Останніми роками “Манчестер Юнайтед” привчив своїх уболівальників до значних витрат на нових футболістів. Протягом чотирьох останніх сезонів клуб незмінно інвестував у придбання новачків не менше 200 мільйонів євро, переважно під час літнього трансферного вікна. Однак цього літа “Манчестер Юнайтед” виглядає доволі пасивно, оформивши лише трьох новачків та витративши на них 97 мільйонів євро. Хоча ця сума й вражає, для гранда англійської Прем’єр-ліги, де угоди на 50-70 мільйонів євро стали буденністю, вона виглядає скромною.
Влітку 2026 року фанати “Манчестер Юнайтед” нарешті дочекалися підсилення ключової ланки, яка давно потребувала уваги, – центральної лінії півзахисту. Були підписані Юрі Тілеманс з “Астон Вілли” та Андрей Сантос із “Челсі”. Команді бракувало якості в цій зоні, можливо, ще з часів завершення кар’єри нинішнього головного тренера “Манчестер Юнайтед” Майкла Карріка.
Однак Тілеманс та Сантос – це не зовсім ті гравці, на яких спочатку розраховували на “Олд Траффорд” і яких чекали фанати. Найбільш гучні імена на ринку обрали інші варіанти. Навіть “Тоттенгем”, який незмінно провалювався в останніх двох сезонах АПЛ, зумів підписати більш статусних та номінально якісних виконавців. “Шпори” витратили 108 мільйонів євро на Сандро Тоналі з “Ньюкасла” та 99 мільйонів – на Матеуша Фернандеша із “Вест Гема”.
Окрім центру поля та позиції резервного голкіпера, “Манчестер Юнайтед” цього літа так і не підсилив жодну іншу. Клуб програв конкуренцію за багатьох гравців, яких раніше пов’язували з “Олд Траффорд”. Апогеєм такої роботи “червоних дияволів” на ринку став перехід Елліота Андерсона з “Ноттінгем Форест” до “Манчестер Сіті”. Півзахисник, якого боси “Юнайтед” тривалий час вивчали та сподівалися переконати, не лише обрав головного конкурента, але й ніби висміяв “червоних дияволів” через пресу, заявивши: “Скільки я себе пам’ятаю, “Сіті” завжди був королем. Це клуб, створений для того, щоб здобувати трофеї та змагатися на найвищому рівні. Щойно я дізнався, що вони зацікавлені в мені, я був твердо налаштований зробити цей перехід реальністю”.
Чому ж “Манчестер Юнайтед” поводиться на ринку так скромно? Чи банально не має грошей?
Насправді, попри численні борги, які продовжують тиснути на “Манчестер Юнайтед”, клуб залишається одним із найприбутковіших у світовому футболі. Перехід від правил рентабельності та стійкості (PSR) до коефіцієнта вартості складу (SCR) значно зміцнив фінансове становище “Юнайтед”.
Повернення “Манчестер Юнайтед” до Ліги чемпіонів також суттєво покращило ситуацію. Це щонайменше додаткові 50 мільйонів фунтів до скарбниці клубу. А якщо врахувати високу ймовірність виходу “червоних дияволів” у плей-оф та проходження ще щонайменше двох раундів, то можна говорити про суму у 100 мільйонів. Крім того, “Манчестер Юнайтед” щороку отримує значні кошти від продажу квитків, спонсорських виплат та реалізації сувенірів.
Британські експерти здебільшого дивуються такій пасивній роботі “Манчестер Юнайтед” на літньому трансферному ринку, адже передумов для якихось “вибухових” угод найближчим часом немає. З клубу нерідко лунають фрази на кшталт “наші можливості на ринку обмежені”, але це, швидше, штучне самообмеження, ніж реальна ситуація.
Компанія Ineos вважає, що протягом багатьох років “Манчестер Юнайтед” надмірно переплачував на ринку, не отримуючи від цього жодної вигоди. Саме тому “червоні дияволи” врешті-решт вийшли з переговорів щодо Сандро Тоналі та Матеуша Фернандеша, не бажаючи брати участь у трансферній “гонці озброєнь” із “Тоттенгемом”. За чутками, керівництво МЮ встановило стелю для кожної з цих угод на рівні 70 мільйонів фунтів. Коли сума почала стрімко зростати, не маючи реальної можливості для зниження, навіть за рахунок конвертації частини ціни у бонусні виплати, манчестерський гранд просто вийшов із переговорів. Абсолютно аналогічна ситуація трапилася й у випадку з трансфером Елліота Андерсона з “Ноттінгем Форест”.
Логіка в цьому є. Як мінімум четверо з п’яти найдорожчих придбань в історії “Манчестер Юнайтед” (Поль Погба, Антоні, Джейдон Санчо та Ромелу Лукаку) не виправдали очікувань та вкладених коштів. Не дивно, що сер Джим Реткліфф, який нині відповідає за спортивний вектор клубу, вирішив відійти від практики здійснення надзвичайно дорогих покупок.
Придбання Андрея Сантоса та Юрі Тілеманса не виглядає як підсилення зіркового рівня, проте обидва футболісти можуть виявитися реально корисними для команди. Насамперед, обидва новачки “червоних дияволів” зразка літа-2026 мають досвід виступів в АПЛ, а цей фактор був визначений керівництвом МЮ як критично важливий під час кадрової політики на ринку. Наразі “Манчестер Юнайтед” не готовий ризикувати із зірковими підписаннями, щонайменше до літа наступного року. Поки що клуб зосереджений на внутрішніх ресурсах та підписанні трансферних цілей, які доступні за адекватною ціною.
Така стратегія загалом ідеально вписується в концепцію роботи інших активів у бізнес-імперії Джима Реткліффа. Він здобув славу виводячи з кризи підприємства, що зазнавали краху. Важливою частиною програми Реткліффа після прийняття управління будь-яким проблемним підприємством є скорочення витрат. І цього літа МЮ зробив крок у цьому напрямку, позбувшись високооплачуваних Каземіро та Джейдона Санчо, а також знову відправивши в оренду Андре Онана, зарплату якому сплачуватиме “Трабзонспор”.
Однак у менеджменту Реткліффа також вистачає проблем. Вихід до Ліги чемпіонів призвів до підвищення зарплат на 25% у багатьох гравців. Навіть Мейсон Маунт, який майже не грав у минулому сезоні, тепер заробляє на чверть більше, ніж раніше. Також до клубу повернувся Маркус Рашфорд, оклад якого також дуже солідний. Хоча Реткліфф не має прямого стосунку до цих угод, він мусить виконувати контрактні зобов’язання. Подібні випадки ще раз переконують одного зі співвласників клубу в тому, що зарплатна відомість попередніх років була надмірно роздутою і перестала відповідати реальному рівню та результатам першої команди.
Тому поки що МЮ справді змушений економити. І клуб робить це не вимушено, а усвідомлено. Це дає надію та вселяє певний оптимізм серед численних фанатів “червоних дияволів” по всьому світу. Адже якщо ти усвідомлюєш власну проблему і почав працювати над її усуненням – це вже величезна перемога, навіть якщо за неї не дають ані трьох очок у турнірну таблицю, ані титулів та кубків.