© Голос Америки (українська служба) Американські чиновники знали, що українська армія не готова і не достатньо озброєна, щоб вигнати російських окупантів з усієї території, тож виникає питання, чим в такій ситуації повинна закінчитися війна. На тлі того, як українська армія в ході контрнаступу намагається прорватися через російські укріплені лінії, на думку спадають слова голови Об’єднаного комітету начальників штабів США генерала Марка Міллі, які він сказав наприкінці минулого року. Він виступав на Економічному клубі Нью-Йорка в листопаді 2022 року, саме тоді, коли українські війська виганяли росіян з Херсона. Київ приголомшив світ, відбивши початкове вторгнення Росії, змусивши її відійти приблизно до тих ліній, які існують сьогодні. Американський генерал найвищого рівня потрапив у новини, запропонувавши почати переговори про кінець війни. Він порівнював ситуацію в Україні з Першою світовою війною, – йдеться в статті Washington Post. Генерал Міллі говорив, що приблизно на Різдво 1914 року «тривала війна, яку вже неможливо було виграти військовим шляхом». Проте європейські лідери вирішили, що у них немає іншого вибору, окрім як домагатися повної перемоги. До кінця війни один мільйон загиблих перетворився на 20 мільйонів. «Ситуація може погіршитися. Коли є можливість вести переговори, коли можна досягти миру, скористайтеся нею. Ловіть момент», – сказав Міллі. Через тиждень після того американський генерал знову припустив, що настав час для переговорів. На прес-конференції він сказав, що, незважаючи на героїчний успіх України у вигнанні росіян з Харківської області і Херсона, буде «дуже важко» вигнати російську армію з усієї країни силою. Однак, можливо, є можливість для політичних рішень. «Потрібно вести переговори з позиції сили. А Росія зараз лежить на спині», – сказав він. Але спроба Міллі тоді провалилася. Адміністрація Байдена швидко дистанціювалася від його висловлювань. Не відомо, чи була б Росія відкритою до переговорів. Але навіть ідея вивчення можливості політичного врегулювання була розцінена у вашингтонських політичних колах як така, що підриває мету України добитися повної перемоги. Очікування щодо перспектив України здійснити вирішальний контрнаступ проти решти російських позицій на сході зростали протягом зими і весни. Підкріплений вливаннями американської зброї, наступ нарешті розпочався на початку минулого місяця. Але очікуваного прориву не сталося. Військові аналітики Майкл Кофман і Роб Лі, які нещодавно повернулися з фронту, описують війну на виснаження, в якій укріплені російські війська утримують свої позиції, а відносно недосвідчені українські солдати намагаються синхронізувати свої наступальні операції. «Публічно західні лідери закликають до терпіння. Контрнаступ України ще далекий від завершення. Проте скептицизм Міллі щодо здатності України досягти повної перемоги, схоже, став широко поширений в адміністрації Байдена ще до початку контрнаступу», – пише видання. Видання The Wall Street Journal писало цього тижня, що «західні військові чиновники знали про відсутність у Києва необхідної підготовки і зброї: від снарядів до бойових літаків, – необхідних для витіснення російських сил».У квітні газета Washington Post писала про витік документа американської розвідки, в якому прогнозувалися лише «скромні» територіальні здобутки України. «Тривалі недоліки в підготовці українських військ і постачанні боєприпасів, ймовірно, будуть перешкоджати прогресу і призведуть до збільшення втрат під час наступу», – говорилося в документі. Якщо це репрезентативна оцінка розвідки і військових в уряді, то чому адміністрація Байдена не поспішає з наданням Україні сучасних озброєнь? Одна з відповідей полягає в тому, що не існує чарівної «диво-зброї», яка могла б вирішальним чином змінити ситуацію. Виступаючи минулого тижня на Аспенському безпековому форумі, радник з національної безпеки Джейк Салліван зазначив, що висока якість протиповітряної оборони з обох сторін зробила недосяжною перевагу в повітрі. Він сказав, що американські військові командири сумніваються «в тому, що F-16 відіграватимуть вирішальну роль у цьому контрнаступі». Інша відповідь полягає в тому, що Захід намагається задовольнити існуючі потреби України, оскільки його військово-промислова база не відповідає вимогам війни. Дефіцит 155-мм артилерійських снарядів, очевидно, настільки великий, що адміністрація Байдена була змушена надіслати касетні боєприпаси, щоб заповнити цю прогалину. Передача Україні ракет ATACMS може нашкодити готовності США в інших частинах світу. «Варто поставити питання, яке генерал Девід Петреус озвучив перед війною в Іраку в 2003 році: «Скажіть мені, чим це закінчиться». Якщо контрнаступ України зазнає невдачі, політичним шляхом найменшого опору, ймовірно, будуть не переговори зі знахабнілою Росією. Захід повинен готуватися до нового українського наступу в 2024 році, і ще одного після нього. Зрештою, є гірші результати, ніж затяжна патова ситуація на сході України, яка, хоч і коштує дорого, але не є ані фізично ризикованою, ані політично принизливою для США», – йдеться в статті. Україна все ще бореться, і російський крах все ще може статися. Війна на виснаження може здаватися такою, що заходить у глухий кут, аж поки раптом зростаючі втрати не призведуть до руйнування оборонних ліній. А заколот «Вагнера» минулого місяця яскраво продемонстрував крихкість російських командних структур. Related video Але якщо перспективи української військової перемоги насправді віддалені і якщо американські лідери це знають, то лишається сподіватися, що вони зможуть проявити більшу мудрість і гнучкість, ніж лідери часів Першої світової війни, про яких Міллі говорив у листопаді минулого року.
