Купання у природних водоймах може підвищити ризик появи шкірних висипів та кишкових розладів. Такого висновку дійшли вчені, провівши масштабне дослідження впливу водних процедур у річках та озерах на здоров’я людини.
Дослідники з’ясували, що люди, які купаються у диких водоймах, удвічі частіше скаржаться на проблеми зі шкірою. Ризик кишкових захворювань також значно зростає через високу концентрацію кишкової палички E. coli та інших бактерій, що свідчать про фекальне забруднення.
Ці результати змушують по-новому поглянути на нещодавні рішення Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), яка виключила E. coli з рекомендованих показників забруднення прісної води. Це особливо актуально на тлі зростання занепокоєння якістю води та зростаючої популярності плавання у відкритих водоймах.
Що показав експеримент
У дослідженні взяли участь 2368 людей, які відпочивали біля двох річкових та двох озерних місць для купання в Угорщині. Учасників випадковим чином розділили на дві групи: одна мала провести у воді 10 хвилин, тричі зануривши обличчя, інша – залишалася на березі.
Під час експерименту науковці брали зразки води для аналізу рівня E. coli, кишкових ентерококів та соматичних коліфагів – вірусів, що вражають бактерії та можуть вказувати на фекальне забруднення.
Через тиждень учасників опитали щодо симптомів. Серед тих, хто купався, 2,1% повідомили про проблеми зі шлунково-кишковим трактом (діарея, блювання, нудота) у поєднанні з підвищеною температурою. Серед тих, хто залишався на березі, таких було 1,9%. Таким чином, сам факт купання статистично не був пов’язаний із підвищенням ризику кишкових захворювань. Однак ризик помітно зростав у тих, хто контактував з водою з високою концентрацією E. coli та коліфагів.
Найбільший сюрприз
Ще більш вираженою була різниця щодо шкірних проблем. Висип, виразки або свербіж спостерігалися у 2,7% тих, хто купався, проти 1,3% серед тих, хто уникав води. Отже, любителі купання у відкритих водоймах мали більш ніж удвічі вищу ймовірність отримати шкірні проблеми.
Однак науковці не змогли пов’язати ці випадки з жодним із трьох досліджуваних показників фекального забруднення.
“Люди, які заходять у прісну воду, справді мають підвищений ризик подразнення шкіри. Ми не знаємо, що саме це спричиняє”, – пояснив керівник дослідження, професор медицини Університету Східної Англії Пол Гантер.
Серед можливих причин він назвав церкаріальний дерматит – реакцію шкіри на паразитів птахів, а також подразнення від водоростей. Втім, учений наголосив, що це лише припущення. Достовірно встановлено, що подразнення шкіри не пов’язане з показниками фекального забруднення води.
Вчені не згодні з новими рекомендаціями ВООЗ
Результати дослідження викликають запитання, враховуючи зміни у рекомендаціях ВООЗ щодо контролю якості прісної води.
Пол Гантер, який раніше брав участь у розробці рекомендацій ВООЗ, зазначив, що раніше радили контролювати рівень як E. coli, так і ентерококів. У нових рекомендаціях акцент змістився лише на ентерококи.
“Дещо незручно визнавати, але ми виявили, що ентерококи не пов’язані з підвищеним ризиком, тоді як E. coli – пов’язані”, – зазначив Гантер.
На його думку, результати дослідження підтверджують доцільність повернення E. coli до стандартів контролю якості прісної води. Він також припустив, що додатковим показником небезпеки можуть бути соматичні коліфаги.
Чи стосується це інших країн
Хоча дослідження проводили в Угорщині, Гантер вважає, що його результати цілком можуть бути актуальними і для інших країн, зокрема Великої Британії. Він звернув увагу на те, що схожі висновки раніше зробили німецькі дослідники, що свідчить про спільні тенденції.
Варто зазначити, що всі чотири водойми, де проводили експеримент, відповідали чинним стандартам ЄС щодо якості води для купання.
Науковці застерігають, що дослідження мало певні обмеження: експеримент проводили лише один день на кожній локації, а деякі учасники також купалися в інших місцях поза межами дослідження.
Крім шкірних та кишкових проблем, серед плавців частіше фіксували інфекції дихальних шляхів, вух та очей, проте кількість таких випадків була недостатньою для формування надійних висновків.