Держави, що роками очікували на приєднання до ЄС, розділилися в поглядах на плани вступу без надання повноцінних прав голосу. Дехто наполягає на отриманні всіх вигод, тоді як інші задоволені можливістю бути присутніми за столом переговорів.
Держави, котрі тривалий час очікували на приєднання до ЄС, мають різні точки зору щодо проєктів, що обговорюються в Брюсселі, які дозволять їм стати учасниками без повноцінних прав голосу, про це інформує Politico, повідомляє УНН.
Деталі
“Серед ряду східноєвропейських держав та країн Західних Балкан, що претендують на входження до блоку, виникає розбіжність у поглядах щодо умов, пов’язаних із їхніми заявками. Деякі вимагають, щоб їм були надані всі переваги блоку, тоді як інші задоволені просто перебуванням за столом обговорень”, – зазначено у публікації.
Щоб заспокоїти побоювання існуючих членів стосовно того, що розширений ЄС ускладнить прийняття одноголосних рішень, Європейська комісія розглядає можливість надання новим учасникам повних прав голосу лише після того, як ЄС перегляне спосіб своєї діяльності, про це пише видання.
Цей імпульс, як підкреслюється, ускладнить для окремих держав використання права вето та спрямований на запобігання зриву політичних рішень. На даний момент нові члени одразу отримують повне право голосу, як це відбулося, коли остання держава, що приєдналася до ЄС, Хорватія, вступила до ЄС у 2013 році.
Серед повноважень, які на початковому етапі можуть бути обмежені, є право нових членів блокувати санкції, поряд з іншими питаннями, які зараз потребують участі кожної країни ЄС. Стало відомо, що лідери витрачають багато часу, щоб обійти загрози вето з боку урядів Угорщини та Словаччини, що дотримуються популістських поглядів, пише видання.
Перспектива приєднання без повного права голосу викликає різну реакцію країн-кандидатів.
Еді Рама, прем’єр-міністр Албанії, яка наразі відкрила всі так звані переговорні кластери, над якими їй доведеться працювати, висловив думку, що ці заходи є “позитивною ідеєю”, і що його держава навіть погодиться на те, що певний час не матиме власного єврокомісара в Брюсселі.
Албанія, за його словами, не бажає ставити під сумнів волю великих членів-засновників, таких як Франція та Німеччина. “Зрештою, саме дорослі в родині приймають важливі рішення”, – додав він, підкресливши, що однією з переваг для менших членів ЄС є те, що у випадку, якщо більші держави “зазнають невдачі”, це не буде провиною нових членів.
Саломе Зурабішвілі, остання безпосередньо обрана президентка Грузії, заявила, що вона тривалий час виступала за такий крок у перемовинах з офіційними особами ЄС. Перебування на посаді нею було скасовано правлячою партією “Грузинська мрія”, що викликало осуд Брюсселя, а переговори про вступ зараз призупинені на тлі застережень щодо відступу від демократії.
Молдова, чия заявка на членство є аналогічною заявці України, заявила про бажання побачити деталі пропозицій.
“Ми готові взяти на себе відповідальність на початковому етапі та будемо вітати можливість взяти участь у цих обговореннях та допомогти їх сформувати, – повідомив високопоставлений молдовський чиновник, якому надано анонімність для відвертої розмови. – Водночас повноцінне членство – з рівними правами та повною участю в процесі прийняття рішень ЄС – має залишатися чіткою та кінцевою метою”.
Україна, яка здійснила широкомасштабні реформи в рамках процесу вступу, навіть у ситуації російської агресії, не надто охоче підтримує цю ідею.
“Якщо ми говоримо про членство в ЄС, воно має бути повноцінним”, – заявив Президент Володимир Зеленський у листопаді.
Чорногорія, держава-кандидат, яка найбільше просунулася на шляху до приєднання, також наполягає на тому, що немає необхідності переглядати умови, за якими їй надається членство, та розраховує завершити процес перевірки цього року.
“Суть полягає в тому, що ЄС вже складався з 28 держав-членів, – зазначив президент Чорногорії Яків Мілатович. – А на даний момент у нас їх 27 через Brexit. Отже, якщо Чорногорія стане 28-ю державою-членом ЄС до 2028 року, то відповідь [на питання, чи є потреба в реформах] – ні, чи не так? … Але це безумовно питання, на яке повинні надати відповідь лідери ЄС”.