Українська металургія: Зниження виробництва та нові виклики
У 2026 році українська металургійна промисловість стикається з низкою серйозних викликів, зокрема з наслідками воєнних дій, високими тарифами на енергоносії, торговельними бар’єрами з боку ЄС та зростанням конкуренції з боку імпортної продукції на вітчизняному ринку. Протягом першого півріччя поточного року обсяги виробництва сталі скоротилися на 3%, а видобуток залізної руди – на 18,8%.
Ці дані оприлюднив GMK.center, посилаючись на інформацію порталу Delo.ua.
Галузь залишається надзвичайно вразливою до таких факторів, як ракетні та дронові атаки, перебої з електропостачанням, пошкодження промислової та логістичної інфраструктури, а також дефіцит кваліфікованої робочої сили. Додатковим обтяженням є одні з найвищих цін на енергоресурси у Європі.
За попередніми оцінками, скорочення обсягів виробництва у металургійному секторі може коштувати Україні близько 0,6% ВВП у 2026 році, що свідчить про зменшення внеску галузі в економіку країни.
Зовнішні ринки та торговельні бар’єри
Ситуація погіршується і на міжнародних ринках. За підсумками першої половини 2026 року, експорт плоского прокату зменшився на 8,1%, а сортового прокату – на 41,7%.
Це є суттєвим ударом для українських виробників, враховуючи, що Європейський Союз традиційно був ключовим ринком збуту для української сталевої продукції. Минулого року до країн ЄС спрямовувалося 85% готового сортового прокату та 86% готового плоского прокату.
Водночас, нові регуляторні вимоги ЄС, зокрема механізм вуглецевого коригування імпорту (CBAM) та запровадження нових тарифних квот, фактично створюють додаткові торговельні перешкоди, збільшуючи вартість української продукції на європейському ринку.
За прогнозами, нові європейські квоти можуть призвести до скорочення експорту української сталі приблизно на 1,3-1,5 мільйона тонн щорічно.
Зростання імпорту на внутрішньому ринку
Водночас, на українському внутрішньому ринку спостерігається тенденція до збільшення частки імпортної сталевої продукції. У першій половині 2026 року імпорт плоского прокату зріс на 2,3%, а сортового прокату – на 64%.
Основними країнами-постачальниками стали Туреччина та Китай. Ці країни мають суттєві переваги завдяки нижчим витратам на енергоносії, більш стабільним умовам виробництва та доступу до дешевшої сировини, зокрема російських напівфабрикатів.
Внаслідок цього українські металургійні підприємства втрачають частку на власному ринку. Протягом першого півріччя постачання вітчизняної сталі скоротилося на 7,6%, тоді як частка імпорту у загальному споживанні сталі зросла до 43,8%, порівняно з 37% роком раніше.
Згідно з прогнозами, якщо тиск з боку торговельних обмежень ЄС продовжиться, виробництво сталі в Україні може впасти до 6,5 мільйона тонн у 2026 році та до 5,8 мільйона тонн у 2027 році.
Ці показники будуть нижчими за історичний мінімум 2023 року, коли українські металурги виробили 6,2 мільйона тонн сталі.
Варто зазначити, що за п’ять місяців 2026 року виробництво металопродукції в Україні вже продемонструвало падіння у всіх трьох ключових секторах порівняно з аналогічним періодом 2025 року. Зокрема, виробництво чавуну зменшилося на 0,6%, сталі – на 6,1%, а випуск готового прокату – на 6,7%.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація є важливою для розуміння поточного стану української металургії. Вона демонструє, як війна, зовнішні торговельні бар’єри та економічні виклики впливають на одну з ключових галузей промисловості. Відстеження цих тенденцій допоможе прогнозувати майбутні економічні показники та потенційні шляхи відновлення для сектору.