Мова змінюється природно, але історія українського правопису знає й періоди, коли її норми зазнавали впливу політичних рішень. Особливо показовою є доля м’якого “л” в іншомовних словах.
Що ж сталося з м’яким “л” в українській мові, розповідає філологиня Оксана Миколаївна.
Як змінилися правила правопису і куди зникло м’яке “л”?
У 1928 році в Україні затвердили правопис, який називають “харківським” або “скрипниківським”. Його метою було об’єднати правописні традиції українців із різних регіонів. Однією з його особливостей стало те, що іншомовний звук [l] передавався як твердий або м’який – залежно від слова та ступеня його засвоєння українською мовою. Тому в правописі з’явилися такі форми:
- “балькон” – балкон;
- “лямпа” – лампа;
- “кляса” – клас;
- “бльок” – блок;
- “блюза” – блуза;
- “фльота” – флот;
- “аероплян” – аероплан;
- “альґебра” – алгебра;
- “пляж” – пляж (це написання збереглося).
Однак ця норма протрималася недовго. У 1933 році правопис переглянули, а низку попередніх правил скасували. Пом’якшення іншомовного “л” значною мірою усунули, і в офіційних текстах закріпилися звичні нам сьогодні форми: “клас”, “план”, “блок”, “блуза”, “лампа”.
Ці зміни відбувалися в період згортання українізації та посилення радянського контролю над мовною політикою. У документах того часу окремі норми харківського правопису оголошували небажаними, зокрема такими, що нібито віддаляли українську мову від російської.
Зверніть увагу: м’яке “л” не зникло з української мови повністю. Ми й нині пишемо “льон”, “льох”, “люк”, “лямка”, “пальці”. Зміни стосувалися насамперед правил передавання іншомовних слів, а не всіх випадків пом’якшення приголосних.
Несподіване життя м’якого “л” сьогодні
М’яке “л” можна почути й у сучасному мовленні – зокрема, у вимові іноземців, які вивчають українську. Наприклад, колумбійський шеф-кухар Ектор Хіменес-Браво прославився фразою “На балькон!” у шоу “МастерШеф”. Так він відправляє учасників, чиї страви йому сподобалися, на балкон – місце, де вони отримують перепочинок і спостерігають за подальшим змаганням. Ця фраза стала впізнаваною і перетворилася на мем.
Чи правильно казати “балькон”, дивіться у відео від Оксани Миколаївни:
Сьогодні форми слів “лямпа”, “кляса”, “балькон” і “блюза” можна зустріти в текстах, написаних за старими правописними нормами, а також у виданнях української діаспори або коли в сучасних творах описуються події минулих років.
- “Вийде вона, було, на балькон, подивиться вліво, подивиться вправо і обов’язково щось учудить”. (Юрій Винничук. “Було не було”).
- “Завила в повітрю розмахана лямпа”. (Мирослав Ірчан. “Карпатська ніч” (1924).
У романі Віктор Домонтовича “Без ґрунту” трапляються форми:
- “на балькон”;
- “клявіятуру піяніна”;
- “залю” в значенні приміщення для зібрань або виступів.
Історія “лямпи”, “кляси” та “блюзи” показує, що правописні норми можуть змінюватися під впливом не лише мовних процесів, а й політики. Харківський правопис намагався системно передавати особливості української вимови в іншомовних словах, однак у 1933 році значну частину цих норм скасували. Тому деякі написання, які сьогодні здаються незвичними, колись були офіційними.
Оригінал статті: 24tv.ua