Анастасія «Імпала» втратила дім через російський удар і стала військовою.
Про історію військовослужбовиці зі 118-ї окремої механізованої бригади.
Анастасія «Імпала» народилася того ж року, що й незалежна Україна. До повномасштабного вторгнення вона жила у Куп’янську на Харківщині разом із великою родиною. Каже, мріяла зустріти старість саме там.
«На свята ми завжди збиралися великою родиною. Нас багато – троє дітей у сім’ї. Потім у кожного з’явилися свої діти, і за столом збиралося близько 20 людей», – згадує Анастасія.
Усе змінилося 24 лютого 2022 року. Ранок почався з вибухів, а невдовзі Куп’янськ опинився під російською окупацією.
Для місцевих настали дні без світла, води, опалення та нормального доступу до їжі й ліків. Навіть гроші на картці не допомагали – магазини не працювали.
«Ми просто палили багаття у дворі й смажили собі так звані ліпеники, щоб хоч якось прожити», – розповідає військова.
Російські військові регулярно ходили містом зі зброєю та могли без дозволу заходити до будинків. Вони шукали чоловіків, зокрема колишніх військовослужбовців, перевіряли їх на наявність татуювань. Водночас окупанти розповідали місцевим власну версію війни, переконуючи, що Україна нібито сама обстрілює власні міста.
Але найбільшої втрати Анастасія зазнала, коли її будинок знищив російський «Ураган».
«Від нього не залишилося зовсім нічого. Я знайшла там свої документи, деякі речі – і все. Вони забрали не тільки пам’ять, вони забрали все, що було на той час», – каже вона.
Після цього для родини вже не було дому, куди можна було б повернутися.
Та залишилася пам’ять про день, коли Куп’янськ звільнили українські військові. Анастасія згадує, як спочатку чула вуличні бої, а потім разом з іншими місцевими дочекалася українських захисників.
Наступного дня, коли вони пішли по воду, то зустріли українських воїнів.
«Це був дуже радісний момент. Вони привозили нам хліб, якого ми не їли пів року. Це був свіжий, теплий хліб. Вони ділилися з нами продуктами», – згадує «Імпала».
З деякими військовими, яких тоді зустріла в Куп’янську, вона підтримує зв’язок досі. Каже, багато хто з них загинув або отримав важкі поранення.
Ще після школи Анастасія мріяла вступити до військової академії, але тоді не наважилася піти проти волі матері. Після пережитого під час окупації її рішення змінилося.
Сьогодні «Імпала» служить у мотопіхотному батальйоні 118-ї бригади.
«Зараз повністю розв’язані руки. Я тут. Я роблю те, що можу. Я на тому місці, де зараз потрібна, і вірю, що роблю свій маленький внесок у нашу велику справу», – говорить військова.
Для Анастасії армія стала ще однією родиною. Свою велику сім’ю, в якій вона жила до війни, вже не зібрати разом – її будинок знищено, а звичне життя залишилося в минулому.
«Для мене День Незалежності – це, в першу чергу, гордість, вдячність і віра в те, що одного прекрасного дня ми все-таки зустрінемо це свято в мирній Україні», – каже «Імпала».
Окупаційна російська армія за минулу добу втратила 1400 солдатів, понад 50 артилерійських систем та кілька одиниць бронетехніки.
Кілька акустичних гітар. Невелика група військових. П’ятнадцять-двадцять хвилин музики – і треба рухатися далі.
Військовий з позивним «Мальок» зі звичайним автоматом прикриває українських артилеристів і вправно збиває ворожі дрони.
Прикордонники перекрили на Вінниччині канал для незаконного переправлення за кордон військовозобов’язаних чоловіків.