Христина Тоткайло, у котрої батько помер після терапії в “Одрексі”, стверджує, що позов медзакладу до УНН являє собою тиск на мас-медіа. Лікарня просить анулювання інформації та 1 млн грн відшкодування за розголошення випадків пацієнтів.
Судовий позов гучної одеської приватної лікарні Odrex до репортерів УНН – це утиск на пресу та спроба примусити приховати правду про лиха, які сталися в стінах лікарні. Про це заявила співзасновниця платформи StopOdrex Христина Тоткайло, чий батько пішов з життя після терапії у медзакладі, пише УНН.
Контекст
“Одрекс” подала до суду на УНН через друк розповідей членів сімей загиблих, а також тих, хто бачить себе потерпілими від лікування в даному медзакладі. Юристи клініки вимагають спростувати статті, а також компенсувати “Одрексу” 1 мільйон гривень моральної шкоди. Очевидно таким чином в “Одрексі” вирішили залякати та закрити рот репортерам, які висвітлюють історії про жертв лікування у даній лікарні, а також слідкують за ходом розслідувань кримінальних справ, у яких фігурує лікарня. На даний момент відомо вже про 10 кримінальних проваджень, які розслідуються за статтями “шахрайство”, “неналежне виконання професійних обов’язків медичним працівником” та “навмисне вбивство”.
“Вони вимагають дезавуювати матеріали, у яких репортери розповідають наші історії – історії людей, які зіткнулися з болем втрати, лихами, смертю своїх рідних та близьких через “лікування” в лікарні. Серед даних історій є і моя. Оповідь про смерть мого тата, яку в Odrex, мабуть, вважають “збитком для ділової репутації”. Даний позов – не про репутацію. Це про істину, яку Odrex намагається стерти. Замість того, щоб взяти на себе відповідальність, надати пояснення та спілкуватися з потерпілими, віддати ситуацію в руки правосуддю – клініка йде в суд і заявляє мільйонні вимоги до репортерів, тисне на них, щоб ті замовкли та перестали писати правду”, – написала Христина Тоткайло на своїй сторінці у Facebook.
Вона нагадала, що “Одрекс” намагався також заблокувати платформу StopOdrex, створену для того, щоб ті, хто постраждав від терапії в медзакладі, могли розповісти свої оповіді.
“Спершу вони намагалися заблокувати наш сайт StopOdrex, тепер намагаються налякати репортерів, які наважилися нас вислухати, почути і розповісти наші історії, щоб про них дізналася вся країна. Але правда не зникне від позовів. Ми не замовкнемо і ми вдячні тим, хто не боїться говорити разом з нами”, – акцентувала Христина Тоткайло.
Документальний фільм “Осине гніздо”
Документальний фільм “Осине гніздо” став справжнім розкриттям “лікування” в приватній одеській лікарні Odrex. Мабуть, чи не вперше жертви Odrex і близькі тих, кого не вдалося врятувати після терапії в одеській лікарні, розповіли свою істину. В надії віднайти справедливість та уберегти інших.
Одна з тих, хто не злякався розповісти свою історію, – Світлана Гук. Жінка стала вдовою після того, як її чоловік потрапив в “Одрекс” з пухлиною тимуса. Після обіцяної “легкої операції” йому зробили повну торакотомію, а далі почалися ускладнення, апарат “штучної нирки” і щоденні рахунки на 80-90 тис. грн. Найбільш вражаючою частиною історії родини Гуків стала розповідь Світлани, про те як вона прийшла в палату до чоловіка – там було холодно наче в морозильній камері, а під ковдрою пацієнта стояв обігрівач повітря. Як розповідає сама вдова – Odrex продовжував утримувати тіло її чоловіка на апаратах після клінічної смерті лише для того, щоб виставити більший рахунок, адже перебування в приватній лікарні тарифікується щодобово. Чоловік помер, а коли Світлана не змогла заплатити за смерть свого чоловіка – клініка подала на неї в суд, паралельно погрожуючи. Як розповідає вдова, тиск був настільки сильним, що вона навіть думала про суїцид.
Володимир, інший пацієнт, прийшов в “Одрекс” на хірургічну операцію. Однак, наступної доби після її проведення, його стан значно погіршився. З’ясувалося що його легені вражені на 85%. Хоча першопричина звернення в лікарню ніяк не стосувалася проблем з легенями. Лікарі повідомили дружині, що чоловіка заразили бактерією Serratia marcescens, яка поширюється через брудні руки або нестерильне обладнання. Додавши, що в реанімації можна підхопити що завгодно. Чоловікові ставало все гірше, він майже не міг дихати, тож його ввели в медичну кому. Утримання пацієнта на апаратах коштує дорого, тож врешті у родини закінчилися кошти. У відповідь дружина Володимира почула пропозицію від лікарів клініки “вимикати світло” – відключати чоловіка від апаратів і змиритися з тим, що його не врятувати. Володимир вижив дивом, вийшовши з лікарні з підірваним здоров’ям та значною втратою ваги. У виписці про зараження інфекцією в клініці – жодного слова.
Киянка Христина Тоткайло дізналася про онкологічний діагноз свого батька і звернулася до “Феофанії”. Консиліум лікарів дійшов висновку, що агресивна хіміотерапія йому протипоказана до проведення хірургії. Однак хірург Ігор Бєлоцерковський, який також був на консиліумі, запропонував лікуватися в одеському “Одрексі”, де працює його дружина – онколог Марина Бєлоцерковська. Він запевнив доньку, яка була в розпачі, що в одеській лікарні її батьку “врятують гортань і голос”. Перед поїздкою родину змусили оплатити консультацію наперед, без огляду, що вже викликало сумніви.
В “Одрексі” батькові призначили пʼятиденний курс агресивної хіміотерапії й одразу планували другий. Чоловіку встановили гастростому, яка потребувала щоденного догляду, але, за словами Христини, лікарі практично не оглядали її. До моменту виписки в місці встановлення вже був наскрізний отвір, через який витікала їжа.
Після повернення до Києва стан батька різко погіршився: відмовили нирки, зʼявилися виразка в роті. На повідомлення про критичні симптоми лікарка з “Одрексу” відповідала, що сьогодні вихідний, всі питання – в понеділок. Родина заплатила понад 250 тисяч гривень, але батько помер. Христина переконана, що призначення агресивної хіміотерапії всупереч рекомендаціям інших лікарів стало фатальною помилкою “Одрекса”.
Дані історії лише невелика частина того, що показано в документальному фільмі “Осине гніздо”. Насправді свідчень значно більше, і всі вони описують однакові патерни: агресивний фінансовий тиск, ігнорування протоколів лікування, відсутність належного контролю та випадки, що завершувалися тяжкими ускладненнями або смертю. Фільм є доказами потерпілих від “терапії в Odrex. Правоохоронні органи, а також Міністерство охорони здоров’я не можуть їх ігнорувати. Масштаб даних історій свідчить: проблема не в окремих лікарях, а у системі роботи клініки “Одрекс”. Де основною метою, здається, є не допомога пацієнту, а прибуток.
Смерть Аднана Ківана
Поштовхом до початку активного публічного висвітлення так званої “Справи Odrex” стала смерть у стінах лікарні місцевого бізнесмена-девелопера Аднана Ківана. Відомо, що у травні-жовтні 2024 року він проходив там лікування. За фактом його смерті було повідомлено про підозру у неналежному виконанні професійних обов’язків, що спричинило смерть пацієнта (ч. 1 ст. 140 КК України) двом лікарям.
Пізніше зʼясувалося, що йдеться про завідувача хірургічного відділення Віталія Русакова та лікаря-онколога Марину Бєлоцерковську, яку звільнили з Odrex майже одразу після смерті Аднана Ківана. Слідчі, спираючись на висновки експертизи, вважають, що дії даних двох лікарів призвели до смерті пацієнта Аднана Ківана.
Перевірка Odrex регулятором
Міністерство охорони здоровʼя вже провело перевірку дотримання клінікою Odrex ліцензійних умов, виявило порушення та відкликало медичну ліцензію, видану на ТОВ “Дім медицини”, яка фігурує у кримінальних справах щодо смерті Аднана Ківана.
Наступним кроком регулятора має стати перевірка ще однієї юридичної особи клініки ТОВ “Медичний дім “Одрекс”, яка фігурує в інших кримінальних провадженнях. У випадку виявлення порушень – МОЗ повинне відкликати і цю медичну ліцензію клініки.
Якщо це станеться – у так званого триголового дракона, залишиться остання медична ліцензія, видана у 2012 році на ТОВ “Центр медицини”. Про те, навіщо Odrex щонайменше три юридичні особи з медичними ліцензіями, детальніше читайте в матеріалі УНН.