© depositphotos/Andreus
Олександр Кірпічов
В Україні є проблема контрафактних книг. Пірати крадуть книги в легальних видавництв, друкують ледь не на принтерах і продають на маркетплейсах. Описана механіка подібна до діяльності піратських сайтів із фільмами та серіалами. Вони також десь крадуть контент, перекладають та озвучують його на саморобних студіях. Відмінність полягає в тому, що книги продають, а фільми показують в обмін на перегляд реклами на сайті.
Ситуація з сайтами, що показують піратські фільми та серіали, в Україні покращилася 2023 року. 9 листопада минулого року Нацрада з питань телебачення і радіомовлення внесла 16 відеосервісів до переліку сервісів держави-агресора (Росії). Зокрема було заблоковано сайти Hdrezka, Kinogo та інші. Щомісяця їх відвідували десятки мільйонів разів.
А книжковий ринок України — в іншому стані. Тут маємо дві проблеми: піратство друкованих книг і піратство електронних книг.
За даними Українського інституту книги, піратство — найперша проблема в Україні для електронних книг. Через можливість завантажувати електронні книги (з торентів, Телеграм-каналів тощо) держава щорічно втрачає близько 30 млн дол. У масштабах макроекономіки це невеликі гроші. У масштабах ринку — чималі. За моїми оцінками, книжковий ринок України (друковані та електронні книги) становить 50–150 млн дол. Електронних книг на ринку — близько 5%, а решта — це друковані примірники.
Точного показника вам ніхто не назве, але ця сума дає розуміння загрози від піратів.
Шкільний підручник — найзанудніша книга, або Що заважає написати підручник-Поттеріану?
Піратство друкованих книг також існує. Загалом легальний книжковий ринок втрачає від 10 до 30% у грошах через піратство. Тобто коли людина купує на маркетплейсі вкрадений та надрукований на поганому папері текст, вона віддає свої гроші представникам криміналітету.
Ні автор, ні власник авторських прав, ні легальне видавництво не отримують цих грошей. Держава не отримує податків.
В ЄС нашу країну вважають такою, де на права інтелектуальної власності дивляться крізь пальці. Тобто потенціал співпраці між українським та європейським книжковими ринками не реалізований повною мірою. В принципі, нас не хочуть бачити в ЄС, якщо ми не імплементуємо та не виконуємо європейського законодавства.
Різниця між легальною та піратською книгою — це прірва. Видавництво утримує офіс, купує права на книгу, перекладає текст із оригіналу (якщо це світовий хіт), друкує на якісному (поки та переважно імпортному) папері. У виробництві однієї книги задіяні десятки, навіть сотні людей. Редактори, дизайнери, перекладачі, співробітники типографії, логісти, бухгалтери, маркетологи.
Видавництва платять зарплати та податки.
Пірати крадуть або вже видані книги (роблять їх скан-копії), або тексти електронних книг (і перекладають ледь не в безкоштовних програмах). Друкують на найдешевшому папері, роблять примітивні обкладинки. Це такий собі «самвидав». А продають на маркетплейсах!
Якщо книгу вже легально видали та продають в Україні, то пірати роблять її скан-копію, роздруковують на поганому папері та продають — також на маркетплейсах. Тобто видавництво все зробило, сформувало попит, книга добре продається. А пірат украв.
Якщо книгу ще не видали, її електронну версію перекладають і друкують як можуть.
Наприклад, ми офіційно та легально видали книгу «Зелене світло», яку написав Метью Макконагі. Її роздрібна ціна — 320 грн. Піратську книгу можна купити за 150 грн. Унаслідок піратської діяльності правовласник нічого не отримує. Ми зазнаємо збитків, а держава залишається без податків.
Ми купили права на цю книгу за валюту, оплатили роботу перекладачів і редакторів, заплатили за маркетингові інструменти. Ми несемо на собі тягар інфляції. А пірат зробив скан, якось його надрукував — і продає.
Що робити
Нижче я напишу про законодавчу базу, але навіть із нею потрібна підтримка маркетплейсів. Якщо ви надаєте піратам змогу продавати контрафактний товар, то допомагаєте їм красти гроші в правовласників, легальних компаній і держави.
Маркетплейси мають співпрацювати лише зі справжніми видавництвами, які надаватимуть відповідні документи, що видана ними книга є легальною. Це сповільнює взаємодію між майданчиком і продавцем, але допомагає книжковому ринку розвиватися. Можливо, потрібні системи автоматичного моніторингу, які можуть виявляти нелегальний контент у реальному часі.
Дозволене законом приватне копіювання не може бути компенсатором втрат авторів від піратства
Ми ж розуміємо, що сервіси Megogo та Київстар ТБ не викладають піратських фільмів і серіалів. То чому маркетплейси дозволяють піратам продавати контрафакт?
У маркетплейсів має бути бажання оперативно видаляти контрафактну продукцію, розривати співробітництво та передавати правоохоронним органам дані продавців контрафакту.
З власного досвіду: ми надаємо скарги, а маркетплейс видаляє піратські товари. За певний час вони з’являються знову в тому самому місці. Пірати трохи змінюють назву й опис контрафактної книги, та й по тому.
Це також до питання, як наповнювати бюджет України. Справді, книжковий ринок не аж такий величезний, щоб утримувати на своїх плечах державну казну. Але кожен крок у бік нейтралізації піратів приносить додаткові податки.
Німеччина є прикладом країни, де застосування суворих штрафів за порушення авторських прав є звичайною практикою. Німецькі суди регулярно розглядають справи щодо піратства, і штрафи можуть сягати десятків тисяч євро. Крім того, в Німеччині активно переслідують як власників піратських сайтів, так і кінцевих користувачів, що сприяє зниженню рівня піратства.
2023 року німецький книжковий ринок становив приблизно 10,5 млрд дол. Основна частина ринку охоплювала друковані книги, на які припадало близько 70% від загальної вартості ринку.
ЄС має одну з найсуворіших законодавчих баз для захисту авторських прав у світі. Основою є Директива ЄС про авторське право 2001/29/EC (Copyright Directive), яка встановлює основні принципи захисту авторських прав у цифрову епоху. Директива визнає виключне право авторів на відтворення, розповсюдження та публічне сповіщення своїх творів, а також передбачає механізми для боротьби з порушеннями цих прав.
2019 року було ухвалено нову Директиву про авторське право на Єдиному цифровому ринку (Directive on Copyright in the Digital Single Market), яка має на меті адаптувати захист авторських прав до реальності цифрового світу.
Вона посилює відповідальність платформ, що розміщують контент, і передбачає, що такі платформи мають укладати ліцензійні угоди з правовласниками або забезпечувати видалення нелегального контенту.
Станом на 2024 рік Директиву ЄС 2001/29/EC про авторське право в інформаційному суспільстві не було повністю імплементовано в українське законодавство. Наприкінці 2022 року Верховна Рада ухвалила Закон України №5552-1 «Про авторське право і суміжні права», що включає зазначені в євродирективі умови та положення.
Проте навіть поточної законодавчої бази достатньо для викорінення значної кількості контрафактної продукції в Україні. Але правоохоронці обмежуються публічними заявами про підтримку легальних видавців. Практичних дій мало.
Хоча серед контрафакту є чимало заборонених в Україні книг, що несуть інформаційну загрозу для держави.
