© Офіс президента Непохитна віра українського президента в перемогу непокоїть навіть деяких його радників.
В перші дні війни на запитання про те, як почувається президент України, один з членів близького оточення Володимира Зеленського відповів: «Розлюченим». Звичний блиск його оптимізму, його почуття гумору, його схильність оживляти зустрічі у військовій кімнаті жартом або непристойним жартом – нічого з цього не збереглося на другому році тотальної війни.
«Тепер він заходить, отримує останні новини, віддає накази і виходить», – каже TIME один з давніх членів команди.
Інший каже, що найбільше Зеленський відчуває себе зрадженим своїми західними союзниками. Вони залишили його без засобів для перемоги у війні, лише з засобами для виживання. Але його переконання не змінилися. Незважаючи на нещодавні невдачі на полі бою, він не має наміру припиняти боротьбу або домагатися будь-якого миру. Навпаки, його віра в остаточну перемогу України над Росією затверділа і набула форми, яка непокоїть деяких його радників. Вона непохитна, межує з месіанською.
«Він обманює себе. У нас закінчилися варіанти. Ми не перемагаємо. Але спробуйте йому це сказати», – сказав неназваний помічник президента України.
Впертість Зеленського, кажуть деякі з його помічників, завадила зусиллям їхньої команди розробити нову стратегію, новий меседж. В процесі обговорення майбутнього війни одне питання залишалося табу: можливість укладення мирної угоди з Росією. Судячи з останніх опитувань, більшість українців відкинули б такий крок, особливо якщо він призвів би до втрати будь-якої окупованої території.
Зеленський залишається категорично проти навіть тимчасового перемир’я.
«Для нас це означало б залишити цю рану відкритою для майбутніх поколінь. Можливо, це заспокоїть деяких людей всередині нашої країни і за її межами, принаймні тих, хто хоче все закінчити за будь-яку ціну. Але для мене це проблема, тому що ми залишилися б з цією вибуховою силою. Ми лише відкладемо її детонацію», – сказав Зеленський.
Наразі він має намір виграти війну на українських умовах і змінює тактику, щоб досягти цього. Усвідомлюючи, що потік західної зброї може з часом вичерпатися, Україна наростила виробництво безпілотників і ракет, які вона використовує для атак проти російських ланцюгів забезпечення, командних центрів і складів боєприпасів далеко в тилу ворога.
Росіяни відповіли більшою кількістю бомбардувань цивільного населення, більшою кількістю ракетних ударів по об’єктах інфраструктури, необхідних Україні для обігріву будинків і забезпечення світла взимку.
