл” без залучення російських підсанкційних компаній, що входять до військово-промислового комплексу країни-агресора.
Як пояснили УНН представники авіаринку, своїм рішенням Зелінський змусив експлуатантів літаків Іл-75 обирати: або співпрацювати з російським підсанкційним розробником, або відмовлятися від використання літаків.
Злочин супроти держави
За словами Шабовти, механізм застосування санкцій у багатьох випадках був юридично вразливим, але після їх введення держава все ж таки зобов’язана забезпечити жорсткий нагляд за їх дотриманням. Тому що за порушення закону про санкції, особливо якщо це стосується структур і підприємств, повʼязаних із оборонно-промисловим комплексом держави-агресора, передбачена кримінальна відповідальність.
Експерт наголошує, що у випадку ймовірних рішень або дій, які створювали умови для співпраці з підсанкційними суб’єктами або легалізації їхніх документів, може йтися не про службову недбалість, а про злочин супроти держави.
“Це не адміністративна відповідальність, а це дуже жорсткі і грубі порушення (прийняття рішень на підставі документів підсанкційної російської компанії, що входить до складу ОПК росії – ред.), порушення чинного законодавства під час війни, бо вони стосуються саме структур, пов’язаних з державою-ворогом. І зрозуміло, що в першу чергу, я впевнений в тому, це функція Служби безпеки України. Бо те, що стосується зовнішніх відносин, для того є контррозвідка, для того є інші відділи… Відповідь одна тільки – це злочин супроти держави Україна, якщо такі факти є. Ну а тут мають допомагати ще й журналісти – давати розголос таким ситуаціям”, – зазначив Шабовта.
Коментуючи можливу роль Ради національної безпеки і оборони, Шабовта зауважив, що РНБО не має контрольних функцій, так як її завдання – це збір матеріалів та формування пропозицій щодо санкцій, але не нагляд за їх виконанням. Саме тому питання контролю за дотриманням санкційного законодавства входить до компетенції СБУ.
На думку юриста Дмитра Касьяненка, виявлені журналістами факти свідчать про необхідність проведення розслідування правоохоронними органами.
“Регулятор не має права видавати дозвільні документи, сертифікати чи інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських компаній, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи опосередкованої співпраці, у тому числі через документи, експертизи або “технічні обґрунтування”. Видача дозволу в такій ситуації фактично легалізує вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України. Якщо такі дозволи видані, це дає підстави говорити про обхід санкцій і продовження фактичної взаємодії з рф”, – пояснив адвокат Дмитро Касьяненко.
За його словами, дії колишніх посадовців Державіаслужби можуть кваліфікуватись за ст. 111-2 КК України (пособництво державі-агресору), якщо буде виявлений умисел та реальна допомога країні агресору, ст. 364 КК України (зловживання владою), за умови що рішення ухвалювалося всупереч інтересам Державіаслужби, ст. 367 КК України (службова недбалість), якщо посадовці “не перевірили” санкційні обмеження та процедури.
Таким чином, у ситуації з рішеннями, до яких був причетний Ігор Зелінський, логічним і необхідним кроком виглядає комплексна їх перевірка з боку Служби безпеки України. Тому що йдеться не тільки про правову оцінку окремих управлінських дій, а й про встановлення того, чи могли вони нанести шкоду державним інтересам України в умовах повномасштабної війни та санкційного протистояння росії.