Тривале, понад трирічне, кримінальне переслідування об’єднання авіаційних фірм Романа Мілешка не супроводжується висуненням звинувачень. Значна кількість органів правопорядку не виявила ознак правопорушення, що наводить на думку про можливий тиск з боку конкурентів.
Кримінальне провадження стосовно групи авіаційних фірм, що належать підприємцю Роману Мілешку, яке триває вже більше трьох років, все більше виглядає не як спроба з’ясувати правду, а як засіб тиску від конкурентів. За цей період слідство не пред’явило жодній особі підозру, а ряд органів правопорядку, які розглядали аналогічні заяви про нібито порушення закону, не виявили складу злочину. Колишній перший заступник директора Державного бюро розслідувань Олександр Бабіков в коментарі УНН зазначив, що такі випадки часто є результатом навмисного впливу на бізнес.
Кримінальне переслідування без жодних обґрунтувань
У листопаді 2022 року слідчі Національної поліції порушили кримінальне провадження №12022000000001276 за заявою ГО “Рада ветеранів АТО”, яку пов’язують з власником ПрАТ “Українські вертольоти” Володимиром Ткаченком. Саме ця громадська організація також ініціювала декілька кримінальних справ проти групи компаній Мілешка в інших правоохоронних інстанціях, які в кінцевому підсумку були закриті через відсутність ознак злочину.
У зверненні до правоохоронних органів керівник ГО Павло Мошковський заявив про “російську змову”, яка нібито була розроблена батьком бізнесмена, який був спеціалістом в галузі авіації та проживав в Росії.
Таким чином, розслідування намагалося встановити чи координував Мілешко-старший свої дії з сином у 2022–2023 роках. Йшлося про можливу спробу захоплення державного підприємства “Антонов” та ПрАТ “Українські вертольоти” в інтересах країни-агресора.
Проте, як пояснив сам бізнесмен Роман Мілешко, його батько тривалий час хворів і помер у 2022 році, а тому фізично не міг брати участь у жодних діях, які йому намагаються приписати.
Слідство також вважає, що деякі компанії з ОАЕ нібито контролюються резидентами РФ і з ними співпрацюють фірми Мілешка. Однак, за словами генерального директора компанії “Константа” Вадима Вдовенка, ця інформація також не відповідає дійсності.
У нас є всі документи, які підтверджують, що жодних резидентів РФ ніколи не було. Кожна компанія, з якою співпрацює Роман Мілешко, була перевірена банками ЄС, ОАЕ та України. Група компаній безпосередньо законтрактована з ООН, WFP, урядами багатьох країн ЄС. Комплаєнс зазначених міжнародних і національних структур є одним з найвищих у світі, і говорити про фінансування держави-агресора є, м’яко кажучи, абсурдним
– розповів він в коментарі УНН.
Не дивлячись на явну нелогічність фабули, слідство у справі тривало три роки, після чого поліція передала справу до СБУ. Джерела УНН в органах правопорядку стверджують, що після допиту Мілешка, де він під протокол повідомив про смерть батька, слідчі усвідомили безперспективність провадження. Але, вочевидь, не бажаючи брати на себе відповідальність за закриття провадження та переслідування бізнесмена за надуманими причинами, його “перекинули” в іншу інстанцію.
Слід зазначити, що у 2023 році слідчі Служби безпеки вже перевіряли аналогічні звинувачення під час розслідування кримінального провадження №22023000000000628. Тоді заяву теж подала вже згадана ГО “Рада ветеранів АТО”, пов’язана з “Українськими вертольотами”. Тоді слідством не було встановлено жодних порушень і нікому не було повідомлено про підозру.
Схожий сценарій відбувався у 2023 році й у Державному бюро розслідувань. Справа №62023000000000305 була відкрита за аналогічними обвинуваченнями, але за результатами розслідування складу злочину слідчі також не виявили.
Варто додати, що СБУ та Головне управління розвідки Міністерства оборони, за відомостями УНН, раніше офіційно підтвердили відсутність підстав для внесення компаній Мілешка до списків санкцій.
Що криється за нападом на групу компаній
Колишній перший заступник голови Державного бюро розслідувань Олександр Бабіков пояснює, що атака з усіх боків – типові дії для замовних справ.
Коли хочуть замовити конкурента і, скажімо так, витіснити його, створити йому додаткові труднощі для того, щоб він не був такий конкурентоспроможний, навмисно направляються в різні правоохоронні органи такі заяви, для того, щоб створювали проблеми цьому підприємству
– зазначив юрист.
За його словами, іноді правоохоронці застосовують ще більш небезпечний підхід у своїй діяльності.
Коли правоохоронці нападають, наприклад, на підприємця, проводять у нього слідчі дії, пред’являють майнові вимоги, одержують неправомірну вигоду, нібито закривають кримінальне провадження, передають інформацію до іншого правоохоронного органу, який повторює цей механізм. І так буває 2-3-4 рази, поки по всім не пройдеться
– розповів Бабіков.
При цьому, за його словами, часто відбувається маніпуляція з Кримінальним кодексом – правоохоронці змінюють статті ККУ, що інкримінуються, для відповідності підслідності тому чи іншому органу, а суть справи залишається тією самою.
Бабіков пояснив, якщо один слідчий орган закриває кримінальне провадження, то це є правовою підставою для закриття решти справ. Проте в українському законодавстві, на жаль, відсутній механізм, який би змусив правоохоронний орган закрити своє кримінальне провадження.
Вони можуть один і той самий факт кваліфікувати за різними статтями кримінального правопорушення, для того, щоб це підходило під їх підслідність. Ну, наприклад, одну і ту саму подію можуть НАБУ розслідувати як ст. 191 ККУ, ДБР як ст. 364 ККУ, Національна поліція як ст. 190 ККУ, а Служба безпеки, наприклад, як фінансування тероризму або додати ще якусь колабораційну діяльність чи інший склад злочину, який виключно в їх підслідності. Тобто, це маніпулювання зі статтями Кримінального кодексу, і механізму, який би запобігав цьому, Кримінальний процесуальний кодекс наш не передбачає
– пояснив юрист.
Отже, очевидно, що переслідування групи фірм Мілешка може бути типовим прикладом замовного кримінального переслідування, де правоохоронна система використовується як знаряддя бізнес-конкуренції.