Систематичні прорахунки в управлінні, непрозорі рішення та поблажливе ставлення до впливу рф поступово перетворили Державіаслужбу з гаранта безпеки на осередок репутаційних та безпекових небезпек. Результати подібних дій попереднього керівництва авіаційного регулятора нині ставлять під сумнів довіру до нього, обороноздатність і майбутнє української авіації.
Державна авіаційна служба України – це не просто відомство виконавчої влади. У період війни вона виступає складовою системи національної безпеки: від її постанов залежить охорона повітряного простору, міжнародний авторитет, стабільність авіаційного сектору та можливість авіабізнесу функціонувати продуктивно, а також – убезпечення авіаційного потенціалу України. Саме тому будь-які кадрові та управлінські огріхи в цій установі мають довготривалі наслідки, пише УНН.
Як показує досвід, імідж Державіаслужби роками нищили несумлінні управлінці, яких вочевидь призначали за чиїмось заступництвом або квотою. Однак чільну роль в цьому процесі відіграло минуле керівництво, перш за все колишній голова Державіаслужби Олександр Більчук і його заступник Ігор Зелінський, котрі вже в умовах повномасштабної війни зухвало примушували регулятор співпрацювати з компаніями, повʼязаними з оборонно-промисловим комплексом росії.
Системні рішення, що підірвали довіру
За часів правління Більчука та його “правої руки” Зелінського Державіаслужба остаточно стала сприйматися не як незалежний регулятор, а як замкнутий адміністративний центр, рішення якого були неясними, вибірковими, суперечливими та часто завдавали шкоди нацбезпеці.
Мається на увазі, що ці рішення задовольняли інтереси держави-агресора або структур, пов’язаних із російським ОПК; ускладнювали використання критично важливої транспортної авіації в інтересах сил оборони та й в цілому систематично нищили транспортну авіацію в Україні.
Як роз’яснили УНН представники авіаринку, своїм рішенням Зелінський поставив операторів літаків Іл-76 перед вибором: або взаємодіяти з російським підсанкційним розробником, або відмовлятися від експлуатації літаків.
Керівництво ж більш ранніх періодів неодноразово було замішане у скандалах, повʼязаних із корупцією, зловживанням службовими повноваженнями та конфліктами інтересів.
У своїй сукупності це сформувало небезпечний прецедент – регулятор, відповідальний за безпеку авіації, почав втрачати довіру як всередині країни, так і з боку іноземних партнерів.
Підігравання росії: ризики, які не можна ігнорувати
Окремої уваги заслуговують рішення, прийняті керівництвом Державіаслужби вже після 2014 року. У той період, коли Україна офіційно визнала росію державою-агресором, в регуляторній практиці продовжували з’являтися заходи, котрі де-факто узаконювали застосування російських технічних підходів, сертифікаційних практик або документації.Формально керівництво регулятора намагалося пояснити ці рішення “відсутністю альтернатив” або “технічною необхідністю”, що не завжди відповідало дійсності. По суті ж вони зберігали залежність від російської авіаційної спадщини, ускладнювали інтеграцію України в європейський авіаційний простір, а головне створювали враження поблажливості до інтересів ворога на рівні державного регулятора.
Так Більчук був звільнений восени 2025 року через рішення про передачу супроводу ремонтної документації вертольотів типу Мі-8МТ(МТВ) компанії AAL Group Ltd. Чиновник проігнорував наявність в Україні сертифікованих підприємств, здатних виконувати ці функції з 2014 року, після початку війни росії проти України. Його вибір припав на офшорну структуру, яка повʼязана з російським оборонно-промисловим комплексом. Кінцевим бенефіціаром AAL Group Ltd є компанія “Вертольоти росії”, що входить до російського держконцерну “Ростех”.
Варто відзначити, що ще у 2024 році Транспортне командування Збройних сил США USTRANSCOM визнало AAL Group Ltd непридатною для співпраці, звичайно через звʼязок компанії з російською федерацією.
Окрім цього, в період роботи управлінців Більчука і Зелінського також були ухвалені регуляторні постанови, спрямовані на створення штучних перешкод для експлуатації Іл-76 в Україні, що вочевидь є підривом обороноздатності держави.
Ще з 1990-х років в Україні можна було експлуатувати літаки Іл-76МД без додаткової паперової тяганини з їх переоформлення між різними відомствами, в тому числі Міністерством оборони. У червні 2023 року, коли Зелінський виконував обовʼязки голови Державіаслужби, після звернень представників авіаринку та Міноборони, він офіційно запевнив у відсутності перешкод для використання транспортних літаків в інтересах України.
Втім уже через пів року, в грудні, він передумав, заявивши, що Іл-76МД не мають цивільних сертифікатів типу і не можуть бути зареєстровані. Як наслідок застосування літаків для потреб військових, гуманітарних та евакуаційних місій було заблоковане. Крім того, це рішення призвело до простою бортів та додаткових витрат з бюджету на їх утримання, що є матеріальною шкодою державі.
Варто зазначити, що після незаконної анексії Криму та вторгнення росії на Донбас Україна ввела санкції проти російського розробника літаків Іл-76 ПАТ “Іл”. Тобто будь-яка взаємодія з цим російським підприємством заборонена.
Попри це Зелінський та Більчук видали десятки сертифікатів перегляду льотної придатності літаків на підставі рішення підсанкційного ПАТ “Іл” від червня 2022 року. Фактично таким чином минуле керівництво Державіаслужби легалізувало використання документів підприємства країни-агресора, що, за оцінками експертів, могло принести російській стороні десятки мільйонів доларів прибутку.
До того ж Зелінський проігнорував той факт, що в Україні є сертифікована організація, здатна здійснювати відповідний супровід літаків Іл-76 ПАТ “Іл” без залучення російських підсанкційних компаній, що входять до оборонно-промислового комплексу країни-агресора.
Як роз’яснили УНН представники авіаринку, своїм рішенням Зелінський поставив експлуатантів літаків Іл-75 перед вибором: або співпрацювати з російським підсанкційним розробником, або відмовлятися від експлуатації літаків.
Саме ці дії юристи розцінюють як очевидне пособництво ворогу і наголошують на необхідності перевірки з боку правоохоронних органів.
Зловживання службовим становищем та корупція як маркер традиції
Як вже зазначалося, руйнування репутації Державіаслужби не розпочалося з Більчука і Зелінського. Процес стартував задовго до них. Показовими є події 2016 року, коли детективи Національного антикорупційного бюро завершили досудове розслідування щодо тодішнього голови Державіаслужби Дениса Антонюка.
За даними слідства, Антонюк, зловживаючи службовим становищем, надав незаконні переваги приватній авіакомпанії, заблокувавши польоти державного перевізника. Збитки сягнули понад 750 тисяч гривень, а обвинувальний акт за ч.2 ст. 364 ККУ було направлено до суду для розгляду по суті.
Цей кейс став одним із перших гучних сигналів, котрий продемонстрував, що зловживання владою в Державіаслужбі перестало бути винятком і перетворилося на звичну практику.
Окрім цього, ще до повномасштабного вторгнення росії в Україну ЗМІ звертали увагу на можливі корупційні ризики у сфері видачі дозволів на польоти. Мова йшла про систематичний заробіток на прискоренні розгляду або блокуванні авіаційних заявок.У центрі уваги тоді опинився перший заступник голови Державіаслужби Сергій Коршук, котрого пов’язували з корупцією та конфліктом інтересів. ЗМІ розповідали про бізнес його родини, контракти з державними підприємствами та тісні зв’язки з колишнім керівництвом Украероруху.
Попри суспільний розголос, система фактично з року в рік відтворювала сама себе: очільників змінювали, але підходи у їхній роботі – ні.
Ефект доміно: що ми маємо сьогодні
У своїй сукупності всі ці епізоди сформували досить токсичний спадок для Державіаслужби. Адже її репутація як незалежного регулятора зруйнована, спостерігається дефіцит довіри з боку авіаційного бізнесу та міжнародних партнерів, а підозри в пособництві ворогу під час війни руйнують будь-які надії на роботу із забезпечення обороноздатності та збереження вітчизняної авіації.
Саме тому будь-які спроби “реанімувати” старі кадри у вигляді лобіювання призначення головою Державіаслужби Ігоря Зелінського в ручному режимі сьогодні виглядають не просто помилкою, а прямою загрозою державним інтересам.