В Україні почав функціонувати Defence City, який забезпечує податкові послаблення та спрощені механізми для оборонних компаній. Першим бенефіціаром став виробник безпілотників, однак експерти наголошують на ймовірних проблемах і потребі в удосконаленні порядку.
В Україні офіційно розпочав роботу особливий правовий формат Defence City, створений з метою розширення оборонного виготовлення, залучення інвестицій і прогресу українського оборонно-промислового сектору. Перша компанія вже отримала статус учасника. УНН з’ясовував, які переваги надає статус учасника Defence City та які існують складнощі.
Що являє собою Defence City та хто став учасником
Згідно з інформацією Міністерства оборони України на початку січня, першою компанією, яка набула статусу учасника Defence City, став виробник безпілотних апаратів, а саме дронів “Vampire”, “Shrike” та перехоплювачів “шахедів”, які росія застосовує для інтенсивних ударів по території України.
Defence City є складовою системної державної стратегії в галузі безпеки та оборони. Цей правовий режим покликаний сформувати сприятливі обставини для розширення оборонного виробництва, залучення інвестицій і підйому українського ОПК.
Уряд працював над запуском Defence City з літа 2025 року. Зокрема, 21 серпня 2025 року Верховна Рада прийняла у другому читанні та в цілому два основні законопроєкти, що утворюють правову основу для запуску Defence City – спеціального формату підтримки оборонно-промислового комплексу (ОПК), а саме законопроєкти №13420 та №13421. Кабінет міністрів 17 грудня, постановою №1745, затвердив усі головні підзаконні акти: Порядок ведення реєстру Дефенс Сіті; Порядок подання та розгляду запиту на отримання статусу учасника Дефенс Сіті; Порядок здійснення контролю за використанням неоподатковуваного прибутку учасника Дефенс Сіті на розвиток його діяльності; Методику обчислення кваліфікованого доходу (“оборонного доходу”); Порядок обмеження доступу до загальнодоступних електронних реєстрів у частині інформації (відомостей) про учасників Дефенс Сіті та Порядок подання та розгляду звіту про відповідність учасника Дефенс Сіті.
Які преференції мають учасники Defence City
Учасники Defence City отримують комплекс економічних і функціональних стимулів, які мають знизити фіскальне навантаження та прискорити розвиток виготовлення.
Серед податкових стимулів – звільнення від податку на прибуток за умови реінвестування підприємствами ОПК коштів у свій прогрес, а також звільнення від земельного, майнового та екологічного податків.
Крім того, для учасників Defence City будуть діяти спрощені митні процедури; особливі гарантії захисту інформації та конфіденційності даних підприємства під час дії режиму; державна допомога релокації та підвищення захищеності виробничих потужностей у разі потреби.
Для середнього оборонного підприємства з обігом €5-10 млн загальна економія може скласти €500K-1 млн щороку. Головна умова – реінвестування звільнених коштів у розвиток. Контроль здійснює податкова служба, яка повідомляє Міноборони про порушення. Режим діє до 1 січня 2036 року або до вступу України до ЄС – тобто з високою вірогідністю 3-7 років, а не десять
– вважає президент Асоціації податкових консультантів Дмитро Михайленко.
Щоб отримати статус учасника, підприємство ОПК повинно подати до Міністерства оборони відповідну заяву та набір документів. Мова йде про відповідність вимогам законодавства; фінансову та аудиторську звітність, а також інформацію про участь у виконанні державних оборонних контрактів.
За результатами розгляду приймається рішення про надання статусу, відмову або повернення заяви без розгляду. У разі позитивного рішення компанія заноситься до офіційного реєстру Defence City.
Складні моменти: застереження фахівців
Президент Асоціації податкових консультантів Дмитро Михайленко звертає увагу, що незважаючи на очевидні переваги режиму, Defence City має певні ризики, які бізнесу слід враховувати вже на початку.
Податкова перевірятиме цільове застосування звільнених коштів. Формально гроші мають йти на розширення виробництва, R&D, закупівлю обладнання. Виведення в дивіденди або непрофільні активи = втрата пільг + штрафи за весь час використання
– застерігає Михайленко.
Крім того, за його словами, методика визначення “оборонного доходу” ще не пройшла практичної перевірки.
Перші учасники фактично стануть випробувачами системи. Ризик – непередбачені трактування податкової
– додав Михайленко.
За словами експерта, також слід враховувати, що після вступу України в ЄС режим Defence City доведеться пристосувати під правила держдопомоги ЄС, що може істотно змінити його умови.
Defence City створений для “підприємств стратегічного значення”, але критерії цього значення залишаються нечіткими. Чи зможуть отримати статус середні компанії з обігом €1-2 млн, чи режим стане пільгою для обраних топових гравців галузі – покажуть найближчі місяці
– підкреслив Дмитро Михайленко.
Часткова підтримка авіабудівних підприємств
Серед тих, хто може претендувати на резидентство Defence City – авіабудівні підприємства. Часто, крім обслуговування та ремонту авіатехніки для військових, ці компанії також займаються виготовленням дронів.
Як писав раніше УНН, в законодавстві пропозиції авіації врахували частково. Поряд з основними можливостями, які відкриває Defence City для всіх учасників ініціативи, авіаційна галузь наполягала на включенні до числа резидентів суб’єктів літакобудування, що підпадають під дію Закону “Про розвиток літакобудівної промисловості”, які були визначені Кабінетом Міністрів як критично важливі для економіки. Ці підприємства, зокрема, спеціалізуються на виробництві двигунів, комплектуючих та технологій, які одночасно застосовуються у військовій і цивільній авіації. Повний перелік цих підприємств не включили, але дозволили резидентство для тих, у кого частка доходів від оборонного напрямку складатиме не менше ніж 50%.
Водночас авіації вдалося домогтися вилучення норми, яка могла б стати “захованою бомбою” для всієї оборонки: раніше пропонувалося зобов’язати компанії у разі втрати статусу резидента Defence City відшкодовувати всі податки та штрафи за попередні роки. Після обговорень у парламенті ретроспективні санкції були вилучені.
Окремо розглядалася пропозиція виключити обмеження щодо податкової заборгованості та протермінування виконання оборонних контрактів. Йшлося про можливість включати до Переліку підприємства з податковою заборгованістю за умови її погашення протягом трьох років, з огляду на безпекові ризики, обстріли, релокацію, перебої в постачанні та інші фактори, що не залежать від виробника. У фінальному тексті цей критерій повністю не врахували, проте його вимоги були частково пом’якшені.
Попри прогрес, низка пропозицій авіаційної спільноти не увійшла до фінального тексту закону. Зокрема, не були враховані ініціативи щодо розширення підстав для включення підприємств до Переліку резидентів – пропонувалося враховувати не лише контракти Міноборони, а й міжнародні договори у сфері оборони та подвійного призначення. Також відхилили пропозицію додати до напрямів використання звільненого від оподаткування прибутку фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з літакобудування. Не було підтримано і ідею встановити окремий порядок використання вивільнених коштів суб’єктами літакобудування за рішенням Кабінету Міністрів України (по аналогії з постановою КМУ від 07.06.2017 №476, яка діяла до 01.01.2025 року). Окрім того, не була помʼякшена норма щодо відсутності відкритих кримінальних проваджень проти компаній.
“Бойове випробування” і необхідність доопрацювань
Запровадження Defence City, безумовно, стало важливим сигналом для розвитку оборонної промисловості, однак перші місяці функціонування режиму показують: процес набуття резидентства відбувається значно повільніше, ніж очікував ринок. Незважаючи на наявність усіх підзаконних актів і проголошену готовність держави підтримувати ОПК, станом на початок 2026 року статус резидента отримало лише одне підприємство.
Вочевидь, йдеться не про відсутність зацікавленості з боку бізнесу, а про надмірну складність самої процедури та надмірно жорсткі критерії відбору. До прикладу, відповідно до закону “Про національну безпеку України” до заявки на отримання статусу резидента Defence City необхідно подати звіт про відповідність резидента Defence City, а не кандидата на надання статусу резидента Defence City за період з 1 січня по 31 грудня відповідного календарного року, що неможливо.
Фактично Defence City лише починає проходити “бойове випробування” практикою. Проте вже зараз стає зрозуміло, що для багатьох середніх виробників, у тому числі з авіаційної галузі, перепони залишаються стримувальним фактором, навіть попри очевидні фінансові переваги.
Окремою проблемою залишається те, що значна частина пропозицій галузевих спільнот, зокрема авіабудівної, у фінальній редакції законодавства була врахована лише частково або взагалі відхилена, що може значно звужувати коло потенційних резидентів. Таким чином, виникає ризик того, що Defence City може перетворитися на режим для обраних великих гравців, і не стане масовим інструментом розвитку оборонної промисловості.
Очевидно, що законодавство про Defence City потребує доопрацювання. Йдеться не про зміну концепції, а про точкове спрощення процедур, чіткіші критерії резидентства, більшу гнучкість щодо фінансових і формальних вимог та зменшення регуляторної невизначеності. Без цього темпи приєднання нових резидентів і реальний ефект для галузі можуть залишитися дуже низькими.