© Getty Images Британський експерт допускає, що якщо українська армія не зможе прорвати російську оборону на півдні зараз, цілком можливо, що у неї вже ніколи не буде сил це зробити. Війна в Україні зараз – це війна на виснаження, яка ведеться на умовах, що дедалі більше стають вигідними для Москви. Досі Київ чудово справлявся з нестачею західного обладнання, але нестача живої сили, з якою йому вже доводиться стикатися, може виявитися фатальною. Про це в статті для The Telegraph пише директор відділення з питань безпеки і оборони аналітичного центру Civitas Роберт Кларк, який 15 років служив в армії Великої Британії. Він зауважує, що довгоочікуваний контрнаступ Києва набрав вкрай необхідних обертів протягом останніх тижнів. Зокрема, автор звертає увагу на тяжкі бої, які точаться навколо стратегічно важливого села Роботине. Якщо його вдасться визволити, дорога до Азовського моря буде відкрита. Якщо українські війська зможуть досягти узбережжя, вони розірвуть сухопутний коридор, що з’єднує Росію з Кримом. «Однак українські війська борються не лише з потужною обороною і артилерійським вогнем. Вони також борються з часом. Вперше прорвавшись через грізні російські мінні поля чотири тижні тому, Київ відчайдушно намагається використати свої перші успіхи, перш ніж зростаючі втрати і осінні дощі зруйнують його боєздатність», – йдеться в статті. Літо було вологим, а осінні місяці традиційно приносять сильні зливи, які перетворюють м’який ґрунт Східної Європи на густу багнюку під гусеницями і колесами танків, бронетехніки і артилерії. Це може практично зупинити значне просування вперед, затримуючи війська на місцях і даючи росіянам час, щоб розширити мережу виритих траншей і багатошарових мінних полів, через які повернення окупованих територій стало таким важким завданням. Однак, можливо, більш важливим є те, що ці бойові дії завдають великої шкоди народу України. Російські збройні сили розпочали війну з офіційною чисельністю в один мільйон осіб, а реальна чисельність, за оцінками деяких аналітиків, становила 700-800 тисяч солдатів. Ще 2 мільйони чоловіків: колишніх призовників і контрактників, – були в резерві. І близько 7 мільйонів чоловіків призовного віку (18-26 років) залишалися в запасі ще до того, як Кремль підняв віковий ценз до 31 року. Тим часом довоєнне населення України становило 44 мільйони людей. До кінця першого року війни близько 6 мільйонів втекли за кордон. Збройні сили налічували близько 200 тисяч військовослужбовців, приблизно стільки ж – у резерві. На додачу можна було залучити ще 1,5 мільйона чоловіків призовного віку. «Це жорстокий, але простий розрахунок: у Києва закінчуються чоловіки. Американські джерела підрахували, що українські Збройні сили втратили в боях до 70 тисяч убитими і ще 100 тисяч пораненими. Хоч російські втрати ще вищі, співвідношення все ж таки на користь Москви, оскільки Україні важко знайти заміну солдатам», – пише Кларк. Добровольці більше не з’являються в кількості, достатній для підтримання боєздатності армії. Ті, хто найбільше був готовий воювати, приєдналися до армії ще кілька років тому. Останнім призовним гаслом стало «Боятися – це нормально». Але все ще є багато тих, хто намагається ухилитися від призову на фронт. «Незважаючи на всі труднощі, з якими зіткнувся Кремль під час примусового призову, він все ще має сотні тисяч чоловіків, на яких можна спиратися. Це ресурс, з яким Україна просто не може зрівнятися, і який Захід не може надати», – йдеться в статті. Автор також вказує на те, що підтримка Заходу починає хитатися. Тож якщо українська армія не зможе прорватися через російські лінії зараз, то, можливо, не зможе ніколи. Якщо у Києва закінчаться рекрути, Захід не зможе допомогти.
