Вижити, адаптуватися, розвиватися: як фокусуватися на результаті під час війни

Сергій Кальнооченко, фінансовий директор «Філіп Морріс Україна»

Як повномасштабна війна змінила український бізнес, змусивши компанії шукати нові шляхи для виживання та розвитку, розповів фінансовий директор «Філіп Морріс Україна» Сергій Кальнооченко.

Три роки повномасштабної війни — це безперервний стрес-тест для українського бізнесу. Умови змінюються щомісяця, а іноді й щодня. Прогнозування стало розкішшю, а адаптивність — нормою. У таких умовах роль фінансів вийшла далеко за межі цифр і звітів: ми щодня приймаємо рішення, які визначають не лише стабільність компанії, а й її можливість розвиватися у країні, що захищається. 

Вибір: опустити руки чи діяти? 

На початку повномасштабної війни ми втратили майже все. Харківська фабрика призупинилася, частка ринку скоротилася вдвічі, а на полицях — дефіцит продукції. 

Але найгірше – півтори тисячі наших співробітників опинилися в небезпеці. Ми не могли чекати, тому протягом перших днів війни ми релокували 500 співробітників до безпечніших регіонів, ще 200 виїхали за кордон. Забезпечили їм житло, допомогу, нові умови для роботи. Загалом за три роки війни ми витратили понад 860 млн грн на підтримку працівників. Люди — це те, що ми цінуємо понад усе. 

Фінанси у режимі «криза» 

Фінансовий відділ з перших днів війни працював як антикризовий штаб. Ми адаптували платежі, надали клієнтам можливість відтермінування, достроково оплачували контракти, підтримували партнерів. І одне з найважливіших рішень – сплатили авансом податки на 2,5 млрд грн підтримавши державу в момент, коли більшість компаній перебувала у режимі невизначеності. 

Ми працювали за кількома сценаріями розвитку подій, але готувалися до найгіршого. Це сформувало нову культуру ухвалення рішень у фінансовій функції: не шукати, чому щось неможливо, а питати себе, як зробити це можливим. 

У мирний час ми будували стратегії на роки. Тепер — на місяці. 2022-й був боротьбою за виживання. 2023-й – адаптацією. А 2024-й ми почали з запуску нової фабрики у Львівській області – до введення в експлуатацію минуло менше року. Це рішення дозволило нам залишитися на ринку, відновити виробництво, забезпечити фундамент для майбутнього розвитку та дати людям робочі місця. 

Ми інвестували $30 млн у нову фабрику та релокували 250 працівників. Наступний крок — завершення будівництва укриття за 60 млн грн і подальше розширення потужностей. 

Ідеї, що змінюють компанію 

Навіть під час війни ми вирішили не згортати інновації. 

Наприклад, у 2024 році ми запустили новий пристрій для нагрівання тютюну, інвестувавши $11 млн, і бачимо позитивний відгук користувачів. У 2025 році плануємо розширювати портфель продуктів через запуск ще одного інноваційного продукту — нікотиновмісних подушечок. Сума інвестицій у новий продукт становитиме приблизно $5 млн. І це теж інвестиція в економіку, нові робочі місця та інфраструктуру. 

Також у нас діє так званий внутрішній інвестиційний інкубатор, який заохочує команди не лише думати, а й діяти. Команди можуть запропонувати ідею, яка вирішує конкретну бізнес-проблему або відкриває нову можливість. Якщо ідея переконлива — ми виділяємо до $100 тис. на її тестування та реалізацію. А якщо вони доводять свою ефективність, отримують фінансування для масштабування. Так ми намагаємось підтримувати культуру довіри, дій і підприємництва всередині великої корпорації.

Держава, податки і реальність 

Ми працюємо прозоро і відкрито, залишаючись одним з найбільших платників податків. У 2023 році ми сплатили 38 млрд грн податків, у 2024-му — 52 млрд грн (+40% зростання). Але війна загострила проблему прогнозованості державних рішень. Законодавство та регулювання змінюється хаотично, і це ускладнює довгострокове планування. Наприклад, підписання президентом України нового акцизного законопроєкту, за який ВР проголосувала ще у грудні 2024 року, затрималось на понад три місяці. Через це держава втратила понад 2 млрд гривень податків, а компанії, які працюють легально, перебували весь цей час у вакуумі – без можливості спланувати цінову політику, стратегію, процеси. 

Четвертий рік війни 

Ми навчилися працювати в умовах, які ще нещодавно здавалися неможливими. І знаємо: попереду буде непросто. Але наш підхід не змінюється — діяти, адаптуватися, шукати рішення і ніколи не зупинятися. Навіть коли складно. Навіть коли невідомо, що буде завтра. Бо ми вже не раз довели: готовність брати на себе відповідальність і сміливість рухатися вперед — це і є головна інвестиція у майбутнє.

Джерело