Дональд Трамп знову проявляє зацікавленість до Гренландії, характеризуючи її як “значний об’єкт нерухомості” та питання стратегічного значення для безпеки Сполучених Штатів. Це спровокувало занепокоєння в Данії та серед європейських лідерів, які бачать у цьому загрозу суверенітету, а також цілісності НАТО.
Крига тане, а пристрасті загострюються. Найбільший острів на землі, який протягом століть розглядали як безмежну білу рівнину, несподівано опинився у вирі геополітичної бурі. Натхненний Президент США Дональд Трамп, після дивовижної операції у Венесуелі, серйозно активізувався та переходить у наступ фактично на всіх напрямках.
На початку свого другого терміну Дональд Трамп неодноразово заявляв, що Сполучені Штати “повинні заволодіти” Гренландією, визначаючи це як аспект стратегічної та глобальної безпеки. Передусім, мова йшла про протидію Росії та Китаю в Арктиці. Однак згодом напруга ослабла, всі звикли до “проявів нерозсудливості” та голослівних обіцянок Президента США. І тут трапляється відома історія з Венесуелою. Дещо змінюється. Америка проголошує Західну півкулю “ексклюзивною зоною” своїх інтересів. По суті, Трамп витягує з забутих архівів “Доктрину Монро” 1823 року, адаптуючи її до сучасних реалій. Це повернення до ідеї “Америка для американців”, де будь-яка присутність або вплив інших країн у Західній півкулі розглядається як пряма загроза для США.
Доктрина Монро була дуже важливою, і ми про неї забували, але більше ми про неї не забуватимемо. Наша нова безпекова стратегія – це домінування в Західній півкулі
– заявляв Трамп.
І велика біда маленької Данії контролювати велетенський острів, який раптово стає об’єктом історичного перерозподілу світу. Свіжі висловлювання Дональда Трампа про те, що оборона Гренландії – це всього лише “дві собачі упряжки”, викликали в Копенгагені справжнє хвилювання. Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен назвала даний період “вирішальним моментом”.
Ми знаходимося на роздоріжжі. Якщо американці відвертаються від західного альянсу і погрожують союзнику, чого ми раніше не бачили, – все зупиниться
– заявила вона.
Для Трампа Гренландія – це “великий об’єкт нерухомості”. Для Данії – це питання суверенітету та недоторканності королівства. Але чи тільки в почуттях справа? Трамп вказує на те, що Данія витрачає на оборону острова незначні кошти, в той час як США утримують там стратегічну базу Туле, що входить до системи раннього оповіщення про ракетний напад. І ось риторичне питання: а чи не має рацію Трамп?
А чому Гренландія взагалі “зелена”?
Давайте трохи відхилимось від теми. Подивившись на карту, і знаючи хоча б основи англійської мови – постає питання. Чому ця біла пляма називається зеленою? А все тому, що історія найменування Гренландії – це один з перших в історії прикладів успішного маркетингу.
У 10 столітті вікінг Ерік Рудий, вигнаний з Ісландії за вбивство, поплив на захід і відкрив величезний острів. Щоб заохотити туди колоністів, він назвав його Greenland (“Зелена земля”), хоча 80% території вкрито кригою. Натомість Ісландія, яка насправді набагато зеленіша, отримала свою назву від перших поселенців, які прибули туди в сувору зиму і побачили лише фіорди, заповнені льодом. Ось такий кумедний, часом дивний факт.
Як Гренландія опинилася під владою Данії?
Гренландія потрапила під владу Данії в результаті тривалого історичного процесу, який поєднав середньовічні претензії та колоніальну політику. У 10 столітті острів заселили норвезькі вікінги (хто їх туди заманив ми вже знаємо), і формально він вважався частиною Норвегії, а пізніше – Дансько-норвезької унії. Після зникнення скандинавських поселень у 15 столітті Гренландія на кілька століть зникла з європейської політичної арени. Фактичний контроль Данія встановила у 1721 році, коли місіонер Ганс Егеде за підтримки корони заснував перші постійні поселення. У 1953 році Данія скасувала колоніальний статус Гренландії та інтегрувала її до складу королівства, надавши мешканцям громадянство та парламентське представництво. З 1979 року Гренландія має автономію, а з 2009-го розширене самоврядування, хоча оборона та зовнішня політика залишаються за Данією.
Чому Гренландію – це острів скарбів і світового панування?
Чому США так наполегливо прагнуть контролювати цей острів? Все як завжди через гроші, але не лише. Під гренландським льодом знаходяться родовища нафти, газу та, що найважливіше сьогодні – рідкоземельних металів, необхідних для виготовлення смартфонів та електромобілів.
Не лише штати такі кмітливі. Китай активно намагався інвестувати в гренландські аеропорти та копальні, але штати заблокували ці угоди через Данію, розуміючи, що економічна присутність Китаю в Арктиці – це пряма загроза національній безпеці США.
І звичайно, куди ж без росіян. Росія мілітаризує Арктику шаленими темпами. Гренландія – це “непотоплюваний авіаносець”, який контролює найкоротший шлях для ракет між РФ та США через Північний полюс. Про це буквально нещодавно заявив віце-президент США Венс.
Чи зробили європейці та данці зробили все необхідне для захисту Гренландії та збереження її ролі опори світової безпеки та протиракетної оборони, відповідь очевидна – ні
– заявив Венс.
Тобто політик натякає на те, що у випадку ядерної війни – Гренландія матиме стратегічне значення у перехопленні ракет.
Реакція світових лідерів на можливу анексію Гренландії
Європейці вперше за багато десятиліть заговорили про США не як про гаранта безпеки, а як про потенційний “ризик”. Спільна заява лідерів ЄС: 6 січня 2026 року ключові країни Європи: Франція, Німеччина та Британія випустили заяву, де чітко наголосили: “Данія та Гренландія, і лише вони, мають визначати своє майбутнє”.
Президент Франції Еммануель Макрон та Прем‘єр-міністр Британії Кір Стармер намагаються переконати Трампа, що стратегічні цілі (стримування Китаю та Росії) можна досягти шляхом посилення існуючих угод, а не через анексію. Нідерланди та Норвегія: Окремо підкреслили, що суверенітет союзника по НАТО є непорушним. МЗС Норвегії заявило: “Сама ідея НАТО буде зруйнована, якщо США захоплять Гренландію силою”.
Чи розвалиться НАТО через Гренландію?
Ситуація навколо Гренландії б’є в саме ядро Альянсу – Статтю 5 про колективну оборону. Якщо одна країна НАТО (США) загрожує територіальній цілісності іншої (Данії), Альянс втрачає сенс. Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен прямо попередила: “Якщо США атакують Гренландію – все зупиниться, включно з НАТО”.
У дипломатичних колах вже обговорюють радикальні сценарії. Наприклад, Гюнтер Фелінгер (голова Австрійського комітету з розширення НАТО) припустив, що у разі силового захоплення острова європейські країни можуть конфіскувати всі військові бази США на своїй території – від Рамштайну в Німеччині до баз у Румунії та Італії.
Проте Європа залишається Європою, спокійною, розважливою, на жаль, безпорадною. Financial Times зазначає, що штаб-квартира НАТО у Брюсселі наразі зберігає тривожне мовчання, намагаючись не спровокувати Трампа на ще більш різкі кроки перед проміжними виборами в США у листопаді 2026 року.
Головне питання. А гренландців хтось питав?
Сам народ Гренландії (близько 57 000 осіб) налаштований рішуче. Опитування показують, що 85% мешканців виступають проти приєднання до США, але й так само абсолютна більшість не хоче бути і у складі Данії. Ці горді люди не хочуть бути “об’єктом нерухомості” в геополітичній грі. Вони прагнуть незалежності.
Дилема України: наддержава Штати чи вірний друг Данія
Для України ситуація виглядає як класичний дипломатичний шпагат.
З одного боку, США – наш ключовий стратегічний партнер, якими б у нас не були зараз розбіжності – всі все чудово розуміють. З іншого – Данія стала для нас взірцем “нового конструктиву”. Як людина, що працювала в Миколаївській ОВА, я бачив цей процес зсередини. Королівство Данія взяло шефство над південним регіоном. Це країна, яка не просто обіцяє – вона діє. Вони першими взяли під опіку цілу область, їхня допомога в інфраструктурі, водопостачанні та відбудові Миколаєва – це безцінний внесок. Більше того, країна активно співпрацює з Україною у сфері ВПК. Це перша країна НАТО, яка дозволила будівництво українського заводу для військових потреб. Більш того, держава порушила понад 20 різних правил і законів, уявіть наскільки це неймовірно. Європа… порушує… норми… Це фантастика.
Що робити Україні у ситуації з потенційною анексією частини Данії?
Не ставати на чиюсь сторону. Це конфлікт всередині НАТО. Україна повинна підтримувати цілісність Альянсу. Відстоювання через Данію: Ми можемо бути голосом, який нагадує США, що “малі” країни Європи є надзвичайно ефективними союзниками.
Використовувати кейс Гренландії: Показувати США, що ми розуміємо їхні стратегічні інтереси в Арктиці, але наголошувати на важливості міжнародного права – принципу, який захищає і Гренландію від “поглинання”, і Україну від анексії.
Україна принципово не може визнати або підтримати силовий перехід Гренландії до США, навіть під тиском Вашингтона. Ми вже 12 років боремося проти російської логіки “права сильного”. Якщо Київ визнає право Трампа “забрати” територію через її стратегічну важливість, ми автоматично легітимізуємо аргументи Путіна щодо Криму чи Донбасу, а потім Херсону та Запоріжжю. Визнання “гренландського сценарію” зруйнує нашу власну юридичну позицію в міжнародних судах. Наша броня – це міжнародне право.
Як мудро вийти з глухого кута та не допустити війни у Гренландії?
Загалом, зі сторони ситуація навколо Гренландії виглядає як зіткнення, де стикнулися американський прагматизм, європейські цінності та глобальні загрози. Однак вихід є, і він лежить не у площині “купівлі-продажу”, а у площині нового типу союзництва.
Замість одностороннього контролю США, НАТО може розгорнути в Гренландії постійну багатонаціональну місію за зразком балтійських країн. Це заспокоїть Трампа, адже присутність військ Альянсу (включно з американськими) посилиться, але при цьому суверенітет Данії залишиться недоторканним. США отримають безпеку, а Європа – збереження кордонів.
Ресурсний альянс замість анексії. Замість того, щоб намагатися “заволодіти” копальнями Гренландії, Вашингтон, Копенгаген та Нуук (столиця Гренландії) можуть укласти тристоронню економічну угоду. США інвестують у видобуток рідкоземельних металів, щоб витіснити Китай. Гренландія отримує технології та робочі місця. Данія залишається гарантом політичної стабільності. Це “угода про спільний розвиток”, яка дасть Трампу омріяні ресурси без порушення міжнародного права.
Також можна застосувати модель, за якою США мають угоди з такими країнами, як Палау чи Маршаллові Острови. Гренландія може отримати ще більше автономії від Данії, уклавши прямий оборонний пакт із США, але формально залишаючись у складі Данського королівства. Це дозволить США “піклуватися про безпеку острова” (як того хоче Трамп), не руйнуючи при цьому НАТО.
Україна може виступити посередником, апелюючи до власного досвіду. Ми можемо запропонувати формат “Арктично-Балтійського безпекового діалогу”. Наша позиція проста: ми вдячні США за зброю, а Данії – за F-16, відбудову того ж Миколаєва та розвиток ВПК. Ми зацікавлені в тому, щоб наші союзники не сварилися, поки Росія підпалює світ.
Якщо Трампу вдасться подати це як свою дипломатичну перемогу (посилення присутності США без пострілів), а Данія збереже свою цілісність – світ уникне катастрофічного розколу. Це буде перемогою для всіх. Мир у Гренландії – це стабільність у НАТО. А стабільність у НАТО – це єдиний шлях до перемоги України.