Кабінет Міністрів України постановою від 21 вересня 2026 року № 1158 затвердив порядок роботи закладів охорони здоров’я в умовах загрози застосування засобів повітряного нападу. Документ визначає, як мають діяти заклади первинної та спеціалізованої допомоги, екстреної медичної допомоги, система крові та інші надавачі медичних послуг залежно від рівня небезпеки. Головний принцип — захистити пацієнтів і працівників, не зупиняючи процеси, критично важливі для життя та здоров’я.
За жовтого рівня загрози медичні заклади працюють у звичайних приміщеннях. Керівник зобов’язаний забезпечити доступ працівників, пацієнтів, донорів та відвідувачів до укриття або приміщення з найменшим ризиком ураження, а також повідомити про їхнє розташування. Перебування людей у закладі чи на його території відбувається на власний розсуд.
Червоний рівень передбачає організоване переміщення працівників та інших осіб до укриття, якщо це можна зробити швидко та безпечно. Пацієнти, яких неможливо перемістити, залишаються на місці під наглядом, а медична допомога їм не припиняється. Процеси, що мають тривати незалежно від рівня загрози, включають хірургічні втручання, анестезіологічне забезпечення, інтенсивну терапію, штучну вентиляцію легень, гемодіаліз, пологи, реанімаційні заходи та допомогу при невідкладних станах. Окремо наголошено, що реперфузійна терапія при гострому коронарному синдромі, тромболізис і тромбоектомія при ішемічному інсульті не повинні відкладатися через обмежене терапевтичне вікно.
Нова планова допомога за червоного рівня не розпочинається, якщо її відтермінування не становить загрози пацієнту. Водночас прийом осіб, які потребують екстреної допомоги, здійснюється незалежно від рівня загрози. За наявності технічної можливості медичні консультації можуть проводитися дистанційно або в укритті, де також дозволено надавати допомогу та розміщувати пацієнтів, не порушуючи ліцензійні вимоги.
Для екстреної медичної допомоги встановлено безперервний режим роботи диспетчерських служб. Їхні робочі місця мають бути розташовані в укриттях або приміщеннях з найменшим ризиком ураження. Центри повинні мати резервні канали для приймання та передавання викликів. Бригади не припиняють виїздів, але оцінюють безпеку доступу до місця події на основі наявної інформації.
Керівники закладів протягом місяця мають затвердити чіткі алгоритми дій для працівників, визначити укриття та найбільш захищені приміщення, призначити відповідальних за переміщення пацієнтів та скласти перелік процесів, які не можна зупиняти без ризику. Першочергового посилення захисту потребують операційні, відділення інтенсивної терапії, пологові зали, приймальні відділення, гемодіалізні кабінети, приміщення екстреної диспетчеризації та зони розміщення критичного обладнання.