© Колаж ZN.UA Міллі відіграв важливу роль у формуванні реакції адміністрації Байдена на війну.
Невдовзі після повномасштабного російського вторгнення головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний обговорив з генералом Марком Міллі, який на той час був головою Об’єднаного комітету начальників штабів Збройних сил США, боротьбу України за виживання. За словами Залужного, Україна мала лише кілька справних літаків і терміново потребувала допомоги Заходу.
Наприкінці розмови Залужний відчував, що “розмовляв сам з собою”. Він повністю припинив спілкування з Міллі на тиждень.
“Чесно кажучи, через свою молодість і дурість я визнаю, що це була моя помилка. Це була справжня катастрофа”, – сказав 50-річний український генерал в інтерв’ю Washington Post.
Цей момент став невдачею у вирішальних і складних стосунках між двома військовими командирами, які зрештою особисто зблизилися під час спільної роботи в боротьбі України за виживання.
Залужний сказав, що став покладатися на Міллі, який пішов у відставку минулого місяця у віці 65 років, в питаннях стратегії і в отриманні зброї, яка, на його думку, була необхідна українським силам.
Але ці відносини, як і ширші зв’язки між Вашингтоном і Києвом у воєнний час, залишалися напруженими. Хоча американські офіційні особи пообіцяли продовжувати постачати зброю і розвідувальну інформацію, щоб стримувати Росію, вони іноді дратувалися через вимоги України про збільшення та пришвидшення поставок. І хоча українці були вдячні за американську допомогу, їх дратували прохання обмежити удари по російській території.
Протягом 19 місяців Залужний і Міллі годинами обговорювали розвиток подій на полі бою в регулярних телефонних розмовах. На сьогодні Сполучені Штати надали Києву обладнання на понад 40 мільярдів доларів, ставши найбільшим донором військової допомоги. А Міллі, в ролі охоронця величезного американського арсеналу, був рятівним колом для українських військових лідерів, які боролися зі значно більшим і краще озброєним ворогом.
Відставка Міллі 30 вересня ознаменувала кінець робочих відносин, які Залужний назвав критично важливими для успіхів України на полі бою. Тепер він має налагодити відносини з наступником Міллі, генералом ВПС США Чарльзом Брауном-молодшим.
Однак Залужний сподівається, що особистий зв’язок з американським головнокомандувачем, який йде у відставку, збережеться. Для українського генерала особистість Міллі, його глибокі зв’язки у владних структурах США і бойові заслуги з великим досвідом командування у війнах проти повстанців зробили його цінним союзником.
Міллі відіграв важливу роль у формуванні реакції адміністрації президента США Джо Байдена на війну. Залужний також вважає, що Міллі згуртував інших генералів НАТО на боці України.
“Я навіть не можу уявити, щоб це був хтось інший. У нас є дружба. Це важко уявити. Він старший, але він крутий”, – сказав Залужний.
Регулярні підколювання Міллі щодо його віку стали внутрішнім жартом, ознакою комфорту, який Залужний почав відчувати поруч із Міллі.
Але коли російські війська оточили Київ на початку вторгнення, а Залужний звернувся за допомогою в авіації, напруга у відносинах зросла.
За словами американського чиновника, Міллі, зіткнувшись зі зростанням тиску з вимогою надіслати винищувачі, попросив розвідувальну інформацію про українську авіацію, аж до місця розташування і стану технічного обслуговування кожного літака. Пентагон не вірив, що винищувачі допоможуть, і побоювався реакції Росії.
Коли Міллі почав зачитувати список вголос, настала довга тиша. Залужний наполягав, що цифри неправильні. Український генерал “тримався” тиждень, але врешті-решт зрозумів, що майбутнє його країни сильно залежить від тісної комунікації.
“Я був упертим, як і він. Але він був розумніший, а я дурніший. Зрештою, я здався”, – сказав Залужний.
Досі незрозуміло, хто мав рацію щодо літаків, але Байден після цього погодився дозволити європейським країнам передачу F-16 Києву.
Понад рік потому Залужний сказав, що готовність дати відсіч, можливо, принесла йому певну повагу в очах Міллі.
Сам Міллі відмахнувся від розбіжностей.
“Він людина. Його країна була захоплена сотнями тисяч російських військових. Його притиснули до стіни. Рівень тиску дуже високий. Те, що хтось трохи злиться і дратується, абсолютно нормально. І я це розумів. Я за 5 000 миль звідти”, – сказав нещодавно Міллі в інтерв’ю The Post.
Звичайно, генерали зацікавлені в тому, щоб приховати розбіжності між ними або їхніми урядами. Проте відносини між Міллі і Залужним нагадують іноді дружні, а іноді напружені зв’язки між вищим військовим керівництвом у відповідні моменти.
Коли американський адмірал у відставці Джеймс Ставрідіс займав посаду верховного головнокомандувача НАТО за часів адміністрації Барака Обами, він регулярно телефонував своєму російському колезі, генералу Ніколаю Макарову. Сьогодні це здається неможливим, але під час переговорів у штаб-квартирі НАТО і в Москві вони обмінювались тим, що Ставрідіс назвав “позитивними професійними і особистими моментами”.
“Такі зв’язки є безцінними і можуть пом’якшити найнебезпечніші моменти”, – заявив він.
Динаміка відносин Міллі та Залужного відрізнялася від своїх історичних паралелей. На відміну від періоду після холодної війни, Вашингтон і Москва зараз є запеклими супротивниками. І на відміну від Другої світової війни, американські війська перебувають осторонь цієї боротьби.
Взаємодія двох генералів увійшла в рутину.
Вони розмовляли через перекладача по захищеній лінії, загалом кожна розмова будувалася однаково. Залужний давав Міллі свою оцінку того, що відбувалося на полі бою. Міллі повідомляв дані американської розвідки. Потім вони переходили до ресурсів: що потрібно Україні на наступні 30, 60 чи 90 днів та чим може допомогти Вашингтон.
Були ще суперечки.
“Я завжди з ним сперечаюся”, – сказав Залужний, але ці розбіжності пом’якшувала взаємна повага.
Залужний, який виріс у сім’ї радянського військового, але мріяв бути частиною української армії, що відповідає стандартам НАТО, описав Міллі як “зовнішнє джерело енергії”, когось, кому можна зателефонувати, коли він почувається, ніби застряг у глухому куті.
В одній із розмов незадовго до вторгнення РФ Міллі перейшов від професійного до особистого. Він запитав Залужного, де буде його сім’я, поки Залужний командуватиме українськими військами проти того, що, як побоювалися офіційні особи, буде масованою атакою.
Залужний відповів, що його дружина та діти залишаться в Києві. Одна з двох його дочок, яка має медичну освіту, лікуватиме поранених, а інша служитиме в армії.
“Ми будемо боротися і помремо в Києві, якщо буде потрібно”, – відповів йому Залужний.
“Тоді я сказав: “Вау”. Ці хлопці – серйозні. Він для мене просто представник українського народу. І він повністю відданий захисту своєї країни”, – розповів Міллі.
Останні місяці перебування Міллі на посаді пройшли під знаком боротьби України за повернення тимчасово окупованої Росією території в ході контрнаступу. Іноді деякі американські посадовці виступали проти рішень Києва, зокрема, проти небажання використовувати механізовані підрозділи та розподілу сил по всій довгій лінії фронту. Співпраця між двома країнами була напруженою, коли стався великий витік матеріалів американської розвідки, що містили чутливу інформацію про оборону України та її контрнаступ.
Перша особиста зустріч Залужного і Міллі відбулася на польсько-українському кордоні на початку цього року. Вони провели кілька годин, вивчаючи карти із зображенням поля бою і обговорюючи контрнаступальні плани Залужного. Зустріч була професійною і продуктивною, але через кілька місяців Залужний пошкодував, що вона була такою формальною.
“Тепер я розумію, що його тут не буде найближчим часом. Ця людина заслуговувала на те, щоб я зробив щось по-іншому. Ми могли б зустрітися як добрі друзі. Після офіційної частини ми могли б просто нормально поспілкуватися”, – сказав Залужний.
Український генерал додав, що сподівається на більш невимушену зустріч пізніше.
Він розповів, що Міллі попросив відвідати його після війни і запропонував допомогти українському генералу отримати почесний ступінь у Військовій академії США. Залужний пообіцяв Міллі, що Генеральний штаб України на знак подяки встановить його погруддя на території країни.
Міллі висловив упевненість, що його відставка не порушить партнерство між українськими та американськими військовими.
“Те, що люди переїжджають або їх замінюють, є звичайною справою у військових операціях. У мене дуже добрі відносини з генералом Залужним, але війна не виграється і не програється від його і моїх відносин”, – зазначив він.
21 вересня Сенат США більшістю голосів затвердив генерала ВПС Чарльза Брауна на посаду голови Об’єднаного комітету начальників штабів, яку раніше обіймав Марк Міллі. Посол в США Оксана Маркарова заявила, що Браун добре поінформований про ситуацію в Україні.
