Артем Щербина: Україна точно стане туристичним хабом після війни

• 

  Руслан Кисляк

  кореспондент

Артем Щербина, директор з інвестицій, голова офісу R&D Capital Times

Куди краще інвестувати — в депозити, цінні папери, нерухомість чи у власний бізнес? Подібні поради найчастіше занадто абстрактні. Найкраще фінансова грамотність розвивається на практиці, на прикладах реальних людей. Бізнесменів, топ-менеджерів, інвесторів. В новій рубриці Smart Money ми спілкуємося саме з такими людьми. Про їхні перемоги, поразки, інсайти та все, що навчило їх досягти власної фінансової свободи.

Сьогодні наш спікер — Артем Щербина, директор з інвестицій, голова офісу R&D інвестиційно-банківської компанії Capital Times.

Пане Артем, розкажіть про свій старт в інвестиціях? Які поради ви би зараз дали собі в тому віці?

— Я зацікавився інвестуванням ще будучи студентом. Це був, напевно, 2005-2006 рік — період бурхливого росту фондових ринків у всьому світі, навіть в Україні. Тоді всі про це писали. В Україні виходило спеціалізоване ділове видання “ІнвестГазета”. І я активно вивчав все, що пов’язано з фондовим ринком. Познайомився з біографією всесвітньо відомого інвестора Воррена Баффета. 

Є чудова книга, написана у співавторстві його невісткою Мері Баффет, — “Баффетологія. Секрети стратегії найвеличнішого в світі інвестора”. Це книга про стиль інвестування Воррена Баффета і про нього як особистість. Ця книга стала фундаментом мого шляху в інвестиції, показала, як можна інвестувати — не трейдингом займатись, не спекулюванням, а саме розумним, довгостроковим, раціональним вкладенням в ті чи інші активи. 

Це був дуже цікавий для мене досвід. Університет нічого подібного не давав. Хоча, безумовно, багато корисної професійної інформації було отримано і в університеті.

Під час навчання в магістратурі я потрапив до компанії з управління активами, де вперше вживу побачив торгові термінали Bloomberg, зрозумів, що на українському фондовому ринку є великі компанії. На той момент ринок був дуже активний. Це був 2007 рік, напередодні глобальної фінансової кризи. Але тоді, в 2007-му, ринок ще був на підйомі. Пам’ятаю, того року український індекс PFTS показав рекордний ріст. Тоді я ще не інвестував, я спостерігав, як це працює.

В той період зі мною сталась цікава історія. Я якраз закінчив університет, отримав диплом. Вже тоді працював (щоправда не за спеціальністю), почав непогано заробляти. І от закінчивши університет я вирішив покинути добре оплачувану роботу… і шукати місце за спеціальністю. В результаті в кризовий для фондового ринку рік, коли всіх на цьому ринку звільняли, я шукав там роботу. Витратив на пошуки щонайменше півроку. Тож відповідаючи на питання “Що б ви порекомендували собі юному?” — я би порекомендував не звільнятися, коли немає куди йти. 

Але роботу я таки знайшов. Це був невеличкий брокер. Зараз його на ринку вже немає. Тоді, в 2009-2010 роках, в Україні почалась ера інтернет-трейдингу, коли доступ до торгів отримали прості люди, поріг входу на ринок став дуже низький. Це був дуже бурхливий період. Як на мене, до 2014 року був найкращий період розвитку фондового ринку України. Був інструментарій для інвестування — акції, облігації; розвивалися деривативи — фьючерси, і навіть опціони. Можна було хеджувати валютні ризики.

Як на мене, до 2014 року був найкращий період розвитку фондового ринку України

Але потім сталася російська агресія.

Треба розуміти, що інфраструктура фондового ринку України історично розвивалася виключно на російському капіталі, а профільне українське законодавство фактично копіювало законодавство РФ. І навіть фондові біржі в Україні — ПФТС, Українська біржа — в певний період часу належали російському капіталу. Це був етап еволюційного розвитку українського фондового ринку. Після подій 2014 року все це зупинилося. З того часу в Україні не знайшлося жодного великого гравця, який би відновив ринок хоча би з технологічної точки зору.

Вже після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році державна потреба в “рекламі” військових облігацій дозволила активізувати фондовий ринок як мінімум в сегменті ОВДП. І це світова практика — під час воєн військові облігації традиційно набувають великого поширення. Я думаю, що за умови розширення інструментарію це стане фундаментом для наступного етапу розвитку українського фондового ринку.

З якої мінімальної суми варто починати інвестувати?

— Якщо ми говоримо про інвестиції, то зрозуміло, що, наприклад, інвестувати зі $100 — це не про інвестиції. Це не цікаво ні математично, ні з точки зору набуття досвіду. Хоча для когось $100 можуть бути суттєвою сумою. Але в такому випадку краще взагалі не інвестувати. Або ж зрозуміти, як зробити цю суму несуттєвою для себе.

Починати інвестувати можна, наприклад, з $1000. Але якщо значного стартового капіталу немає, а інвестувати хочеться, то немає кращої стратегії, ніж регулярне поповнення власного “інвестиційного фонду”. Можна, наприклад, інвестувати щокварталу по тисячі доларів, і робити це років п’ять поспіль. Вкладатися можна в прості, зрозумілі, популярні інструменти. І це майже гарантована стратегія довгострокового успіху. Не потрібно шукати якісь незвичайні інструменти, які потенційно можуть “вистрелити” в майбутньому. Достатньо розуміти те, що глобальні ринки на горизонті 10-15 років статистично зростають.

Вкладатися можна в прості, зрозумілі, популярні інструменти. І це майже гарантована стратегія довгострокового успіху

Наприклад, за всю історію найпопулярнішого американського індексу S&P 500 не було такого періоду у 13 років, щоб від давав негативний результат. На меншому горизонті часу, звісно, падіння ставалися. Тож якщо інвестувати в цей індекс регулярно протягом тривалого періоду часу, то поточна точка входу взагалі не важлива.

Якщо ми говоримо саме про інвестування, то або потрібно вже мати сформований капітал і в такому випадку більш виважено підходити до вибору активів для інвестування, або ж, якщо капіталу недостатньо, обрати тактику регулярного поповнення власного “інвестиційного фонду”, що майже гарантовано забезпечить прибутковість на довгому горизонті часу. Це якщо ми говоримо про глобальні інвестиції.

В Україні зараз поріг інвестицій мінімальний. Ті ж таки ОВДП можна купити за 1 тисячу гривень. Але я не бачу зараз достатньо інструментарію в Україні, який можна було би вважати гарною інвестицією. Так, наприклад, українці звикли інвестувати в нерухомість, але з точки зору вартості у валюті це далеко не найбільш стабільний актив. 

У які активи, на вашу думку, можна інвестувати під час війни з мінімальним ризиком? А з якими інвестиціями варто почекати до “після війни”? Можливо, якісь інвестиції “вистрелять” після війни, але вкладатися потрібно вже зараз?

— Виходячи з обмеженості вибору, ОВДП залишаються найкращим інструментом за співвідношенням ризику і дохідності, оскільки державні облігації гарантовані державою. Що стосується дохідності гривневих ОВДП, то, як показують розрахунки, вона вища, ніж заробіток на валюті за рахунок девальвації гривні. Навіть в умовах війни. НБУ добре робить свою роботу, і гривня тримається міцно. В таких умовах ОВДП залишається дуже цікавим інструментом. Плюс — він ліквідний. Тобто якщо раптом терміново потрібні гроші, то облігації можна швидко продати і отримати кошти. На відміну, наприклад, від квартири.

Актив, який зараз набирає популярності, — земля. За розрахунками, вкладення в землю як мінімум перекривають девальвацію гривні. Плюс — перекривають інфляцію у валюті. Наприклад, для українських військових, які заробляють кошти у гривні, вкладення у землю — однозначно цікавий інструмент. З іншого боку, наприклад, для топменеджерів великих корпорацій, які часто отримують зарплати, прив’язані до іноземної валюти, земля вже не виглядає настільки цікавим інвестиційним інструментом.

Це ті інструменти, які є зараз в Україні. На жаль, акцій як інструмента інвестування в Україні зараз майже немає. Корпоративні облігації не цікаві для фізичних осіб, тому що з доходу від них потрібно сплачувати податки.

 ОВДП залишаються найкращим інструментом за співвідношенням ризику і дохідності, оскільки державні облігації гарантовані державою

 ОВДП залишаються найкращим інструментом за співвідношенням ризику і дохідності, оскільки державні облігації гарантовані державоюНаступний спосіб заробітку навряд чи можна вважати інвестиціями, але маємо що маємо. Багато невеликих компаній в Україні мають постійну потребу в обігових коштах. Володіючи вільними коштами, ви можете долучатися до співфінансування подібних бізнесів, які в  майбутньому віддаватимуть вам частину прибутків.

А які існують механізми залучення подібних інвестицій в бізнес?

— Мова, звичайно, не йде про цінні папери. Це можуть бути певні домовленості. Не обов’язково мають бути контрактні відносини.

Деякі, більш прогресивні компанії, можуть залучати кошти в капітал — в такому випадку ви стаєте акціонером компанії. Деякі компанії в принципі відкриті до боргового фінансування. Є таке поняття як бридж-фінансування, коли на певний проміжок часу ви надаєте компанії позику, що є фактично прямим контрактом.

Чи є в Україні якісь платформи, що допомагають бажаючим профінансувати бізнеси, які потребують обігових коштів?

— Є консультанти і компанії, які в тому числі залучають кошти — або через власні платформи, або через венчурні і корпоративні фонди, які потім розподіляють ці кошти на окремі бізнеси.

В Україні також діють краудфандингові платформи. До таких платформ можна звернутися і вони підкажуть, як можна профінансувати бізнеси, що потребують додаткових коштів.

Повертаючись до теми інвестицій в нерухомість, я би не назвав подібні інвестиції під час війни вдалим рішенням. Шанс, який існував на початку повномасштабної війни, коли можна було проінвестувати в нерухомість, яка дешевшала, в розрахунку на подальше її здорожчання, вже напевно пройшов. Чи є впевненість, що після війни ціни на нерухомість суттєво виростуть? Далеко не факт.

З іншого боку, ми бачимо статистику НБУ за залишками коштів на рахунках фізичних осіб у банках — вони б’ють рекорди. Це означає, що є відкладений попит. Але навряд чи значна частина цих коштів піде саме в нерухомість.

Що може “вистрелити” після війни? Теоретично це може бути та ж таки земля. Наразі маємо ситуацію, коли українська земля порівняно з іншими країнами Європи на порядок дешевша. Тож потенційно земля може значно вирости в ціні.

Гадаю, що непоганою інвестицією може бути галузь рекреації, оскільки за час війни бренд України став більш впізнаваним. Чи станемо ми туристичним хабом після війни? Точно станемо. Тому галузь рекреації може непогано зростати у перші післявоєнні роки.

Здається мені, що непогано розвиватиметься логістична інфраструктура в Україні.

Багато бізнесів після війни активно залучатимуть ветеранів та інвалідів. Подібні бізнеси зможуть претендувати на допомогу держави, тож інвестування в такі проекти потенційно матиме користь і для ветеранів, і для держави, і для бізнесів. 

Чи є такі інвестиційні інструменти, в які категорично не бажано вкладатися під час війни?

— До прикладу, з одного боку здоровий глузд підказує, що нібито й не варто купувати землю на півночі Чернігівської області біля кордону з Росією. Але все одно ця земля інколи росте в ціні.

Зараз, як на мене, немає сенсу купувати єврооблігації України. Вони сильно виросли в ціні. Але там такі умови виплат, що ще потрібно, щоб вони в принципі відбулись. Я, чесно кажучи, не знаю, звідки може бути активний попит на такий інструмент. Залишається дуже багато питань. І раціональної відповіді на питання, чи варто купувати зараз єврооблігації, у мене немає. Там зараз “математика” така, що це просто не цікаво для інвестора. Тобто, зовнішній борг України зараз — дуже ризикована інвестиція. Я рекомендував інвестувати в зовнішній борг на початку війни, коли його ціна впала до 20% від номіналу. Але не зараз.

На якому інвестиційному рішенні ви втратили найбільше грошей, і які висновки зробили?

— Основні втрати були на початку кар’єри. Це був 2009 рік, період відновлення після глобальної фінансової кризи, коли ринки починали знову зростати. Тоді я фокусувався на українських активах. В той час свого капіталу ще не було, тому я звернувся до батьків. Мама дала мені невеличку суму і ми непогано заробили. В той період шалено росли в ціні акції “Мотор Січі”, “Азовсталі”, “Укрнафти”. Так, наприклад, не дивлячись на корпоративний конфлікт держави з Ігорем Коломойським як акціонером “Укрнафти”, акції компанії дорожчали чи не на 100% щомісяця. Це була шалена динаміка — там тяжко було не заробити.

Поєднання макроекономічних знань і фінансової грамотності підвищує шанси на заробіток

На цьому тлі я попросив у батька грошей для інвестицій. І батько дав мені 100 тисяч гривень — це були для мене дуже великі гроші, на той час це був еквівалент 12 тисяч доларів. І коли я вклався в ринок на етапі росту, з часом він перестав рости. Це була моя найбільша втрата. Ті гроші не були втрачені повністю. Але емоційно це була найбільша втрата. І це було найкраще навчання, яке можна було отримати в тому віці. І дуже погано, коли подібні випадки виникають у людей, які вже мають сім’ї. Це означає, що у вас щось не так з фінансовою грамотністю.

Яке інвестиційне рішення принесло вам найбільше грошей, і що ви з цього досвіду винесли?

— Фундамент особистого капіталу — це інвестиції в ОВДП в 2019 році. Тоді склалася цікава ситуація — дохідність за облігаціями перевищувала 22% річних. На цьому тлі зупинилася девальвація гривні. Я позбирав звідусіль, де міг, кошти і вклав у ОВДП. Воррен Баффет тут би сказав, що всі яйця не варто класти в один кошик. Але це був саме той кейс. Я взяв на себе цей ризик, бо на той момент розумів, що це за інструмент, і розумів економічне середовище. Таким чином за рік я заробив понад 20% у гривні, плюс за рахунок ревальвації гривні я заробив додатково — сумарно в еквіваленті 27% річних в доларі. На українських облігаціях я тоді обіграв S&P 500.

Така ситуація була ще один раз в Україні — це був уже воєнний 2023 рік. Але я тоді не пішов у цю історію. Облігації тоді давали близько 20% річних, а курс гривні при цьому був зафіксований НБУ на рівні 36,6 за долар.

Крім того, тоді з’явилась ще одна можливість для заробітку — так звані конвертаційні депозити. Це був чудовий інструмент. Для тих, хто розумів, що відбувається, і зумів цим скористатися, дохідність доходила до 30% річних у валюті.

Україна взагалі дуже часто дає хороші, і навіть безпечні, можливості для заробітку. Тому цей фокус треба тримати. Але якщо ми говоримо про довгостроковий діапазон, то на жаль в Україні дуже багато нестабільності. Тому свій особистий і клієнтський капітал я більшою мірою орієнтую на глобальні ринки. 

Моя порада інвесторам — синергія розуміння макроекономічної ситуації та фінансового інструментарію може дати багато можливостей. Коли є розуміння економічних процесів, напрямків руху глобальної економіки чи економіки конкретної країни, то можна вишукувати інвестиційний інструментарій, який оптимально підходить під особливості економічної ситуації.

Іншими словами, поєднання макроекономічних знань і фінансової грамотності підвищує шанси на заробіток.

Назвіть дві чи три книги, які змінили ваше ставлення до грошей. Чим саме вони вас вразили?

— З ненаукової літератури я би рекомендував почитати книгу Майкла Льюїса “Покер брехунів”. Це книга про внутрішню кухню інвестиційного банкінгу.

Рекомендую почитати “Фінансист” Теодора Драйзера — прекрасна книга. І хоча це вже класика, але вона добре передає відчуття ринку.

Поєднання макроекономічних знань і фінансової грамотності підвищує шанси на заробіток

Також я би порекомендував почитати Рея Даліо — відомого інвестиційного банкіра. У нього багато книжок. Дуже класна література. Рекомендую.

Ну і точно потрібно читати історії успіху великих компаній. Як мінімум варто прочитати книгу Джима Коллінза “Від хорошого до великого: чому деякі компанії здійснюють прорив, а інші ні”.

Зараз читаю книгу Рейда Гоффмана “Майстри масштабування”.

А для батьків з дітьми ідеальна книжка — “Пес на ім’я Мані”.

Джерело