Президент України Володимир Зеленський провів зустріч із Дональдом Трампом у Давосі, назвавши її результативною та інформативною. Обговорювалися функціонування команд, протиповітряна оборона для України та додаткові ракети.
22 січня Президент України Володимир Зеленський провів зустріч з Президентом США Дональдом Трампом у Давосі. Він охарактеризував її як результативну та інформативну. Дискутувалися діяльність команд, ППО для України та додаткові ракети.
Гарна зустріч із Президентом Трампом, результативна та інформативна. Обговорили функціонування команд, і практично щодня – зустрічі чи комунікація. Документи ще краще підготовлені. Говорили сьогодні й про ППО для України – попередня зустріч із Президентом Трампом допомогла захисту неба. І сподіваюся, що цього разу також посилимося. Висловив подяку за попередній пакет ракет для ППО, попросив про додатковий. Захист життів, наша стійкість, спільна дипломатична робота. Дякую!
– зауважив Зеленський.
Сьогодні ми згадаємо всі комунікації Зеленського з очільником США, починаючи ще з першого терміну Трампа.
2019 рік – початкові телефонні контакти між Трампом і Зеленським і скандал
Після перемоги Зеленського на виборах у квітні 2019 року президенти декілька разів розмовляли по телефону. Найбільш відомим став дзвінок 25 липня 2019 року: його розшифрування й часткове публічне обговорення стосовно нього стали основою першого імпічментного розслідування щодо Дональда Трампа. У розмові обговорювалися питання безпеки, надання оборонної техніки та прохання Трампа щодо розслідувань, пов’язаних із сім’єю Байдена – що і стало причиною політичного конфлікту в США.
Перша особиста зустріч Зеленського і Трампа відбулася 25 вересня 2019 року в Нью-Йорку. Вона стала спробою зменшити напруження після скандалу навколо телефонної розмови. Президенти провели перемовини в Овальному кабінеті, обговорювали підтримку України, санкції проти Росії та перспективи двосторонніх відносин.
Незважаючи на публічні заяви про “позитивну і конструктивну” розмову, ця зустріч відбувалася в тіні імпічментного скандалу і не привела до якісного перезавантаження відносин. Вже тоді стало зрозуміло, що діалог між Зеленським і Трампом від самого початку буде непростим, політизованим і тісно пов’язаним з внутрішньою боротьбою в США.
27 вересня 2024 – зустріч у Trump Tower
Після виступу Зеленського на Генеральній асамблеї ООН відбулася коротка закрита зустріч у Trump Tower, 27 вересня 2024 року. Зеленський приніс Трампу так званий “план перемоги” – дискутувалися шляхи зупинення війни, роль США і ризики поступок територіями. Зустріч була відзначена як “продуктивна”. Згодом Трамп як кандидат казав про бажання посприяти в припиненні війни, але також виявляв готовність вести діалог із Путіним.
6 листопада 2024 – розмова після виборів і перемоги Трампа
Після перемоги на виборах Дональд Трамп і Володимир Зеленський обмінялися коментарями та телефонними привітаннями. Це було частиною нормалізації контактів між лідерами після виборчого циклу.
2025 – рік інтенсивних і доленосних контактів
2025-й став ключовим: від приголомшливих постів Трампа про “диктатора Зеленського”, угоди про “корисні копалини”, відкритої сварки в Овальному кабінеті до “позитивних та результативних” діалогів, можливості передачі далекобійних ракет “Tomahawk” і багатьох зустрічей на міжнародних майданчиках упродовж року.
25–28 лютого 2025 – підготовка угоди про “корисні копалини” і приїзд Зеленського до США
У лютому 2025 року обговорювався масштабний рамковий договір про видобуток і спільні інвестиції в українські ресурси як фінансовий інструмент для відновлення держави та частина ширшого “плану миру”. Було анонсовано візит Зеленського до Вашингтона для підписання “дуже великої угоди”.
28 лютого 2025 – Овальний кабінет: “легендарна сварка” Трампа та Зеленського
Центральний епізод 2025 року – офіційна зустріч у Овальному кабінеті 28 лютого 2025 року, яка транслювалася й миттєво стала міжнародним медіа-хітом. Зустріч мала на меті остаточне узгодження рамок щодо мінералів і подальших гарантій безпеки для України, але в реальності швидко перетворилася на запеклий усний конфлікт між Трампом, віцепрезидентом Джей Ді Венсом і Зеленським.
Характер сутички: Трамп і Венс публічно дорікали Зеленському в “невдячності” і наполягали на швидкому погодженні припинення вогню, навіть без чітких і гарантованих умов захисту української територіальної цілісності. Трамп наголошував на “відсутності карт у Зеленського”, натомість український лідер наполягав, що Україна не може погодитися на поступки Росії без надійних гарантій, і підкреслював, що він “не грає в карти”, а керує державою під час війни. Дискусія різко перейшла у взаємні звинувачення – у певний момент Трамп звинуватив Зеленського в “гемблінгу з мільйонами життів” і обірвав зустріч.
Публічний результат: запланована спільна пресконференція і підписання угоди були скасовані; стало очевидно, що сторони мають суттєві розбіжності в підході до умов припинення вогню і гарантій. Зеленський після розмови висловив вдячність за підтримку, але відмовився просити вибачення і заявив, що готовий продовжувати переговори, але не на умовах поступок без гарантій. Трамп опублікував у соцмережах різкі заяви про “неготовність до миру” з боку України.
26 квітня 2025 – коротка приватна розмова в Соборі Святого Петра у Ватикані
Пізніше навесні 2025 року Трамп і Зеленський провели коротку 15-хвилинну розмову “віч-на-віч” у базиліці Святого Петра під час поховання Папи Римського. Розмова мала символічний характер та була спробою відновити робочі контакти після публічного інциденту у Вашингтоні: обидва лідери торкнулися теми миру, гарантій і ролі західних партнерів. Жодної негайної великої угоди після цієї зустрічі не було анонсовано, але зустріч підкреслила, що лінії комунікації залишаються відкритими.
25 червня 2025 – Нідерланди, Гаага: зустріч на полях саміту НАТО
У Гаазі, на полях саміту НАТО, Дональд Трамп і Володимир Зеленський провели двосторонню зустріч, яка тривала близько 45–50 хвилин та фактично не входила до офіційної частини саміту.
Ця розмова стала важливою передумовою для подальших дипломатичних зусиль з пошуку миру в Україні. За словами Зеленського, на порядку денному були всі “справді важливі питання”, включно з можливостями досягти припинення вогню, забезпечити захист цивільного населення та підсилити оборонні можливості України.
Сторони також торкнулися теми посилення української протиповітряної оборони, що було однією з ключових стратегічних потреб Києва, і домовились продовжити діалог у цьому напрямі із залученням європейських партнерів.
Хоча офіційної пресконференції після цієї зустрічі не було, обидва лідери охарактеризували спілкування як тривале і змістовне, а Трамп згадав, що розмова принесла йому чітке розуміння прагнення України до миру.
18 серпня 2025 – Вашингтон, Білий дім: багатостороння зустріч із європейськими лідерами
Це була одна з наймасштабніших і, можливо, найсуттєвіших зустрічей у форматі “Україна – США – Європа” в 2025 році: Зеленський прибув до Вашингтона для перемовин із Трампом в Овальному кабінеті Білого дому напередодні більш широких дискусій за участю понад семи європейських лідерів.
На порядку денному була реформа та гарантії безпеки України, які могли б бути аналогічні гарантіям із статті 5 НАТО – тобто зобов’язанням щодо взаємної оборони, якщо мир буде досягнутий.
Американський і український президенти обговорили ролі США та Європи у забезпеченні безпеки та розвитку післявоєнної стабільності, а також можливість тристоронньої зустрічі між Трампом, Зеленським і Путіним у майбутньому.
Трамп, за даними джерел, заявив, що Сполучені Штати будуть “залучені” у наданні гарантій безпеки Україні, але при цьому підкреслив, що європейські союзники можуть узяти на себе частину зобов’язань. Зеленський підкреслив важливість цих гарантій у забезпеченні тривалого миру.
Ця зустріч не була просто черговою розмовою двох президентів – вона відображала спробу створити ширший міжнародний консенсус щодо подальшої стратегії для зупинення війни та встановлення безпеки на європейському континенті.
28 грудня 2025 – Палм-Біч, Флорида: розмова Трампа та Зеленського у Мар-а-Лаго про “мирний план”
Це була найглибша та найтриваліша зустріч Трампа і Зеленського у 2025 році, що тривала близько 2,5 години приватній резиденції Трампа – Мар-а-Лаго.
Головною темою стало обговорення “мирного плану”, який включав 20-пунктну рамку, розроблену українськими та американськими переговорниками з метою завершити війну між Росією та Україною.
Ключові елементи цього плану включали:
- юридично зобов’язуючі гарантії безпеки для України, включно з тривалостроковими угодами, що можуть бути схожі на оборонні гарантії НАТО;
- припинення вогню на поточних лініях фронту та створення демілітаризованої буферної зони під міжнародним контролем;
- масштабну допомогу у відбудові та економічну співпрацю з партнерами Заходу.
Після перемовин Трамп висловив думку, що “є всі передумови для мирної угоди” й що гарантії безпеки можуть бути “міцними й ефективними”, тоді як Зеленський підтвердив, що значна частина плану вже наближена до узгодження.
Ця зустріч стала кульмінацією року дипломатичних зусиль, коли дві ключові сторони намагалися максимально конкретизувати наступні кроки для завершення війни.
2025 рік як “битва за Трампа”
2025 рік у відносинах між Володимиром Зеленським і Дональдом Трампом не був ані рівним, ані легким. Це був рік важких, нервових і часто суперечливих розмов, у яких поєднувалися відкриті напруження, періодичні конфлікти й водночас – моменти реального конструктиву.
Переговори регулярно балансували на межі: інколи здавалося, що Трамп швидше схиляється до російської логіки, апелює до “швидкого миру”, поступок і угод будь-якою ціною. Такі сигнали викликали занепокоєння як у Києві, так і в європейських столицях. Проте щоразу ситуацію вдавалося вирівнювати – через особисті розмови Зеленського, через колективний тиск і аргументацію європейських партнерів, через апеляцію до безпеки, репутації США та стратегічних інтересів Заходу.
Важливо, що 2025 рік показав: Трамп не є ані стабільним союзником України, ані однозначним союзником Росії. Він радше є політичним актором, за якого відбувається постійна боротьба. Саме тому цей рік можна описати як битву за Трампа – де Україна й Росія намагалися перетягнути його на свій бік, використовуючи різні аргументи, сигнали й канали впливу.
Українській стороні разом із європейцями в більшості ключових моментів вдавалося “витягувати” переговори, зменшувати ризики проросійських рішень і повертати розмову в рамку гарантій безпеки, відповідальності Росії та ролі США як лідера Заходу. Це не означало повної перемоги, але означало – утримання ситуації від стратегічного провалу.
Загалом 2025 рік засвідчив, що діалог із Трампом – це не партнерство в класичному сенсі, а постійний процес торгу, переконання і стримування. І саме в цій складній, часто хаотичній взаємодії Україна продемонструвала політичну витримку, а Європа – зростаючу роль як фактора балансу.