Дональд Трамп розробляє ідею міжнародної організації “Рада миру”, яка виступатиме як альтернатива ООН. Держави, які мають намір здобути безстрокове членство, повинні зробити внесок у розмірі 1 млрд доларів.
Екс-президент США Дональд Трамп створює концепцію нової глобальної інституції під назвою “Рада миру”, яка має слугувати альтернативним варіантом ООН. Відповідно до проєкту установчих документів, держави, які прагнуть отримати постійне місце в Раді без необхідності повторного обрання кожні три роки, зобов’язані здійснити разову виплату у розмірі 1 мільярда доларів. Про це інформує УНН.
Деталі
Запропонована Трампом “Рада миру” цього тижня стала одним з головних питань для міжнародних лідерів у Давосі. Незважаючи на те, що про її заснування було оголошено ще кілька місяців тому в рамках мирного плану адміністрації стосовно Гази, питання складу та компетенції органу досі залишаються невизначеними.
Адміністрація президента США оприлюднила нові подробиці щодо керівництва Ради, а сам екс-президент нещодавно висловив думку, що її діяльність може поширюватися за межі виключно сектора Гази. У той же час, формування Ради миру наштовхується на спротив з боку союзників США, оскільки держави все ще роздумують – вступати в ініціативу чи відмовлятися від участі.
Коли і з якою метою була створена Рада миру?
Про створення Ради миру вперше заявили у вересні як про ключовий елемент 20-пунктного плану адміністрації Трампа щодо досягнення довготривалого миру в Газі та у ширшому близькосхідному регіоні. У плані вона описувалася як новий міжнародний перехідний орган, який має визначати параметри та керувати фінансуванням відбудови Гази до моменту, коли Палестинська автономія завершить програму реформ і зможе безпечно та ефективно відновити контроль над Газою.
У документі вказувалося, що даний орган буде базуватися на кращих міжнародних стандартах для створення сучасного та дієвого управління, яке служитиме жителям Гази та сприятиме залученню інвестицій.
Хто очолює Раду миру?
На чолі Ради миру стоїть президент Трамп, який має право залишатися на цій посаді до тих пір, поки сам не відмовиться від неї.
За даними Білого дому, до призначеної “засновницької Виконавчої ради” входять:
- державний секретар США Марко Рубіо;
- спеціальний посланник США Стів Віткофф;
- зять президента Трампа Джаред Кушнер;
- колишній прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер;
- мільярдер-фінансист Марк Роуен;
- президент Групи Світового банку Аджай Банга;
- радник з національної безпеки Роберт Габріель.
Окремо формується так звана “Виконавча рада Гази”, яка має “сприяти ефективному управлінню та наданню послуг найвищого рівня для просування миру, стабільності та добробуту народу Гази”. До її складу входять:
- Стів Віткофф;
- Джаред Кушнер;
- міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан;
- Алі аль-Таваді, міністр зі стратегічних питань в офісіпрем’єр-міністра Катару;
- керівник розвідки Єгипту генерал Хассан Рашад;
- Тоні Блер, колишнійпрем’єр-міністр Великої Британії;
- Марк Роуен, американськийбізнесмен-мільярдер, головний виконавчий директор (CEO) Apollo GlobalManagement;
- міністерка з питань міжнародного співробітництва ОАЕРім аль-Хашимі;
- болгарський дипломат Ніколай Младенов;
- ізраїльський бізнесмен Якір Габай;
- Сігрід Кааг, колишня віцепрем’єрка Нідерландів іекс-посланниця ООН.
Старшими радниками Ради, відповідальними за щоденну операційну діяльність, призначені:
- Ар’є Лайтстоун;
- Джош Ґруенбаум.
Кого запрошено до Ради миру?
Станом на четвер, 22 січня, запрошення отримали понад 50 держав.
У їх числі – росія, незважаючи на її триваючу агресію проти України та заяви адміністрації Трампа про те, що рфстановить настільки серйозну загрозу національній безпеці США, що Сполученим Штатам необхідно придбати Гренландію для протидії їй.
Трамп підкреслив, що відправив запрошення президенту росії володимиру путіну.
Також було запрошено білорусь, яка надає підтримку росії у війні проти України. Її очільник олександр лукашенко прийняв запрошення. Отже, критерії, згідно з якими Білий дім визначає перелік запрошених держав, залишаються незрозумілими.
Цинічною виглядає реакція путіна. Глава кремля під час засідання Ради безпеки рф прокоментував ініціативи президента США і ситуацію навколо Гренландії. Він заявив про готовність направити 1 мільярд доларів із заморожених російських активів до “Ради миру”, куди раніше отримав запрошення від американського лідера.
Хто приєднався до Ради миру, а хто відмовився?
Зі слів спеціального посланника США Стіва Віткоффа, до Ради миру погодилися приєднатися близько 25 держав, проте публічно про це оголосила лише незначна частина з них.
Я думаю, що у нас вже понад 20, можливо 25 світових лідерів, які дали свою згоду
– зазначив Віткофф у Давосі.
Серед країн, які повідомили про прийняття запрошення: Ізраїль, Єгипет, Азербайджан, Косово, Об’єднані Арабські Емірати, Білорусь, Марокко, Угорщина, Катар і Канада.
Інші держави ще розглядають можливість участі.
Норвегія та Швеція, в середу 21 січня, заявили, що поки утримуються від участі через стурбованість умовами приєднання. Франція має намір відхилити участь через побоювання, що статут “Ради миру” виходить за рамки мандату щодо Гази і порушує основоположні принципи та структуру Організації Об’єднаних Націй.
У відповідь Трамп заявив, що введе 200-відсоткові мита на французьке вино і шампанське, якщо Франція не приєднається до Ради миру.
Чи отримала запрошення до “Ради миру” Україна?
Україна отримала запрошення приєднатися до Ради миру, проте президент Володимир Зеленський вважає проблемним членство в ній разом з росією і білоруссю, які є ворогами.
Запрошення ми отримали. Дипломати працюють над цим запрошенням. росія наш ворог, білорусь їх союзник. Чесно кажучи, поки що для мене дуже складно уявити, як ми з росією можемо бути разом в тій чи іншій раді. І це не стосується цієї ради миру. Просто росія – це про “раду війни”. І білорусь разом з ними. А саме режим лукашенка
– заявив Зеленський.
Чи має Рада миру замінити Організацію Об’єднаних Націй?
Президент Трамп заявив, що Рада миру “може” замінити ООН.
Розумієте, ООН просто не була дуже корисною. Я великий прихильник потенціалу ООН, але вона ніколи не реалізовувала свій потенціал
– сказав президент США.
Разом з тим, він додав, що ООН необхідно дозволити продовжувати діяльність, так як її потенціал “надзвичайно великий”.
У листопаді 2025 року Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію, яка схвалила створення Ради миру, але з мандатом, обмеженим виключно Газою. Резолюція вітала заснування Ради миру “як перехідної адміністрації з міжнародною правосуб’єктністю”, що повинна визначати параметри та координувати фінансування відновлення Гази. Вона також висловила підтримку 20-пунктному мирному плану адміністрації Трампа і дозволила державам, які співпрацюють з Радою, створювати стабілізаційні сили на території Палестини.
Що означає “Рада миру” для світу і у чому небезпека: Історичні паралелі
Поточні процеси навколо “Ради миру” Трампа нагадують історичну траєкторію Ліги Націй після Першої світової війни. Ліга Націй – це міжнародна організація, утворена після Першої світової війни в 1920 році для запобігання війнам і забезпечення колективної безпеки. Створена як інструмент колективної безпеки, Ліга виявилася неспроможною діяти через відсутність єдності великих держав і реальних механізмів примусу. Коли агресори почали відкрито порушувати міжнародне право – Японія в Маньчжурії, Італія в Ефіопії, Німеччина в Європі – інституція втратила авторитет і фактично перестала виконувати свою функцію ще до початку Другої світової війни.
Сьогодні світ знову входить у подібну фазу змін. Міжнародний порядок демонтується не раптово, а через паралельні формати, ситуативні союзи і вибіркове застосування правил. Створення альтернативних механізмів врегулювання поза універсальними нормами означає не реформу, а відмову від спільного правового поля – так само, як у 1930-х роках Лігу Націй витіснили двосторонні домовленості та політика умиротворення. Саме на цю трансформацію звернув увагу прем’єр-міністр Канади Марк Карні, заявивши у Давосі, що “старий порядок вже не повернеться”, а середні держави змушені діяти разом, адже “якщо нас немає за столом, ми стаємо частиною меню”. З його слів, великі країни все частіше використовують економічний примус як засіб зовнішньої політики, що лише прискорює розпад системи правил.
Особливо небезпечною є логіка інтеграції агресора без відповідальності. У міжвоєнний період це подавалося як шлях до стабільності, але на ділі лише заохочувало застосування сили. Сьогодні аналогічний сигнал створює готовність залучати росію до нових “мирних ініціатив” без припинення війни та покарання за злочини.
Історичні наслідки такого підходу добре відомі: крах Ліги Націй призвів не до миру, а до гонки озброєнь і глобальної війни. Тому нинішнє знецінення ООН і поява “клубів миру” є рухом у зворотному напрямку – до світу, де правила діють лише для слабких.
Для України ця паралель особливо промовиста: саме так у 1930-х роках безпекою менших держав пожертвували заради ілюзії стабільності. Досвід Ліги Націй доводить: такі компроміси не зупиняють війну, а лише відкладають її у значно масштабнішій і руйнівнішій формі.