Дональд Трамп планує заснувати міжнародну організацію “Рада миру”, котра стане альтернативою ООН. Держави, які прагнуть здобути постійне членство, повинні зробити внесок у розмірі 1 мільярда доларів.
Екс-президент США Дональд Трамп розробляє план нової глобальної організації під назвою “Рада миру”, покликаної стати альтернативним варіантом для ООН. Відповідно до проєктної документації, країни, котрі бажають отримати безстрокове місце в Раді без потреби у переобранні кожні три роки, повинні здійснити разовий платіж у сумі 1 мільярда доларів. Про це інформує УНН.
Деталі
Запропонована Трампом “Рада миру” цими днями стала однією з основних тем для лідерів світового масштабу в Давосі. Незважаючи на те, що про її заснування було повідомлено ще декілька місяців тому в рамках мирного плану адміністрації стосовно Гази, питання складу та компетенцій органу досі залишаються невизначеними.
Адміністрація президента оприлюднила свіжі деталі щодо керівництва Радою, а сам колишній президент нещодавно натякнув, що її діяльність може виходити за рамки виключно сектора Гази. У той же час, утворення Ради миру наштовхується на протидію з боку союзників США, оскільки держави ще не вирішили – долучатися до ініціативи чи ухилятися від участі.
Коли та з якою метою була заснована Рада миру?
Про заснування Ради миру вперше заявили у вересні як про важливу складову 20-пунктового плану адміністрації Трампа щодо досягнення тривалого миру в Газі та ширшому близькосхідному регіоні. У плані вона описувалася як новий міжнародний тимчасовий орган, який має визначати структуру та керувати фінансуванням реконструкції Гази до того моменту, коли Палестинська автономія завершить програму реформ і зможе безпечно та ефективно повернути собі контроль над Газою.
У документі підкреслювалося, що цей орган буде покладатися на найкращі міжнародні норми для створення сучасного та дієвого управління, яке служитиме населенню Гази та сприятиме залученню капіталовкладень.
Хто стоїть на чолі Ради миру?
Раду миру очолює президент Трамп, який може обіймати цю посаду до тих пір, поки сам не відмовиться від неї.
За інформацією Адміністрації президента, до призначеної “засновницької Виконавчої ради” входять:
- державний секретар США Марко Рубіо;
- спеціальний представник США Стів Віткофф;
- чоловік дочки президента Трампа Джаред Кушнер;
- колишній прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер;
- мультимільярдер-фінансист Марк Роуен;
- президент Групи Світового банку Аджай Банга;
- радник з питань національної безпеки Роберт Габріель.
Окремо створюється так звана “Виконавча рада Гази”, яка має “сприяти результативному управлінню та наданню послуг найвищого рівня для просування миру, стабільності та добробуту населення Гази”. До її складу входять:
- Стів Віткофф;
- Джаред Кушнер;
- міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан;
- Алі аль-Таваді, міністр зі стратегічних питань в офісіпрем’єр-міністра Катару;
- керівник розвідки Єгипту генерал Хассан Рашад;
- Тоні Блер, колишнійпрем’єр-міністр Великої Британії;
- Марк Роуен, американськийпідприємець-мультимільярдер, головний виконавчий директор (CEO) Apollo GlobalManagement;
- міністерка з питань міжнародної взаємодії ОАЕРім аль-Хашимі;
- болгарський дипломат Ніколай Младенов;
- ізраїльський бізнесмен Якір Габай;
- Сігрід Кааг, колишня віцепрем’єрка Нідерландів іекс-посланниця ООН.
Старшими консультантами Ради, відповідальними за щоденну операційну діяльність, призначені:
- Ар’є Лайтстоун;
- Джош Ґруенбаум.
Кого запрошено до Ради миру?
За станом на четвер, 22 січня, запрошення отримали понад 50 країн.
Серед них – росія, незважаючи на її триваючу агресію супроти України та твердження адміністрації Трампа про те, що рф становить настільки серйозну загрозу національній безпеці США, що Сполученим Штатам необхідно придбати Ґренландію для протидії їй.
Трамп повідомив, що відправив запрошення президенту росії володимиру путіну.
Також було запрошено білорусь, яка підтримує росію у війні проти України. Її керівник олександр лукашенко прийняв запрошення. Отже, критерії, за якими Адміністрація президента визначає перелік запрошених країн, залишаються незрозумілими.
Цинічною виглядає реакція путіна. Голова кремля під час наради Ради безпеки рф прокоментував ініціативи президента США та ситуацію навколо Ґренландії. Він заявив про готовність направити 1 мільярд доларів із заморожених російських активів до “Ради миру”, куди раніше отримав запрошення від американського лідера.
Хто приєднався до Ради миру, а хто відмовився?
За словами спеціального представника США Стіва Віткоффа, до Ради миру зголосилися приєднатися до 25 країн, проте публічно про це заявила лише частина з них.
Я думаю, що у нас вже понад 20, можливо 25 світових лідерів, які погодилися
– зазначив Віткофф у Давосі.
Серед країн, які оголосили про прийняття запрошення: Ізраїль, Єгипет, Азербайджан, Косово, Об’єднані Арабські Емірати, Білорусь, Марокко, Угорщина, Катар і Канада.
Інші держави ще обмірковують можливість участі.
Норвегія та Швеція, у середу 21 січня заявили, що наразі утримуються від участі через занепокоєння умовами приєднання. Франція має намір відмовитися від участі через побоювання, що статут “Ради миру” виходить за межі мандату щодо Гази та порушує основоположні принципи й структуру Організації Об’єднаних Націй.
У відповідь Трамп заявив, що запровадить 200-відсоткові мита на французьке вино та шампанське, якщо Франція не приєднається до Ради миру.
Чи отримала запрошення до “Ради миру” Україна?
Україна отримала запрошення приєднатися до Ради миру, проте президент Володимир Зеленський вважає складним членство в ній разом з росією та білоруссю, які є противниками.
Запрошення ми отримали. Дипломати працюють над цим запрошенням. росія наш ворог, білорусь їх союзник. Чесно кажучи, поки що для мене дуже складно уявити, як ми з росією можемо бути разом в тій чи іншій раді. І це не стосується цієї ради миру. Просто росія – це про “раду війни”. І білорусь разом з ними. А саме режим лукашенка
– заявив Зеленський.
Чи має Рада миру замінити Організацію Об’єднаних Націй?
Президент Трамп заявив, що Рада миру “може” замінити ООН.
Розумієте, ООН просто не була дуже корисною. Я великий прихильник потенціалу ООН, але вона ніколи не реалізовувала свій потенціал
– сказав президент США.
Водночас він додав, що ООН треба дозволити продовжувати роботу, адже її потенціал “надзвичайно великий”.
У листопаді 2025 року Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію, яка схвалила утворення Ради миру, але з мандатом, обмеженим виключно Газою. Резолюція вітала заснування Ради миру “як тимчасової адміністрації з міжнародною правосуб’єктністю”, що має визначати структуру та координувати фінансування відбудови Гази. Вона також підтримала 20-пунктний мирний план адміністрації Трампа та дозволила державам, які співпрацюють із Радою, створювати стабілізаційні сили на території Палестини.
Що означає “Рада миру” для світу і у чому загроза: Історичні паралелі
Поточні процеси навколо “Ради миру” Трампа нагадують історичну траєкторію Ліги Націй після Першої світової війни. Ліга Націй – це міжнародна організація, створена після Першої світової війни у 1920 році для запобігання війнам і забезпечення колективної безпеки. Створена як механізм колективної безпеки, Ліга виявилася нездатною діяти через відсутність єдності великих держав і реальних механізмів примусу. Коли агресори почали відкрито порушувати міжнародне право – Японія в Маньчжурії, Італія в Ефіопії, Німеччина в Європі – установа втратила авторитет і фактично перестала виконувати своє призначення ще до початку Другої світової війни.
Сьогодні світ знову входить у подібну фазу руйнування. Міжнародний порядок демонтується не різко, а через паралельні формати, ситуативні союзи та вибіркове застосування правил. Створення альтернативних механізмів врегулювання поза загальними нормами означає не реформу, а відмову від спільного правового поля – так само, як у 1930-х роках Лігу Націй витіснили двосторонні домовленості та політика умиротворення. Саме на цю трансформацію звернув увагу прем’єр-міністр Канади Марк Карні, заявивши у Давосі, що “старий порядок вже не повернеться”, а середні держави змушені діяти спільно, адже “якщо нас немає за столом, ми стаємо частиною меню”. За його словами, великі країни все частіше використовують економічний примус як інструмент зовнішньої політики, що лише прискорює розпад системи правил.
Особливо небезпечною є логіка інтеграції агресора без відповідальності. У міжвоєнний період це представлялося як шлях до стабільності, але на практиці лише заохочувало застосування сили. Сьогодні аналогічний сигнал створює готовність залучати росію до нових “мирних ініціатив” без припинення війни та покарання за злочини.
Історичні наслідки такого підходу добре відомі: крах Ліги Націй призвів не до миру, а до гонки озброєнь і глобальної війни. Тому нинішнє знецінення ООН і поява “клубів миру” є рухом у зворотному напрямку – до світу, де правила діють лише для слабких.
Для України ця паралель особливо промовиста: саме так у 1930-х роках безпекою менших держав пожертвували заради ілюзії стабільності. Досвід Ліги Націй доводить: подібні компроміси не зупиняють війну, а лише відкладають її у значно масштабнішій і руйнівнішій формі.