В Україні офіційно розпочав роботу Defence City, який забезпечує податкові послаблення та спрощені механізми для компаній оборонної сфери. Першим учасником став виробник БПЛА, однак фахівці відзначають можливі труднощі та потребу в удосконаленні порядку.
В Україні офіційно почав функціонувати особливий правовий механізм Defence City, створений для розширення обсягів оборонного виготовлення, залучення капіталовкладень і прогресу українського оборонно-індустріального комплексу. Статус учасника вже отримала перша фірма. УНН досліджував, які переваги надає статус учасника Defence City та які існують приховані складності.
Що таке Defence City та хто став резидентом
Згідно з інформацією Міністерства оборони України на початку січня статус учасника Defence City отримала перша організація – виробник безпілотних літальних апаратів, зокрема дронів “Vampire”, “Shrike” і перехоплювачів “шахедів”, які росія використовує для масштабних ударів по території України.
Defence City є складовою систематичної державної політики в царині безпеки та захисту. Цей правовий режим має створити сприятливі обставини для збільшення оборонного виготовлення, залучення інвестицій і розвитку українського ОПК.
Уряд працював над запровадженням Defence City з літа 2025 року. Зокрема, 21 серпня 2025 року Верховна Рада прийняла у другому читанні та в цілому два головні законопроєкти, що формують правову основу для запуску Defence City – особливого механізму підтримки оборонно-промислового комплексу (ОПК), а саме законопроєкти №13420 та №13421. Кабінет міністрів 17 грудня, ухвалою №1745, затвердив усі ключові підзаконні акти: Порядок ведення реєстру Дефенс Сіті; Порядок подання та розгляду заяви про надання статусу учасника Дефенс Сіті; Порядок здійснення нагляду за застосуванням звільненого від оподаткування прибутку учасника Дефенс Сіті на збагачення його діяльності; Методику обчислення кваліфікованого доходу (“оборонного доходу”); Порядок обмеження доступу до відкритих електронних реєстрів у частині інформації (відомостей) про учасників Дефенс Сіті та Порядок подання та розгляду звіту про відповідність учасника Дефенс Сіті.
Які пільги отримують резиденти Defence City
Учасники Defence City отримують набір економічних і операційних стимулів, які мають скоротити фіскальне навантаження та прискорити розширення виготовлення.
Серед податкових стимулів увільнення від податку на прибуток за умови реінвестування підприємствами ОПК коштів у свій розвиток, а також увільнення від земельного, майнового та екологічного податків.
Крім того для учасників Defence City будуть діяти спрощені митні формальності; особливі гарантії охорони інформації та таємності даних підприємства під час дії механізму; державна підтримка переміщення та збільшення захищеності виробничих потужностей у разі потреби.
Для середнього оборонного підприємства з оборотом €5-10 млн сукупна економія може досягати €500K-1 млн щорічно. Головна умова – реінвестування звільнених коштів у розширення. Контроль проводить податкова служба, яка повідомляє Міноборони про порушення. Режим діє до 1 січня 2036 року або до вступу України до ЄС – тобто з високою вірогідністю 3-7 років, не десять
– вважає президент Асоціації податкових консультантів Дмитро Михайленко.
Щоб отримати статус учасника, підприємство ОПК має подати до Міністерства оборони належну заяву та пакет документів. Йдеться про відповідність вимогам законодавства; фінансову та аудиторську звітність, а також інформацію про участь у виконанні державних оборонних контрактів.
За результатами розгляду приймається рішення про надання статусу, відмову або повернення заяви без розгляду. У разі позитивного рішення компанія вноситься до офіційного реєстру Defence City.
Підводні камені: застереження експертів
Президент Асоціації податкових консультантів Дмитро Михайленко звертає увагу, що попри явні переваги механізму, Defence City має ряд ризиків, які бізнесу варто брати до уваги вже на початку.
Податкова перевірятиме цільове застосування звільнених коштів. Формально гроші мають йти на поширення виготовлення, R&D, купівлю обладнання. Виведення в дивіденди або непрофільні активи = втрата пільг + штрафи за весь період застосування
– застерігає Михайленко.
Крім того, за його словами, методика визначення “оборонного доходу” ще не пройшла практичного випробування.
Перші учасники фактично стануть випробувачами системи. Ризик – непередбачувані інтерпретації податкової
– додав Михайленко.
За словами експерта, також слід враховувати, що після вступу України в ЄС режим Defence City доведеться адаптувати під правила держдопомоги ЄС, що може суттєво змінити його умови.
Defence City створений для “підприємств стратегічного значення”, але критерії цього значення залишаються нечіткими. Чи зможуть отримати статус середні компанії з оборотом €1-2 млн, чи режим стане пільгою для окремих топгравців галузі – покажуть наступні місяці
– підкреслив Дмитро Михайленко.
Часткова підтримка авіабудівних підприємств
Серед тих, хто може претендувати на резидентство Defence City – авіабудівні підприємства. Часто, крім обслуговування та ремонту авіатехніки для військових, ці компанії також займаються виготовленням дронів.
Як писав раніше УНН, у законодавстві пропозиції авіації врахували частково. Поряд із основними можливостями, які відкриває Defence City для всіх учасників ініціативи, авіаційна галузь наполягала на включенні до числа резидентів суб’єктів літакобудування, що підпадають під дію Закону “Про розвиток літакобудівної промисловості”, які були визначені Кабінетом Міністрів як критично важливі для економіки. Ці підприємства, зокрема, спеціалізуються на виробництві двигунів, комплектуючих та технологій, які одночасно застосовуються у військовій і цивільній авіації. Повний перелік цих підприємств не включили, але дозволили резидентство для тих, у кого частка доходів від оборонного напрямку складатиме не менше ніж 50%.
Водночас авіації вдалося домогтися вилучення норми, яка могла б стати “прихованою бомбою” для всієї оборонки: раніше пропонувалося зобов’язати компанії у разі втрати статусу учасника Defence City відшкодовувати всі податки та штрафи за попередні роки. Після обговорень у парламенті ретроспективні санкції були вилучені.
Окремо розглядалася пропозиція виключити обмеження щодо податкової заборгованості та протермінування виконання оборонних контрактів. Йшлося про можливість включати до Переліку підприємства з податковою заборгованістю за умови її погашення протягом трьох років, з огляду на безпекові ризики, обстріли, релокацію, перебої в постачанні та інші фактори, що не залежать від виробника. У фінальному тексті цей критерій повністю не врахували, проте його вимоги були частково пом’якшені.
Попри прогрес, низка пропозицій авіаційної спільноти не увійшла до фінального тексту закону. Зокрема, не були враховані ініціативи щодо розширення підстав для включення підприємств до Переліку резидентів – пропонувалося враховувати не лише контракти Міноборони, а й міжнародні договори у сфері оборони та подвійного призначення. Також відхилили пропозицію додати до напрямів використання звільненого від оподаткування прибутку фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з літакобудування. Не було підтримано і ідею встановити окремий порядок використання вивільнених коштів суб’єктами літакобудування за рішенням Кабінету Міністрів України (по аналогії з постановою КМУ від 07.06.2017 №476, яка діяла до 01.01.2025 року). Окрім того, не була помʼякшена норма щодо відсутності відкритих кримінальних проваджень проти компаній.
“Бойове хрещення” і необхідність допрацювань
Запровадження Defence City безумовно стало важливим сигналом для розвитку оборонної промисловості, однак перші місяці роботи режиму показують: процес набуття резидентства рухається значно повільніше, ніж очікував ринок. Попри наявність усіх підзаконних актів і задекларовану готовність держави підтримувати ОПК, станом на початок 2026 року статус резидента отримало лише одне підприємство.
Вочевидь йдеться не про відсутність зацікавленості з боку бізнесу, а про надмірну складність самої процедури та наджорсткі критерії відбору. До прикладу, відповідно до закону “Про національну безпеку України” до заявки на отримання статусу учасника Defence City необхідно подати звіт про відповідність учасника Defence City, а не кандидата на надання статусу учасника Defence City за період з 1 січня по 31 грудня відповідного календарного року, що неможливо.
Фактично Defence City лише починає проходити “бойове хрещення” практикою. Проте вже зараз стає зрозуміло, що для багатьох середніх виробників, у тому числі з авіаційної галузі, бар’єри залишаються стримувальним фактором, навіть попри очевидні фінансові вигоди.
Окремою проблемою залишається те, що значна частина пропозицій галузевих спільнот, зокрема авіабудівної, у фінальній редакції законодавства була врахована лише частково або взагалі відхилена, що може значно звужувати коло потенційних резидентів. Таким чином виникає ризик того, що Defence City може перетворитися у режим для обраних великих гравців, і не стане масовим інструментом розвитку оборонної промисловості.
Очевидно, що законодавство про Defence City потребує доопрацювання. Йдеться не про зміну концепції, а про точкове спрощення процедур, чіткіші критерії резидентства, більшу гнучкість щодо фінансових і формальних вимог та зменшення регуляторної невизначеності. Без цього темпи приєднання нових резидентів і реальний ефект для галузі можуть залишитися дуже низькими.