Шлях українських балістичних ракет: від розробки до бойового застосування
Розгортання української балістичної зброї потребує проходження низки обов’язкових державних процедур: сертифікації та кодифікації. Лише після успішного завершення цих етапів ракети зможуть офіційно увійти до складу Збройних сил України.
Повномасштабна агресія Росії стимулювала Україну до активного розвитку власного оборонно-промислового комплексу. Це стосується не лише безпілотних систем – як наземних, так і повітряних, – але й ракетної техніки. Українські приватні компанії вже оголосили про готовність розпочати серійне виробництво балістичних ракет. Зокрема, компанія Fire Point планує завершити процес кодифікації ракети FP-7, що має дальність до 300 кілометрів, до кінця поточного року. Аналогічна процедура очікує й ракету FP-9, заявлена дальність якої сягає 900 кілометрів. Саме після успішного проходження етапів сертифікації та кодифікації розпочнеться повноцінне серійне виготовлення цих ракет та їх постачання українським захисникам.
Шлях будь-якої нової ракети до передової є значно складнішим, ніж у випадку з ударними безпілотниками. Перш ніж новий виріб буде офіційно прийнятий на озброєння, він має пройти суворі державні випробування, підтвердити всі заявлені технічні характеристики, отримати сертифікацію та пройти кодифікацію Міністерства оборони.
Сертифікація та кодифікація: розмежування понять
Незважаючи на часте використання цих термінів як взаємозамінних, сертифікація та кодифікація – це два чітко розмежовані етапи у процесі підготовки озброєння до серійного виробництва.
- Сертифікація – це первинний етап, під час якого виріб проходить комплексні випробування для оцінки його відповідності заявленим характеристикам. На цьому етапі перевіряються такі показники, як дальність польоту, точність ураження цілей, надійність роботи механізмів, стійкість до впливу засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), характеристики бойової частини та інші ключові параметри.
- Кодифікація – це подальший крок, після успішного завершення якого виробник подає необхідний пакет документів до Міністерства оборони. У ході цієї процедури виробу присвоюється унікальний номенклатурний номер за стандартами НАТО (NATO Stock Number, NSN). Саме після присвоєння NSN ракета або інший вид озброєння може бути офіційно прийнятий на озброєння Збройних сил України та використовуватися в бойових умовах.
Авіаційний експерт Богдан Долінце пояснив у коментарі для УНН, що кодифікація є фінальним етапом, який формалізує включення нового зразка до арсеналу армії.
«Загалом, сертифікація і кодифікація – це процес фактичного прийняття на озброєння певної техніки чи озброєння, який здійснюється Міністерством оборони», – зазначив Долінце.
За його словами, Україна вже працює за стандартами, близькими до країн НАТО, тому проходження відповідних процедур у вітчизняному оборонному відомстві є достатнім.
Оскільки Україна активно імплементує європейські норми та підходи НАТО до сертифікації й кодифікації, українські вироби отримують так званий код НАТО. Це дозволяє вносити їх до міжнародних баз озброєнь та військової техніки Альянсу.
Пояснив авіаційний експерт.
Експерт підкреслив, що українським виробникам не потрібно проходити додаткові процедури за кордоном.
«Кожна країна проводить цей процес самостійно. Це означає, що українським виробникам не потрібно десь проходити додаткові процедури кодифікації. Достатньо пройти українські процеси, і це автоматично означає, що відповідні види озброєння чи техніки потрапляють до загальної бази об’єктів, які мають статус НАТО», – пояснив Долінце.
Отже, повний цикл підготовки виглядає наступним чином: розробка ракети, державні випробування, її сертифікація, кодифікація, і, нарешті, отримання дозволу на експлуатацію або прийняття на озброєння.
Хто проводить випробування та кодифікацію
Випробування нових зразків озброєння проводяться Державним науково-дослідним інститутом випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки. Також до цього процесу залучаються військові частини, визначені Міністерством оборони, які проводять польові випробування на спеціалізованих полігонах.
Після завершення випробувань виробник передає до Міністерства оборони повний пакет документів. Він включає результати лабораторних та польових тестів, технічну документацію та докази відповідності заявленим характеристикам.
«Органом, який приймає остаточне рішення про кодифікацію, є Міністерство оборони. Відомство отримує від виробника повний пакет підтверджуючих документів щодо проходження всіх перевірок, отримання необхідних сертифікатів, результатів лабораторних тестів та польових випробувань. На основі цих даних приймається рішення про присвоєння коду та прийняття на озброєння певного виду озброєння чи військової техніки», – пояснив Долінце.
За словами експерта, фінальним етапом будь-якої кодифікації є перевірка виробу в контрольованих умовах, тобто заключні випробування.
Чому ракети проходять складніший шлях, ніж БПЛА
Процедура кодифікації суттєво залежить від типу озброєння. Для безпілотних літальних апаратів (БПЛА), наземних роботизованих комплексів, засобів РЕБ та низки інших категорій озброєння діє спрощений порядок проходження сертифікації та кодифікації. Однак, для балістичних ракет державний контроль залишається значно жорсткішим.
Богдан Долінце пояснює, що кожен тип озброєння має власний алгоритм проходження кодифікації, який включає різні етапи та специфічні вимоги.
Водночас експерт зазначає, що Україна за останні роки суттєво спростила ці процедури.
В Україні для деяких видів озброєння, насамперед безпілотних платформ, наземних роботизованих комплексів, ракетного озброєння, а також вибухових речовин та боєприпасів, запроваджено спрощену процедуру. Це означає, що процеси сертифікації та кодифікації можна пройти значно швидше, ніж за стандартного режиму.
Зазначає Долінце.
Він навів приклад, коли українські виробники свідомо класифікували ракети як ударні БПЛА, щоб скористатися спрощеними процедурами та прискорити вихід продукції на ринок.
«Ми бачимо, що в попередні роки деякі виробники ракет називали свої вироби не ракетами, а «ракетними дронами» або подібними термінами. Це робилося для того, щоб скористатися прискореною процедурою, яка діяла саме для дронів. Фактично, багато виробників використовували префікс «дрон» лише для того, щоб потрапити в коло можливостей прискореної кодифікації», – розповів Долінце.
Скільки триває процедура
Незважаючи на те, що Міністерство оборони скоротило адміністративний етап кодифікації до десяти діб, основний час витрачається на підготовку документації, проведення випробувань та підтвердження всіх характеристик. Експерт вважає, що тривалість проходження кодифікації значною мірою залежить від готовності самого виробника.
В Україні цей цикл зазвичай скорочено до кількох місяців, іноді трохи більше, залежно від комплексності та складності самої платформи.
Зазначив Долінце.
За кордоном повний цикл кодифікації озброєння може тривати роками.
Коли розпочнеться серійне виробництво балістики в Україні
Компанія Fire Point планує завершити кодифікацію балістичної ракети FP-7 (дальність до 300 км) до кінця поточного року. Після цього аналогічну процедуру має пройти далекобійна ракета FP-9.
«Ми вже сертифікуємо нашу балістичну ракету F7 для бойового застосування. FP-7.х (перехоплювач балістики) також майже готова. Запуск FP-9 ми очікуємо до кінця цього року», – повідомила CEO та CTO Fire Point Ірина Терех під час міжнародної виставки озброєнь Eurosatory-2026 у Парижі.
Проте, як наголошує Богдан Долінце, отримання коду НАТО – це лише один з елементів для запуску серійного виробництва. Першочерговим завданням є підтвердження всіх заявлених характеристик ракети.
«Виріб має бути не просто балістичною ракетою; він повинен виконувати поставлені завдання, які визначає замовник. Це стосується дальності польоту, точності ураження, ефективної маси бойової частини, здатності працювати в певних умовах, зокрема, в умовах агресивної системи радіоелектронної боротьби», – пояснює експерт.
Другим не менш важливим фактором є виробничі потужності підприємства. Питання полягає в тому, чи готовий виробник масштабувати виготовлення ракет та постачати необхідну державі кількість.
Співзасновник і головний конструктор компанії Fire Point Денис Штілерман в одному з нещодавніх інтерв’ю зазначив, що компанія готова до масового виробництва балістичних ракет.
На запитання журналіста про те, чи може Fire Point виробляти більше ракет, ніж Росія, яка, за його словами, щомісячно випускає до 60 балістичних ракет «Іскандер-М», Штілерман відповів: «Звичайно, значно більше можемо».
Він також пояснив, що складність підготовки до серійного випуску далекобійної балістичної ракети FP-9 полягала в необхідності побудови власного заводу для заливки твердопаливних двигунів.
«Для «дев’ятки» (FP-9) нам довелося побудувати власний завод з виробництва твердопаливних двигунів. Це пов’язано з великою вагою двигуна, і необхідністю його заливки з одного міксера. Потрібен великий міксер, здатний за один раз залити таку велику ракету. Зараз усе це зроблено, і ми очікуємо перший політ найближчим часом», – розповів Штілерман.
Ймовірно, йдеться про завод у Данії, відкриття якого раніше анонсувала Ірина Терех.
«Ми сподіваємося на відкриття першої черги заводу вже у 2026 році, а основної черги – скоріше за все, вже в наступному. На заводі виготовлятимуть ракетні двигуни, ракетне паливо, корпуси та стикувальні деталі», – зазначила вона в інтерв’ю Defender Media у березні.
25 червня президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн повідомила, що Данія незабаром розпочне виробництво палива для українських ракет Flamingo, які також виготовляє Fire Point.
Отже, можна зробити висновок, що українська компанія підготувала виробничі потужності та інфраструктуру для серійного виробництва балістики.
Авіаційний експерт Богдан Долінце також додав, що для балістичної ракети потрібен цілий комплекс: пускова установка, обладнання для її підготовки, використання та запуску, а також підготовлений персонал. Враховуючи, що перший запуск планується до кінця цього року, вся необхідна інфраструктура вже підготовлена.
Таким чином, запуск української балістики у серійне виробництво залежить не лише від успішної сертифікації та кодифікації, але й від готовності повного виробничого циклу. Виробник заявляє про готовність до масового виробництва, що свідчить про наближення завершення державних процедур. Якщо всі заплановані терміни будуть дотримані, Україна може отримати суттєве посилення своїх далекобійних спроможностей та вагомий інструмент впливу на агресора.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація є надзвичайно важливою для розуміння процесу розвитку українського оборонно-промислового комплексу. Знання про етапи сертифікації та кодифікації озброєння допомагає оцінити реальні терміни появи нових зразків техніки на фронті та зрозуміти, чому процес може бути тривалим. Особливо цінно те, що українські компанії вже наближаються до серійного виробництва балістичних ракет, що потенційно посилить обороноздатність країни.