Українська фристайлістка Катерина Коцар вперше в історії України кваліфікувалася до фіналу у біг-ейрі на Олімпійських іграх. Після завершення змагань вона отримала освідчення від коханого – офіцера Збройних Сил України.
Українська фристайлістка Катерина Коцар після свого історичного прориву у фінал ОІ-2026 отримала пропозицію руки і серця від обранця – військовослужбовця ЗСУ, повідомляє УНН, посилаючись на НОК і “Суспільне Спорт”.
Подробиці
Українська фристайлістка Катерина Коцар успішно пройшла складну кваліфікацію у біг-ейрі на XXV зимових Олімпійських іграх. Незважаючи на важкі погодні умови та не дуже добре самопочуття останніми днями, Катерина проявила стійкість: після двох впевнених виступів вона до кінця утримувалася у зоні проходження і з 11-м результатом здобула квиток до фіналу. Таким чином, срібна медалістка Кубка світу 2025 року з біг-ейру вперше в історії України потрапила до фіналу у даній дисципліні на Олімпійських іграх.
У коментарі для “Суспільне Спорт” Катерина поділилася враженнями від виходу у фінал, розповіла про стан здоров’я та неочікувану пропозицію від майбутнього чоловіка — офіцера ЗСУ.
Про емоції та стан
“Це просто неймовірно чудова ніч і безліч подій. Я ще не встигла усвідомити жодну з них (події), тому на це питання відповім трохи згодом. Звісно, ні, хто знає про цю пропозицію? Якщо відверто, в мене останні декілька днів було жахливе самопочуття, і я була надзвичайно рада прокинутись з відчуттям енергії для виступу. Подумала, що найбільшою перемогою буде просто виступити, виступити добре. Здається, мені це вдалося”, — поділилася Катерина Коцар.
Про умови та олімпійський трамплін
“Дуже хороший трамплін, відмінний стан снігу. Весь день йшов сніг, я цілий день хвилювалася, щоб він закінчився до наших змагань, адже сніг під час стрибків зовсім не сприяє. І стан снігу чудовий, і сам трамплін чудовий — все чудово”, — зауважила спортсменка.
Про акцію на підтримку Владислава Гераскевича
Після змагань Катерина продемонструвала на камеру напис на рукавиці “Freedom of memory” (“Свободу пам’яті”): “Відверто кажучи, коли Владислава дискваліфікували, це стало для мене сумною подією, я дуже глибоко перейнялася нею. Загалом думала, що потрібно зробити щось дуже важливе. Але з часом ці думки почали мене дещо виснажувати. Тому я зупинилася на ідеї, яка для мене звучала найкращою, гармонійною та зрозумілою. І ось безпосередньо перед третьою спробою зробила цей напис”.