Попри початкову безпрецедентну підтримку, ставлення поляків до українців та України помітно погіршилося. Основною причиною стало те, що українці перестали сприйматися виключно як ті, хто потребує допомоги, а все частіше постають як конкуренти на ринку праці та в бізнесі.
Про це пише журналіст Матеуш Мадзіні у своїй колонці для The Guardian.
Минулого місяця опитування польського центру CBOS показало, що 52% поляків виступають проти подальшого прийому українських біженців. Серед прихильників правих політичних сил також шириться думка, що передача зброї Україні нібито послабила власну обороноздатність Польщі.
Однак, на думку автора The Guardian, погіршення ставлення до українців зумовлене не лише політичними чи історичними суперечками, але й посиленням конкуренції між українцями та поляками в економічній та професійній сферах.
Українські біженці з часом виросли з ролі отримувачів допомоги і почали будувати самостійне життя: орендують і купують житло, відкривають власний бізнес, виходять на польський ринок праці та створюють міцні громади. У багатьох випадках це означає пряму конкуренцію для польських підприємців і працівників.
Таким чином, модель відносин, що базувалася на польській допомозі та українській вдячності, поступово втратила актуальність. Українці стали не лише тими, кого Польща підтримує, а й економічними конкурентами, з якими полякам доводиться ділити робочі місця, клієнтів, житло та бізнес-можливості.
Одночасно, загострення суперечок навколо історичного минулого стало ще одним чинником погіршення відносин. Різкою була реакція польської сторони на те, що Володимир Зеленський назвав військовий підрозділ на честь Української повстанської армії. The Guardian нагадує, що окремі підрозділи УПА були причетні до масових убивств поляків у 1943 році. На тлі цієї дискусії президент Польщі Кароль Навроцький позбавив Зеленського найвищої державної нагороди країни для іноземців – ордена Білого орла.
Видання також вказує на російську дезінформацію як на причину погіршення відносин. У польських соціальних мережах поширюються твердження про нібито «українців, які живуть на соціальні виплати» за рахунок місцевого населення. Такі повідомлення розпалюють ворожість, яка в окремих випадках переростає у фізичні напади.
Автор вважає, що Польща виявилася не готовою до тривалої присутності українців та їхньої економічної самостійності. На його думку, польський уряд не зміг належним чином підготувати суспільство до інтеграції українців і не врахував зростання амбіцій Києва.
Водночас, на думку автора, Варшава плекала уявлення про власну особливу роль у майбутньому України та вплив на її вступ до ЄС.
Як наслідок, замість співпраці між двома країнами дедалі більше виявляються зневага та ворожість. Автор застерігає, що Польща може стати прикладом того, як недалекоглядна політика та нездатність адаптуватися до нової реальності можуть нашкодити відносинам із сусідньою країною.
Водночас, за його прогнозом, Україна продовжить зближення з Європою, а українці дедалі активніше інтегруватимуться в європейські економіки. У майбутньому Київ прагнутиме не лише отримувати допомогу, а й мати рівний голос у європейських рішеннях.
Нагадаємо, від початку повномасштабного вторгнення Росії Польща надала правовий та фінансовий захист 1,73 мільйонам громадян України, які були змушені залишити країну через війну.
Раніше повідомлялося, що соціологічні дослідження засвідчили зміну взаємних настроїв між країнами. У Польщі вперше більшість громадян виступає проти подальшого прийому українських біженців.
Водночас в Україні Польщу більше не вважають «головним адвокатом в Європі». Зокрема, понад третина українців бачать у ній складного й непередбачуваного сусіда, хоча 36% громадян прагнуть конструктивного діалогу для вирішення суперечок.
З інфографіки «Слово і діло» можна дізнатися, скільки українців потерпіли від злочинів та нападів у Польщі за останні роки. Зокрема, аналітики видання з’ясували географію резонансних випадків побиття.