Надія Ярмолюк із села Кухарі на Волині зустріла своє 104-річчя. У сюжеті “Суспільного” довгожителька поділилася своїми спогадами та роздумами про життя у такому поважному віці.
Незважаючи на свій вік, пані Надія має добру пам’ять і любить розповідати історії з життя своїм нащадкам. Вона досі активна в господарстві, зокрема, доглядає за курями, качками та свинями.
Зі своїм чоловіком Петром, який був старший на сім років, Надія Ярмолюк познайомилася та одружилася незадовго до Другої світової війни. Після фронту чоловік повернувся пораненим.
У подружжя народилося четверо синів. Для забезпечення родини чоловік працював на фермі, а Надія Гордіївна трудилася в полі.
Чоловіка Надії Ярмолюк не стало майже 60 років тому. Жінка також пережила смерть двох своїх синів.
104-річна волинянка розповіла, що щоранку та щовечора вона молиться та дякує Богу. Однак, зізнається, зараз їй стає важче запам’ятовувати молитви.
“Молюся. І заблуджу. І вертаюся назад. Раз піду “Отче наш” добре, а раз вже зблуджу”, — поділилася довгожителька.
Надія Ярмолюк проживає разом із онукою. Вона має вісім онуків, 14 правнуків та вісім праправнуків.
77-річний син жінки, Олексій, висловив радість, що його мати, попри всі життєві негаразди, дожила до 104 років.
“Вона цей останній рік вже трохи здає, стала недочувати. У неї батько прожив 96 років, тітка — 102 роки. Видно, йде по роду таке”, — розповів син.
Раніше мати любила співати з сином давні українські пісні, але зараз, зізнається, забула слова, та й не до співу.
“Не раз мама каже: ой, як важко, важко. Видно, Бог забувся про мене, що мені смерті не дає. І от вона плаче, і я так само”, — поділився син довгожительки.
Інші новини про довгожительок в Україні
Раніше УНІАН повідомляв, що 103-річна жителька Хмельниччини Пелагея Качка із села Михнів, попри свій поважний вік, залишається сучасною. Вона вважає мобільний телефон не просто гаджетом, а засобом зв’язку з великим світом та рідними. Проте, вона визнає, що цифрові технології не можуть замінити справжніх зустрічей, тому жінка мріє про завершення війни, аби всі її діти з’їхалися додому. Крім того, довгожителька розповіла, що її ранок неможливий без філіжанки ароматної кави — любові до цього напою вона пронесла крізь десятиліття. Навіть під час примусових робіт у Німеччині, де раціон був жахливим, вона полюбила каву і п’є її всі ці роки.