## Біатлонна династія Тарасюків: Як троє дітей з Тернопільщини підкорили світові та українські п’єдестали 01.04.2026 16:30 Укрінформ Біатлонна родина Тарасюків переконана: їхня сила криється у генах, незламності духу та взаємопідтримці.
Цьогорічний змагальний сезон став тріумфальним для біатлоністів Тетяни, Тараса та Ірини Тарасюків із міста Копичинці на Тернопільщині. Вони здобули понад десять медалей на всеукраїнських та міжнародних аренах. Зокрема, Тетяна виборола Малий кришталевий глобус на юніорському Кубку IBU, а Тарас здобув срібло на юнацькому чемпіонаті світу з біатлону в Арбері. У спільній гонці, виступаючи в дуеті, Тетяна та Тарас здобули золоту медаль на юніорському Чемпіонаті Європи в одиночній змішаній естафеті. Ірина ж виграла золоту медаль у спринті та “бронзу” в індивідуальній гонці на Чемпіонаті України з біатлону.
Кореспондентка Укрінформу мала нагоду поспілкуватися з цією унікальною родиною. Ми обговорили їхні сімейні секрети виховання успішних спортсменів, шлях до перемог, значення підтримки близьких, особливості цього сезону та амбітні плани на майбутнє.
### Ніколи не змушували дітей займатися біатлоном
Останні кілька місяців ім’я Тарасюк дедалі частіше з’являється у спортивних зведеннях та лунає під час церемоній нагородження на світових і всеукраїнських п’єдесталах. Це цілком зрозуміло, адже цей змагальний сезон став найуспішнішим для трьох молодих біатлоністів з однієї родини: Ірини, Тетяни та Тараса Тарасюків. Сестри та брат є представниками другого спортивного покоління у своїй сім’ї. Особливо батьки – Василь Тарасюк та Людмила Сагайдак – пишаються успіхами дітей. Обоє батьків є колишніми спортсменами, майстрами спорту, які нині працюють тренерами. Людмила є срібною призеркою Всесвітньої зимової Універсіади в естафеті та призеркою Чемпіонату світу з літнього біатлону. Пара виховує п’ятьох дітей, троє з яких вже досягли значних успіхів у спорті. Перш за все, я розпитувала батьків про те, як сталося, що діти продовжили їхню спортивну справу.
– Ми ніколи не наполягали, аби діти займалися біатлоном. Натомість, ми робили все можливе, аби вони добре навчалися та мали різнобічні захоплення. Іноді ми навіть погрожували, що не візьмемо їх на тренувальні збори, якщо вони матимуть погані оцінки в школі. Звісно, змалку вони бачили, що ми з чоловіком захоплюємося спортом та активним відпочинком. Нашими першими іграшками були саме наші медалі, – розповідає Людмила Сагайдак з усмішкою.
Старша донька Ірина додає, що її мати колись була справжньою зіркою у Копичинцях, а її фотографія навіть висіла на стіні в їхній школі.
Ірина Тарасюк
– Ми знали, що мама була успішною спортсменкою, і дуже цим пишалися, прагнули бути схожими на неї. Тому, коли мама почала тренувати дітей у Копичинцях, ми теж прийшли на заняття. Нам було приблизно 6-7 років. Ми одягали старенькі лижі на три дірки та спускалися з гірок. Це нам дуже подобалося. І навіть коли не було офіційних тренувань, ми з сестрою брали лижі й вирушали на схил, – додає Ірина.
Водночас діти мали безліч інших захоплень. Дівчата закінчили музичну школу за класом фортепіано та займалися народними танцями. Тарас опанував гру на сопілці та саксофоні. Вони також із задоволенням грали у волейбол та баскетбол.
– У нас була можливість спробувати себе в усьому, що нам подобалося. Ймовірно, саме тому біатлон став нашим свідомим вибором. Ми також часто подорожували з батьками, відвідували табори, їздили на річку чи до моря. Нас завжди брали з собою, вчили плавати, грали з нами в різноманітні ігри. Батьки докладали максимум зусиль, аби наше дитинство було щасливим. Ми їм за це надзвичайно вдячні, – зазначила Ірина.
### Конкуренція між нами стимулювала до кращих результатів
Ірина, Тетяна та Тарас розпочали регулярні тренування з біатлону у 2017 році, коли пані Людмила, після перерви, відновила роботу секції у Копичинцях.
– Ми були дуже раді такій можливості та одразу почали відвідувати заняття у мами. Мені тоді було 12 років. Мені подобалося кататися на лижах, це було весело. А коли вас багато і ви змагаєтеся, то стає ще цікавіше. До того ж, між нами зі сестрою та братом завжди існувала здорова конкуренція, яка спонукала нас вдосконалюватися та досягати кращих результатів, – ділиться Тетяна Тарасюк.
Тетяна і Тарас
Тарас молодший за своїх сестер. Він розповідає, що почав займатися біатлоном приблизно у 8-9 років.
– Так склалися обставини, що після кількох тренувань, щойно я навчився стояти на лижах і з’їжджати зі схилу, мене відправили на перші змагання. І там, завдяки якійсь дивовижній вдачі, мені вдалося посісти третє місце. Звісно, я був дуже радий. Це досягнення стало для мене потужним стимулом працювати наполегливіше, займатися, щоб здобувати медалі й перемагати, – розповідає Тарас.
Тарас Тарасюк
Молодих талановитих спортсменів помітили у біатлонній спільноті Тернопільщини і запросили до обласної команди.
– Протягом приблизно шести років я тренувалася у Тернопільській школі вищої спортивної майстерності. За цей час мені вдалося виконати норматив майстра спорту України. У 18 років я потрапила до юніорської національної збірної, яку тренує Оксана Юріївна Хвостенко, і під її керівництвом змогла ще більше розкрити свій потенціал. Робота в колективі пішла мені на користь. Я перебувала в команді два роки і багато чому навчилася. Я щаслива, що все склалося саме так, – поділилася Тетяна.
Ірина Тарасюк
Тараса запросили до юніорської команди в зимовому сезоні 2024-2025 років, а Ірина у 2025 році перейшла з юніорської категорії до команди “Б” збірної України з біатлону.
– Мій дебют минулого року був надзвичайно вдалим. На Європейському юнацькому олімпійському фестивалі разом з Вікторією Хвостенко ми вибороли золото в одиночній змішаній естафеті. Також я посів шосте місце на юніорському чемпіонаті світу з біатлону в Естерсунді (Швеція), – розповідає Тарас.
### Цей сезон був для нас дуже вдалим
Цьогоріч Тарасюки показали видатні результати на міжнародних та всеукраїнських змаганнях, значно перевершивши власні очікування щодо кількості здобутих нагород.
Тетяна Тарасюк під час нагородження
– Напередодні сезону я сподівалася здобути хоча б одну особисту медаль, не більше. Звісно, я знала, що у нас з’явиться нова сервісна бригада, і що вікова категорія юніорок тепер скорочена до 2006-2005 років народження, але все ж не могла уявити, що все складеться настільки вдало, – ділиться Тетяна.
Тетяна виграла Малий кришталевий глобус
Спортсменці вдалося здобути медалі на етапах юніорського Кубку IBU, стати чемпіонкою Європи серед юніорів в естафеті, а також вибороти “бронзу” в естафетній гонці юніорського чемпіонату світу в німецькому Арбері. Окрім того, Тетяна здобула Малий кришталевий глобус у заліку спринтів.
– Я оцінюю свій цьогорічний сезон як надзвичайно вдалий, хоча є й моменти, які мені не підкорилися, наприклад, особиста медаль на юнацькому чемпіонаті світу або ж Кришталевий глобус за загальний залік. Попри це, я зробила більше, ніж могла. Тому ні про що не шкодую. Моя юніорська кар’єра добігла кінця, і розпочинається новий етап – дорослий біатлон. Мені ще є над чим працювати, і я не хочу зупинятися на досягнутому. Тому чекайте на мене в новому сезоні! – поділилася враженнями Тетяна.
Тарас Тарасюк
Тарас Тарасюк, за версією НОК України, був визнаний найкращим юним спортсменом лютого. Хлопцеві також вдалося продемонструвати чудові результати цього сезону: він привіз срібну медаль з юнацького чемпіонату світу з біатлону, що проходив у німецькому Арбері. На цих же змаганнях Тарас двічі піднімався на квіткову церемонію, увійшовши до шістки найкращих спортсменів.
Тетяна і Тарас під час нагородження
Однією з найемоційніших перемог стало здобуття золота на юніорському Чемпіонаті Європи в одиночній змішаній естафеті, яке вибороли Тетяна та Тарас Тарасюки, виступаючи в дуеті. Ця перемога стала історичною для України, адже це перше золото Чемпіонату Європи серед юніорів у змішаній естафеті.
– Це була надзвичайно емоційна гонка. Ми хвилювалися одне за одного. Адже ми відстоювали не лише власну честь і честь країни, а й честь нашої сім’ї. Дуже хотілося показати найкращий результат, – розповів Тарас.
Наразі Тетяна, яка перейшла до дорослої збірної, має нову мрію – виступити в естафеті разом зі старшою сестрою Іриною на міжнародному рівні та здобути там медаль.
Цього року Ірина стала чемпіонкою України зі спринту, успішно подолавши всі вогневі рубежі без промахів, а також здобула “бронзу” в індивідуальній гонці на Чемпіонаті України з біатлону, який нещодавно завершився в Буковелі.
– Це був мій перший рік у складі дорослої команди. Я дуже багато тренувалася, розпочала роботу з новим тренером, і це дозволило мені значно покращити свої результати. Це моє перше серйозне досягнення, – поділилася Ірина.
### Від батьків успадкували добру стрільбу
Зібрати всю родину Тарасюків в одному місці – завдання не з легких. Старші діти переважно тренуються у своїх командах та навчаються у вищих навчальних закладах. Молодша Вікторія – школярка, а найменший член родини, Максим, відвідує дитячий садок.
Родина Тарасюків
– Ми надзвичайно щасливі, коли з’являється можливість провести час разом. Нещодавно ми зустрілися в Буковелі на Чемпіонаті України з Танею, Тарасом і батьками. Після цього провели кілька днів у рідних Копичинцях, – розповідає Ірина.
Спортсмени зізнаються, що підтримка близьких для них є надзвичайно важливою.
– Я дуже люблю наші зустрічі. Ми обговорюємо спорт, нашу майбутню кар’єру, результати за сезон, аналізуємо виконану роботу та те, що можна покращити. Я дуже ціную те, що мої батьки мене розуміють, підтримують та дають слушні поради. Загалом, це дуже зручно, коли батько є твоїм особистим тренером, – каже Тетяна.
Наприкінці нашої розмови я запитала Тарасюків про секрет їхнього успіху.
– Я впевнена, що нам від батьків передалася добра стрільба, і, на мою думку, це одна з причин наших досягнень, – вважає Тетяна.
– Я також переконана, що генетика відіграє значну роль, адже біатлон – це не лише про м’язи. Потрібно діяти логічно, бути психологічно стійким. Тому найбільша боротьба під час гонки – це боротьба з самим собою, коли ти цілишся і прагнеш швидко натиснути на курок. Натомість, потрібно витримати паузу і відчути момент, коли можна зробити постріл для влучання. Це вміння дано не кожному. Батьки навчили нас цього, і завдяки їм нам вдається демонструвати високі результати у стрільбі. Крім того, я думаю, нам дуже допомагає величезна взаємна підтримка, – додає Ірина.
Спілкуючись із Тарасюками, стає зрозуміло, що їхня справжня суперсила криється в їхній родині. Це і гени, і виховання, і віра одне в одного. Щиро бажаємо їм нових численних перемог та досягнень.
Фото з родинного архіву Тарасюків та Rock race
- Біатлон
- Чемпіонат світу
- Спорт
- Тернопільщина
- Сім’я
- Чемпіонат
Порада від АіФ UA:
Історія родини Тарасюків – це чудове нагадування про те, наскільки важливими є сімейні цінності, підтримка близьких та прагнення до вдосконалення. Для молодих спортсменів, які прагнуть досягти успіху, ця новина може стати джерелом натхнення та мотивації. Вона демонструє, що наполеглива праця, віра у власні сили та командний дух можуть призвести до вражаючих результатів, навіть за відсутності дорогезного обладнання чи приналежності до елітних клубів на початковому етапі. Це історія про те, як таланти, родинне тепло та бажання перемогти можуть підкорити найвищі спортивні вершини.
Джерело: www.ukrinform.ua