Кабінет Міністрів подав до Верховної Ради законопроєкт, який скасовує звільнення від ПДВ для товарів з іноземних маркетплейсів вартістю до 150 євро. Прем’єр-міністр Сергій Корецький зазначив, що це робиться для приведення українських правил у відповідність до законодавства ЄС. Однак, основною причиною є критична нестача коштів у державному бюджеті.
Не про Євросоюз, а про МВФ і гроші
Уряд намагається представити це рішення як технічну гармонізацію з нормами ЄС. Насправді ж скасування пільги є прямою вимогою програми розширеного фінансування МВФ (EFF) на $8,1 млрд. Ухвалення закону — це зобов’язання перед ЄС і водночас пункт меморандуму з МВФ на осінь 2026 року.
Ставки високі. Якщо закон не буде ухвалено, Україна може втратити не лише черговий транш МВФ, а й 8,35 млрд євро бюджетної допомоги від Євросоюзу. Це не просто забаганка чиновників, а жорсткий ультиматум кредиторів, які втомилися фінансувати бюджет, що недоотримує власні доходи, але при цьому не відмовляється від популізму — регулярних «кешбеків» та «єПідтримок».
Особливий цинізм урядових програм роздачі грошей полягає в тому, що бюджетна підтримка адресована не лише вразливим верствам населення. Якби влада справді переймалася бідністю, вона б цілеспрямовано підтримувала пенсіонерів, багатодітні родини, людей з інвалідністю, студентів, безробітних. Натомість через кешбек та подібні програми держава роздає гроші практично всім без винятку, включно із заможними громадянами, які об’єктивно не потребують такої підтримки. Цю практику українського уряду важко назвати інакше, ніж дрімучим популізмом у дусі Латинської Америки минулого століття. Це рішення, очевидно, продиктоване бажанням задобрити електорат, а не реальною турботою про тих, хто цієї допомоги дійсно потребує.
У цьому сенсі варто визнати: тиск міжнародних партнерів у цьому випадку спрацьовує на користь фіскальної дисципліни. Він змушує уряд наповнювати бюджет за рахунок реальних податкових надходжень, а не розраховувати на те, що дірки й надалі закриватимуть іноземні транші та гранти. Поки держава отримує мільярди євро і доларів зовнішньої допомоги, зберігати повністю неоподатковуваний канал імпорту на десятки мільярдів гривень щорічно — це фактично субсидування споживання за рахунок донорів. МВФ і ЄС більше не приймають таку логіку.
Що конкретно зміниться
Згідно із законопроєктом №15112, схваленим урядом:
- ПДВ на імпорт товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях запроваджується без порогу — фактично з 0 євро;
- зберігається пільга лише для некомерційних посилок вартістю до 45 євро — тобто безоплатних подарунків між фізичними особами для особистого чи сімейного використання;
- комерційні покупки на маркетплейсах на кшталт AliExpress, Temu чи Shein оподатковуватимуться ПДВ незалежно від суми чека;
- ПДВ нараховуватиметься автоматично й закладатиметься у вартість товару вже на етапі оформлення покупки на платформі.
Очікується, що норми запрацюють з 2027 року.
Чому саме Китай у центрі уваги
Формально закон не спрямований проти якоїсь однієї країни. Але фактично головним адресатом є китайська е-комерція. За підсумками 2025 року Китай став найбільшим постачальником товарів в Україну — на суму $19,2 млрд, що помітно більше, ніж Польща ($7,9 млрд) і Німеччина ($6,6 млрд) разом узяті. При цьому у зворотному напрямку — з України до Китаю — товарів пішло на порядок менше. Наприклад, весь експорт залізної руди, основної статті українських поставок до Китаю, склав у 2025 році трохи більше $1 млрд.
Торговий баланс з Китаєм — один із найбільш проблемних серед усіх торгових партнерів України. Китай продає в Україну товарів у 9-10 разів більше, ніж купує: техніку, електроніку, батареї, текстиль і товари повсякденного вжитку на мільярди доларів, виводячи з країни валюту. Натомість купує переважно сировину — залізну руду, окремі агропродукти — у значно меншому обсязі. Безмитний і безподатковий канал дрібних посилок з китайських маркетплейсів роками працював як додатковий підсилювач цього дисбалансу: він дозволяв виводити з країни валюту без жодного фіскального контролю, тоді як українські виробники аналогічних товарів платили податки за повною ставкою.
Скасування пільги — це спроба хоча б частково вирівняти умови конкуренції та повернути частину цього грошового потоку в бюджет через ПДВ.
Хто програє: пересічний покупець
Головна і найбільш очевидна жертва реформи — звичайний споживач. Мільйони українців роками звикли купувати на закордонних маркетплейсах електроніку, одяг, аксесуари для дому, запчастини, іграшки та побутову дрібницю саме тому, що така покупка виходила дешевшою за аналог у місцевому магазині — без ПДВ і мита.
Після набуття законом чинності подорожчає практично весь спектр товарів, які масово завозяться дрібними партіями:
- побутова електроніка та аксесуари (навушники, кабелі, зарядні пристрої, компоненти для ремонту гаджетів);
- одяг і взуття;
- товари для дому та дрібна побутова техніка;
- іграшки, дитячі товари;
- автозапчастини та інструменти;
- косметика та товари особистої гігієни.
Для родин з невисоким доходом, які роками оптимізували витрати саме за рахунок закордонних маркетплейсів, це відчутний удар по гаманцю — ціни на ці категорії товарів зростуть щонайменше на ставку ПДВ, тобто на 20%.
Хто виграє
Виграють дві сторони. По-перше, бюджет — новий податок повинен принести мільярдні надходження, які частково знімуть тиск на державні фінанси в умовах війни. По-друге, українські виробники й рітейлери, які роками програвали конкуренцію китайським маркетплейсам саме через різницю в оподаткуванні, а не через якість чи ціну самого товару. Вирівнювання умов може дати локальному бізнесу шанс повернути частину покупців.
Скасування пільги на посилки до 150 євро — це не сліпе виконання вимог зовнішніх партнерів заради самого факту виконання. Це вимушений крок у бік фіскальної відповідальності, який МВФ і ЄС фактично нав’язують уряду замість дозволяти йому й надалі жити за рахунок чужих грошей. Водночас плата за це — з кишені пересічного українця, який тепер платитиме більше за товари, куплені за кордоном, насамперед у Китаї.