У Миколаєві на території стародавнього городища «Дикий Сад» за час повномасштабної війни археологи дослідили низку об’єктів. Ці знахідки дають уявлення про досить високий рівень розвитку суспільства та наявність соціального й майнового розшарування тогочасних мешканців.
За словами відомого археолога, дослідника городища «Дикий Сад», старшого викладача кафедри історії Чорноморського національного університету імені Петра Могили Кирила Горбенка, за роки війни на «Дикому Саду» вдалося дослідити новий об’єкт – приміщення №23, розташоване у ближньому передмісті. Також цього року розпочали вивчати ділянку між дальнім і ближнім передмістями. Це дозволяє припустити, що саме там знаходився третій рів, який розділяв ці дві частини поселення.
Хоча останнім часом знаходять менше артефактів, водночас дослідникам вдалося переосмислити окремі знахідки та загальну архітектурну структуру поселення. Це дало змогу зробити важливі висновки.
«Однією з ознак розвитку «Дикого Саду» було соціальне та майнове розшарування суспільства. Воно, зокрема, проявлялося і в тому, де саме мешкали представники різних соціальних груп. А рови городища виконували не лише оборонну функцію, а й розділяли різні прошарки його мешканців», – наголосив Горбенко.
Як зазначив дослідник, в цитаделі проживала еліта, частина якої була висококваліфікованими майстрами, що володіли технологіями виготовлення бронзових та рогових виробів, кераміки тощо.
У ближньому передмісті також селилися ремісники. Археологи виявили тут будинок майстра з обробки рогу та кістки, а неподалік – будинок майстра-ливарника. На думку дослідників, саме ці фахівці становили своєрідний «середній клас».
У дальньому передмісті жили прості мешканці городища, а посад заселяли найменш заможні люди.
Одним із резонансних висновків останніх років під час дослідження стародавнього городища «Дикий Сад» у Миколаєві стало те, що його засновниками не були кіммерійці, як це припускали раніше.
Джерело: www.ukrinform.ua