Президент України Володимир Зеленський оголосив, що питання Донбасу розглянуть 23-24 січня в Абу-Дабі. Делегації України, США та РФ проведуть тристоронні перемовини щодо війни.
Президент України Володимир Зеленський заявив, що питання Донбасу буде обговорюватися 23-24 січня в Абу-Дабі. Делегації України, США та РФ проведуть тристоронні переговори щодо військових дій. Про це інформує УНН.
Подробиці
Питання Донбасу – ключове. Воно буде обговорюватися, і обговорюватимуться модальності, як три сторони це бачать, в Абу-Дабі сьогодні та завтра. З очільником групи, з Умєровим, зранку спілкувався, вночі спілкувався. Він попрацює і буде мені на кожному етапі тих чи інших розмов або домовленостей надавати відповідні сигнали
– зазначив Зеленський.
Донбас є одним із визначальних і найскладніших питань у російсько-українській війні та будь-яких можливих переговорах про її завершення. Навколо статусу Донецької та Луганської областей концентрується головна розбіжність між сторонами: для України це питання суверенітету і міжнародного права, для Росії – інструмент закріплення наслідків агресії, а для США – складова більш широкої спроби зупинити війну і стабілізувати безпекову ситуацію в Європі.
Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Донбас із регіону гібридного конфлікту трансформувався в одну з головних арен війни. Росія неодноразово заявляла, що вважає Донецьку і Луганську області “частиною російської федерації”, посилаючись на псевдореферендуми 2022 року, які не були визнані жодною демократичною країною світу. З цього моменту Донбас остаточно став не просто предметом переговорів, а символом принципового зіткнення двох підходів до світового порядку: сили проти права.
Українська позиція щодо Донбасу
Позиція України щодо Донбасу є відкритою, послідовною і юридично чіткою. Київ виходить з того, що Донецька і Луганська області є невід’ємною частиною України в межах міжнародно визнаних кордонів 1991 року. Будь-які зміни статусу цих територій, з точки зору української влади, є неможливими без відновлення повного суверенітету, виведення російських військ і створення умов для легітимного волевиявлення громадян України. Президент Володимир Зеленський неодноразово підкреслював, що територіальні поступки не можуть бути “ціною миру”, оскільки такий мир буде нестійким і створить прецедент винагороди агресора.
Разом з тим, Україна визнає, що питання Донбасу є одним із найскладніших у будь-якому переговорному процесі. Тому Київ робить акцент не тільки на поверненні територій, а й на гарантіях безпеки, які унеможливили б повторення агресії. У цьому контексті Донбас для України – не тільки територіальний, а й безпековий вузол: контроль над регіоном має безпосередній вплив на захист півдня і сходу країни, логістику, промисловий потенціал та обороноздатність в цілому.
Російська позиція щодо Донбасу
Російська позиція є дзеркально протилежною. Кремль наполягає на тому, що Донбас має бути остаточно виведений з українського політичного та правового поля. У різних варіаціях російські пропозиції зводяться до вимоги, щоб Україна визнала втрату контролю над окупованими частинами Донецької і Луганської областей. Москва розглядає Донбас як мінімальний результат війни, без якого будь-яке припинення бойових дій втрачає для неї сенс.
Американська позиція щодо Донбасу
Позиція Сполучених Штатів у питанні Донбасу є більш складною і менш однозначною. Офіційно Вашингтон за нової адміністрації Дональда Трампа підтримує територіальну цілісність України та не визнає жодних спроб анексії українських земель. Водночас у межах дипломатичних зусиль США дедалі частіше розглядають Донбас як потенційну точку компромісу, навколо якої може бути побудований сценарій припинення вогню. Американці мають ідею створення демілітаризованих або спеціальних економічних зон на частині Донбасу, а також про сценарії відведення українських військ в обмін на гарантії безпеки.
Для США Донбас є не стільки питанням історичної справедливості, скільки елементом управління ризиками. Американська логіка виходить із прагнення зупинити активну фазу війни, зменшити ймовірність прямої ескалації між Росією і НАТО та стабілізувати ситуацію в Європі. Тому окремі американські пропозиції можуть сприйматися в Україні як тиск або як спроба “заморозити” конфлікт без вирішення його першопричин.
В результаті, Донбас залишається точкою, де компроміс виглядає найменш вірогідним. Україна не готова поступатися територіями, оскільки це суперечить як Конституції, так і базовим принципам міжнародного права. Росія не готова відмовитися від Донбасу, бо розглядає його як стратегічний трофей і запоруку впливу на Україну в майбутньому. США, в свою чергу, намагаються балансувати між підтримкою України та прагненням до швидшого припинення війни, навіть якщо це потребує складних і політично болючих рішень.
Таким чином, питання Донбасу є не просто територіальною суперечкою, а концентрованим проявом глибшого конфлікту між різними баченнями безпеки, суверенітету та світового порядку. Тому будь-яке рішення щодо Донбасу визначатиме не тільки майбутнє України, а й архітектуру безпеки в Європі на роки вперед.
Проте навіть гіпотетична згода України на втрату Донбасу не гарантувала б ані тривалого миру, ані припинення російських претензій. Навпаки, такий крок міг би лише закріпити логіку силового перегляду кордонів і створити підстави для нових вимог з боку Кремля. У цьому контексті не можна виключати сценарій, за якого після Донбасу Росія знову актуалізує питання Херсонської та Запорізької областей, апелюючи до тих самих псевдоюридичних аргументів і “референдумів”. За таких умов поступки не зменшують ризик ескалації, а лише відкладають її на новий етап.