© Телеканал “Звезда” Українські військові помітили, що їхні ракети з GPS-наведенням почали не долітати до своїх цілей.
Основна увага до того, що потрібно Україні в її тривалій боротьбі за звільнення своєї території від російських військ, зосереджена на техніці: на танках, винищувачах, ракетах, батареях протиповітряної оборони, артилерії і величезній кількості боєприпасів.
Але менш обговорюваною уразливістю залишається радіоелектронна боротьба(РЕБ), те, до чого західні прихильники України поки що не виявляють особливого інтересу, – пише The Economist.
За словами Сета Джонса з Центру стратегічних і міжнародних досліджень, Росія протягом багатьох років приділяла «величезну увагу» використанню свого військово-промислового комплексу для виробництва і розвитку вражаючого спектру засобів РЕБ для протидії розгалуженим мережевим системам НАТО. Але Україна, за словами її головнокомандувача генерала Валерія Залужного, на початку війни мала на озброєнні переважно системи РЕБ радянських часів. Спочатку російська перевага у цих системах мала доволі обмежений вплив. Але з появою відносно статичних ліній зіткнення Росія змогла розмістити свої грізні засоби РЕБ там, де вони можуть мати найбільший ефект.
«У березні Україна виявила, що її снаряди з GPS-наведенням Excalibur раптово почали не потрапляти в ціль через російське глушіння. Щось подібне почало відбуватися з керованими бомбами JDAM-ER, які Америка передала українським військово-повітряним силам. А українські ракети великої дальності GMLRS, що запускаються з ракетних комплексів HIMARS, також почали не досягати своїх цілей. У деяких районах більшість снарядів, випущених з РСЗВ, не долітають до цілі», – пише видання.
Ще більше занепокоєння викликає зростаюча здатність російських РЕБ протидіяти безлічі дешевих БПЛА, які Україна використовує для всього: від розвідки на полі бою і зв’язку до завдання ударів по танках і командних пунктах.
Україна підготувала армію з близько 10 тисяч пілотів безпілотників, які зараз постійно грають у «кішки-мишки» з дедалі вправнішими російськими операторами БПЛА. Безпілотники, яким віддають перевагу, коштують не більше 1000 доларів за штуку, і Україна будує їх у величезних кількостях. Але через те, що російські РЕБ або глушать зв’язок з оператором, або виводять з ладу систему наведення, українські втрати таких апаратів часом перевищують 2 тисячі на тиждень. Безпілотники зависають у повітрі, доки у них не розрядиться батарея. Тоді вони просто падають на землю.
«Ані посилення захисту від глушіння, ані оснащення їх штучним інтелектом, щоб вони могли літати без живого зв’язку з людиною-оператором, поки що не розглядаються як доступне рішення, принаймні, для міні-дронів. Кількість все ще переважає над якістю, але і тут Росія може мати перевагу», – пише The Economist.
Небо над полем бою зараз заповнене російськими безпілотниками. За оцінками українських солдатів, навколо Бахмута Росія розгортає вдвічі більше ударних безпілотників.
Дедалі більший успіх Росії у боротьбі з БПЛА частково пояснюється щільністю систем РЕБ, які вона може використовувати завдяки багаторічним інвестиціям. У звіті, опублікованому в травні Джеком Вотлінгом і Ніком Рейнольдсом з лондонського аналітичного центру RUSI, йдеться про те, що росіяни розміщують одну велику систему РЕБ кожні 10 кілометрів уздовж лінії фронту. Вони вважають, що серед багатьох російських систем РЕБ особливо смертоносною для українських безпілотників стала «Шиповник-АЕРО» на колісній базі. Система має радіус дії 10 кілометрів і може взяти на себе управління безпілотником, одночасно отримуючи координати його пілота з точністю до одного метра. Ці дані швидко отримує артилерійська батарея.
Україна намагається розвивати власні можливості БПЛА, щоб не поступатися російським. Певний прогрес вже вдалося досягти. Розгортання загальнонаціональної системи «Покрова» вже триває. Ця система може як придушувати супутникові навігаційні системи, такі як російський ГЛОНАСС, так і заміняти справжні сигнали фальшивими, змушуючи ракету «думати», що вона перебуває зовсім в іншому місці.
Система «Покрова» буде дуже ефективною проти іранських БПЛА Shahed-136, але менш ефективною проти крилатих ракет, які більше покладаються на системи прив’язки до місцевості. Ці системи порівнюють дані про територію під ними з бібліотекою зображень. Окрім «Покрови», з’являються так звані «франкенштейнівські» системи, які з типово українською винахідливістю поєднують радянські системи з більш сучасними технологіями.
Але, як зауважує The Economist, в цьому протистоянні сильно бракує допомоги західних союзників України. Сет Джонс з Центру стратегічних і міжнародних досліджень каже, що поведінка США в питанні РЕБ навряд чи зміниться. Тому що такі технології підпадають під строгий режим експортного контролю Держдепартаменту.
Експерт з питань України Мюнхенської конференції з безпеки Ніко Ланге налаштований так само песимістично. З одного боку, він підозрює, що можливості НАТО можуть виявитися не такими хорошими, як у Росії. Тако коли йдеться про новітні системи, він вважає, що існує певне небажання, особливо з боку американців, показувати Росії свою перевагу. Оскільки цінна інформація про, наприклад, частоти і методи перехоплення каналів, швидше за все, потрапить в руки Китаю.
На думку Ланге, Захід міг би допомогти безпосередньо, використовуючи свої безпілотники дальнього радіусу дії для більш систематичного збору даних про російські методи глушіння і підміни, а також співпрацюючи з Україною у розробці протидії цим методам. В іншому випадку Україні доведеться самотужки відповідати на нагальні виклики, які стоять перед нею.
