© Фото, надане інтерв’юйованим
Ліка Толорая
У листопаді 2019 року в Тамари Шацької загинув 24-річний син — військовослужбовець Богдан Шацький, який на той момент перебував на службі в Донецькій області. Згідно з версією слідства, смерть Богдана настала внаслідок ДТП. Утім, обставини досі не з’ясовано, й Тамара вже п’ятий рік намагається домогтися справедливого розслідування загибелі сина.
Юрист Ілля Шиян, який надає жінці правову допомогу, зазначає, що, на жаль, такі справи й зараз не є винятком.
Фото, надане інтерв’юйованим
Старший лейтенант Богдан Щацький був командиром батареї дивізіону артилерійської розвідки військової частини А1108. Після закінчення Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного присвятив себе захисту держави.
«З 24 років життя мій син віддав служінню Україні сім років і чотири місяці. Про таких, як він, кажуть: патріот, офіцер від Бога. Під час навчання в академії Богдан отримував листи-подяки, а під час військової служби — державні нагороди та почесну відзнаку від командування ООС. Мій син був дуже відповідальною людиною, як командир він турбувався не тільки про себе, а й про підлеглих хлопців», — розповідає мати.
22 листопада 2019 року Тамара отримала страшну звістку — її син загинув у Бахмутському районі внаслідок ДТП. На цей момент батарею Богдана було прикомандировано до військової частини А1376 для захисту нацбезпеки та відсічі агресії РФ у Донецькій області.
За кілька днів після жахливої звістки пригнічена мати побачила в Інтернеті інформацію, що під час ДТП Богдан нібито перебував у стані алкогольного сп’яніння.
«Військова служба правопорядку (ВСП) частини, до якої був прикомандирований мій син, поширила цю неправдиву інформацію! І це розповсюдили не лише серед військовослужбовців, а й у різних військових групах у соцмережах. Навіть у російських пабліках знущалися над чесним ім’ям мого сина…» — розповідає Тамара.
Жінка впала в депресію. Її стан після загибелі сина, який важко уявити, ще погіршився через прочитане. Втім, Тамара вирішила дізнатися про реальні обставини загибелі сина.
Рішення ЄСПЛ у справі «Україна проти Росії (щодо Криму)». Який результат маємо?
Чотири роки поспіль мати зверталася до слідчих органів, намагаючись отримати інформацію про причини загибелі Богдана. В Державному бюро розслідувань їй не дозволили ознайомитись із матеріалами кримінального провадження за фактом загибелі сина, пояснивши це тим, що вона не є потерпілою в цій справі, тож, відповідно, не може мати доступ до матеріалів розслідування.
«Я писала численні заяви, клопотання, скарги до ДБР, прокуратур, сподіваючись дізнатися про обставини загибелі сина, а мені постійно відмовляли. Посилалися на те, що «провадження закрито», «ви не є потерпілою», «у нас немає матеріалів справи», «напишіть до військкомату або Військової служби правопорядку, щоб отримати потрібні документи», — каже Тамара.
Юрист Правозахисної групи «СІЧ» Ілля Шиян, який надає правову допомогу Тамарі, пояснює: «Державне бюро розслідувань не тільки не повідомило Тамару про відкриття кримінального провадження, а й не визнало її потерпілою стороною. Однак це протиправно: відповідно до законодавства України, мати вважається потерпілою в разі загибелі дитини».
В лютому 2022 року Тамарі було надано висновок токсикологічної експертизи в жахливому стані, який було дуже складно прочитати. У висновку було зазначено, що її син не перебував у стані алкогольного сп’яніння під час ДТП.
Тільки в грудні 2022 року ВСП частини А1376 нарешті пояснила Тамарі, що справді трапився витік неправдивої інформації зі службових чатів про те, що її син нібито перебував у стані алкогольного сп’яніння. Водночас ВСП не вжила жодних заходів, аби спростувати це.
«У відповідях від ДБР ішлося про «винуватість мого сина у вчиненому правопорушенні». Водночас вони не надавали жодних пояснень, чому було зроблено такий висновок», — додає Тамара.
Влітку 2023-го, за 3,5 року від дати відкриття кримінального провадження, Тамара отримала постанову про її закриття.
«Постанову про закриття кримінального провадження до слідчого судді оскаржив адвокат. Врешті суддя скасував закриття провадження, та це ніяк не вплинуло на подальший хід справи. Спочатку слідчі не виконували ухвали суду протягом чотирьох місяців. Потім — іще 4,5 місяця відповідали на клопотання та скарги, що в них немає матеріалів провадження, аби ухвалювати будь-які рішення в межах справи. Казали, щоби ми зверталися до Донецької спеціалізованої прокуратури», — розповідає Ілля Шиян.
Своєю чергою Донецька спеціалізована прокуратура постійно пересилала скарги до ДБР, і так відбувалося по колу. В разі подання скарги до Офісу генерального прокурора та Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони — знову відписки та пересилання скарг до ДБР.
«Навіть після того, як ми отримали офіційне підтвердження, що матеріали справи перебувають у ДБР, вони однаково відмовлялися визнавати Тамару потерпілою», — додає юрист.
Ілля Шиян вивчив матеріали справи й упевнений: слідчий ДБР дійшов висновку про події ДТП, у якому загинув син Тамари, виключно на базі суб’єктивних суджень: «Жодної автотехнічної експертизи для перевірки справності авто, а також трасологічної експертизи для того, щоб установити, чи авто справді перекинулося й унаслідок чого це сталося, не проводили. Так само виключно оціночним був висновок слідчого про те, що син Тамари виявив «особисту необережність при керуванні машиною». Не було відомостей про опитування посадових осіб військової частини щодо стану перевірки військового транспорту перед його використанням. Усе свідчило про фіктивність і поверховість розслідування».
У серпні 2024 року Тамара подала скаргу до слідчого судді, й зрештою жінку було визнано потерпілою в справі. Однак слідчі однаково не надали їй для ознайомлення матеріалів справи й не виходили на зв’язок. Тому Ілля Шиян порадив Тамарі звернутися до Європейського суду з прав людини.
«Мій син загинув у 24 роки, захищаючи Батьківщину. Він вірив у перемогу й в Україну, де пануватимуть правда та справедливість. А врешті я стикнулась із системою державних мужів, які не тільки не допомогли, а навпаки — докладають максимум зусиль, аби не допустити мене до матеріалів кримінального провадження. І лише ухвалами суду з підтримкою добрих людей я дрібними кроками йду вперед», — каже Тамара Шацька.
У заяві до ЄСПЛ юрист кваліфікував поведінку правоохоронних органів як порушення права на життя в контексті неефективного розслідування смерті сина Тамари та можливого непритягнення винних осіб до відповідальності. Адже не було проведено належного розслідування й не було встановлено, внаслідок чого й чиєї провини загинув син Тамари.
«Дії правоохоронних органів можна розглядати як нелюдське поводження або катування, — каже Ілля Шиян. — Адже вони заподіяли численні страждання матері загиблого військового через дії, бездіяльність та байдужість у контексті кримінального провадження протягом тривалого часу».
Тамара Шацька не мала змоги брати активну участь у кримінальному провадженні, подавати клопотання, аргументи та заперечення. Тобто була позбавлена права на справедливий суд. Іще одна причина подання скарги до ЄСПЛ — відсутність в Україні ефективних засобів правового захисту.
«Тамара не мала можливості ефективно впливати на протиправну поведінку правоохоронних органів: численні скарги навіть до вищих органів, таких як Офіс генпрокурора, не давали жодних результатів. Окрім того, правоохоронні органи могли безкарно місяцями не виконувати ухвал слідчих суддів, постановлених на користь Тамари», — пояснює юрист.
«Поверніть його, й мені більше нічого не треба»… Як родина полеглого воїна зцілюється після втрати
І додає, що зазвичай скаргу до ЄСПЛ подають, коли всі можливі спроби домогтися справедливості у власній державі не діють: «Коли розпочнеться провадження, правоохоронці, можливо, почнуть хоча б діяти законно, може, щось знову перевірять, призначать і проведуть додаткові слідчі дії, щоби Тамара принаймні змогла ознайомитися з матеріалами справи».
Також у разі позитивного рішення ЄСПЛ Тамара зможе отримати компенсацію за моральні страждання, спричинені протиправними діями правоохоронних органів.
Ілля Шиян наголошує, що важливо порушувати проблему реформування правоохоронних органів, аби в них нарешті змінився підхід до таких категорій справ, і права людини в межах кримінальних проваджень порушувалися рідше. Рішення ЄСПЛ у справі загибелі сина Тамари — офіцера Богдана Щацького — слугуватиме прикладом таких порушень та індикатором того, що «із системою щось не так» і далі так не можна.
