Українська фристайлістка Катерина Коцар вперше в історії України пройшла до фіналу у біг-ейрі на Олімпіаді. Після завершення змагань, вона отримала освідчення від свого коханого — військовослужбовця ЗСУ.
Українська фристайлістка Катерина Коцар після знакового проходження до фіналу ОІ-2026 отримала пропозицію руки та серця від майбутнього чоловіка – офіцера Збройних Сил України, повідомляє УНН, посилаючись на НОК і Суспільне Спорт.
Інформація
Українська фристайлістка Катерина Коцар успішно здолала важку кваліфікацію у біг-ейрі на XXV зимових Олімпійських іграх. Незважаючи на непрості погодні умови та не дуже добрий стан здоров’я останніми днями, Катерина проявила стійкість: після двох переконливих стрибків вона до кінця залишалася у зоні проходження і з 11-м результатом здобула перепустку до фіналу. Отже, срібна медалістка Кубка світу 2025 з біг-ейру вперше в історії України потрапила до фіналу в цій дисципліні на Олімпійських змаганнях.
У коментарі для “Суспільне Спорт” Катерина поділилася переживаннями від виходу у фінал, станом здоров’я та несподіваною пропозицією від коханого — офіцера ЗСУ.
Про почуття та стан
“Просто неймовірно чудова ніч і багато подій. Я ще не можу усвідомити ні першу, ні другу (події), тому на це питання відповім дещо згодом. Звісно, ні, хто в курсі про освідчення? Чесно кажучи, в мене останні декілька днів було погане самопочуття, і я була рада прокинутися, відчуваючи достатньо енергії для виступу. Подумала, що найбільшим досягненням буде просто виступити, виступити добре. Здається, вийшло”, — розповіла Катерина Коцар.
Про умови та олімпійський трамплін
“Насправді чудовий трамплін, відмінна якість снігу. Весь день падав сніг, я весь день хвилювалася, щоб він припинився до наших змагань, оскільки сніг під час стрибків зовсім не допомагає. І стан снігу чудовий, і сам трамплін чудовий — все чудово”, — підкреслила спортсменка.
Про акцію на підтримку Владислава Гераскевича
Після виступу Катерина продемонструвала на камеру надпис на рукавиці “Freedom of memory” (“Свободу пам’яті”): “Відверто, коли Владислава дискваліфікували, це дійсно стало дуже сумною для мене подією, дуже глибоко нею перейнялася. Загалом міркувала, що слід зробити щось дійсно значне. Але зрештою ці думки почали мене трохи виснажувати. Тому я зупинилася на ідеї, яка для мене здавалася найбільш вдалою, гармонійною та зрозумілою. І безпосередньо перед третьою спробою зробила цей надпис”.