Як українські художники працювали та працюють із сонячним сяйвом
Світло завжди відігравало особливу роль у мистецтві. Від Ренесансу до імпресіонізму, від класичного реалізму до сучасних експериментів — художники прагнули не лише зобразити світло, а й передати його емоційний і метафоричний зміст. Українське мистецтво не стало винятком: наші художники створили унікальні підходи до роботи зі світлом, перетворюючи його на головного героя своїх полотен.
Світлопис у традиції українського мистецтва
Одним із піонерів роботи зі світлом в українському живописі був Володимир Орловський (1842–1914) — майстер пейзажу, якого називали «співцем української природи». Його роботи вирізняються м’яким сонячним сяйвом, яке огортає ландшафти, створюючи ефект живого простору. Орловський передавав не просто освітлення, а саму атмосферу — як змінюється день, як світло огортає трави, дерева, воду.
картина «Трійка в снігах», Володимир Орловський
Інший видатний український митець Архип Куїнджі (1842–1910) працював зі світлом більш експресивно, створюючи майже містичне сяйво в своїх полотнах. Його знаменита картина “Місячна ніч на Дніпрі” є прикладом того, як художник зміг підкреслити надприродну красу нічного освітлення, використовуючи контраст між глибокою темрявою та яскравими відблисками місяця.
картина “Місячна ніч на Дніпрі”, Архип Куїнджі
Сучасні інтерпретації світлопису
Сьогодні українські художники продовжують традицію світлопису, але вже з новими підходами та технічними засобами. Однією з таких авторів є Ванда Орлова (https://www.orlova-vanda.com.ua/) — художниця, яка створила власну техніку «солярісм», що працює зі світлом у живописі на зовсім новому рівні. Використовуючи золоту поталь і багатошаровість акрилових та олійних фарб, вона досягає ефекту, коли її картини буквально змінюються залежно від кута освітлення. Сонячні промені не лише падають на полотно, а й взаємодіють із ним, створюючи відчуття живої присутності світла.
частина картини «Промінь, що торкається землі на світанку», Ванда Орлова
Чому світло важливе в мистецтві?
Світло у живописі — це не просто технічний елемент. Воно має глибокий символізм: це і життя, і надія, і перехід від темряви до просвітлення. У різні епохи художники використовували його по-різному: бароко підкреслювало драматичні контрасти, імпресіоністи досліджували змінність світла в природі, а сучасне мистецтво інтегрує фізичне світло в самі картини.
В українському контексті світло набуває ще більшого значення — воно символізує не лише красу природи, а й відродження культури, зв’язок між минулим і майбутнім. Роботи Ванди Орлової, як і творчість Орловського чи Куїнджі, доводять, що світло може бути не лише засобом зображення, а й головним героєм мистецтва.
Підсумок
Українське мистецтво світлопису — це жива традиція, яка продовжує розвиватися. Від Орловського та Куїнджі до сучасних митців, що експериментують із матеріалами і техніками, світло залишається ключовим елементом українського живопису. Його можна побачити не лише в картинах минулого, а й у сучасних полотнах, які відкривають нові виміри світлопису.
Ця тема матиме продовження — у наступних матеріалах ми детальніше розглянемо внесок Володимира Орловського, історію його творчості та його вплив на сучасне українське мистецтво.