Україна: Від Прохача до Незамінного Активу Безпеки Заходу
Сучасні реалії війни диктують нові правила гри, і Україна має що запропонувати своїм західним партнерам – від безцінного бойового досвіду до інноваційних технологічних рішень, які вже викликають значний інтерес.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну кардинально змінило наше розуміння сучасних військових конфліктів. Хоча експерти з безпеки давно говорили про трансформацію воєнних доктрин, події останнього часу, зокрема атаки Ірану, де відносно дешеві “шахеди” вимагали використання дорогих систем Patriot, остаточно переконали світових лідерів. Виявилося, що Україна не лише може ефективно протистояти новітнім загрозам, але й пропонує передові технологічні розробки. Про це свідчить аналіз поточних подій у контексті безпеки, проведений виданням УНН, спираючись на статтю колишнього міністра оборони України Олексія Резнікова та старшого наукового співробітника Американського інституту підприємництва Далібора Рохаця.
Еволюція Військової Стратегії: Україна як Носій Нових Знань
“Масовані прориви, що визначали сухопутні війни 20-го століття, сьогодні майже неможливі. Війна в Ірані стала для Сполучених Штатів жорстким уроком. Союзники США, використовуючи ракетні комплекси Patriot, витрачали мільйони доларів на кожну перехоплену ціль, збиваючи іранські безпілотники, вартість яких вимірювалася десятками тисяч доларів. Запаси перехоплювачів вичерпувалися значно раніше, ніж у противника. Це свідчить, що старі методи ведення війни більше не ефективні. Справжня адаптація вимагає нового підходу до ведення бойових дій. І Україна має чим поділитися зі своїми партнерами”, — підкреслюють Резніков та Рохаць у своїй публікації.
Автори слушно зазначають, що розмір військового бюджету чи чисельність армії вже не є визначальними факторами перемоги. Саме Україна на практиці довела це твердження.
“Військовий бюджет Росії зріс у кілька разів від початку повномасштабного вторгнення, досягнувши 10% ВВП у 2025 році, що становить половину всіх державних витрат РФ. Цей показник, ймовірно, продовжить зростати завдяки високим цінам на нафту. Кількість військовослужбовців також збільшилася з приблизно 1 мільйона до 1,5 мільйона.
Водночас, темпи просування російських військ цього року стабільно знижуються. У квітні Росія навіть зафіксувала чисті втрати контрольованої території в Україні, частково через заміну досвідчених бійців новобранцями, які пройшли прискорену підготовку”, — зазначають автори статті.
Згідно з наведеними даними, Росія щомісяця втрачає на війні близько 35 тисяч військових, проте її армія все ще чисельно переважає українську. Але українці змогли протиставити цьому свою винахідливість та інноваційність.
“Лінія зіткнення з Росією простягається на приблизно 745 миль. Глибина так званої “зони ураження” становить від 15 до 30 миль, і вона контролюється як наземними безпілотниками, так і повітряними дронами та морськими платформами. Математика такої війни невблаганна. Безпілотник з видом від першої особи вартістю 500 доларів може знищити російський танк, що коштує мільйони доларів. Перехоплювач, надрукований на 3D-принтері за 1000 доларів, здатен збити “Шахед” за 35 000 доларів. Перемагає той, хто здатен виробляти дешевше, швидше та у більших масштабах. Наразі в цій гонитві Україна лідирує”, — додають автори.
Українські Військові Інновації: Об’єкт Західного Інтересу
Зацікавленість дружніх країн українськими оборонними технологіями стала особливо помітною після іранських атак. Однак, як показують останні місяці, партнерів приваблюють не лише легкі та недорогі дрони-перехоплювачі. Україна має значно більше пропозицій для зміцнення колективної безпеки.
Так, минулого тижня Київ та Берлін уклали угоду “Brave Germany” (“Хоробра Німеччина”). Ця угода передбачає інвестиції у розмірі 300 мільйонів євро для розвитку українських можливостей у сфері завдання ударів на дальні відстані (“deep strikes”). Також планується спільне виробництво ударних безпілотників середньої дальності на базі штучного інтелекту, з початковою партією з 5000 одиниць для Збройних сил України.
Варто зазначити, що інтерес Німеччини може виходити за рамки цієї співпраці. Німецька сторона розглядає можливість заміни американських крилатих ракет Tomahawk на українські далекобійні ракети “Фламінго”, які значно поступаються за вартістю. Крім того, відома німецька компанія Diehl Defence, виробник ЗРК Iris-T SLM, уклала угоди про технологічну співпрацю з українськими конструкторськими бюро “Луч” (виробник ПТРК “Стугна-П”) та Fire Point (виробник “Фламінго”). Хоча деталі угод не розголошуються, експерти припускають, що це може стимулювати розробку як більш доступних засобів протиповітряної оборони, так і інших видів ракетного озброєння.
Американські партнери також виявляють значну зацікавленість. З’явився проєкт угоди між Україною та США щодо відправки безпілотників українського виробництва для випробувань на території Сполучених Штатів. Хоча угода ще не підписана, аналітики вже прогнозують, що це може стати лише першим кроком. У преамбулі документа обидві сторони декларують “спільний інтерес до майбутнього спільного виробництва, розробки або закупівлі українських технологій”.
“Це вражаюча зміна. Донедавна Київ сприймався як прохач у західних столицях. Сьогодні Україна є більш суверенною, спроможною та незалежною, ніж будь-коли з моменту проголошення державності у 1991 році. Вона стала одночасно непереможною для Москви та незамінною для Вашингтона, Берліна та інших”, — роблять висновок Резніков та Рохаць.
Партнерам справді є чому повчитися в України.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація підкреслює, як Україна, перебуваючи в складних умовах, стала не лише об’єктом підтримки, а й потужним джерелом інновацій та досвіду у сфері оборони. Для українців це означає потенційні нові можливості для розвитку оборонної промисловості, що може зміцнити безпеку як країни, так і її партнерів, а також відкрити шлях до нових спільних проєктів та інвестицій.