Перманентні відключення електроенергії збільшують видатки на виготовлення, зберігання та транспортування харчових продуктів. Це призводить до поступового зростання вартості енергоємних продуктів, таких як м’ясна продукція, молочні вироби та хліб.
Нестійке живлення електроенергією стало для харчового сектора не короткочасною незручністю, а систематичним фактором підняття видатків по всьому шляху постачання: від обробки та сховищ до “охолодженої” логістики. Підприємства вимушені переходити на електрогенератори та більш дороге електропостачання, що поступово враховується в собівартість продукції. У той же час раптового росту цін найчастіше не трапляється: темп здорожчання обмежують купівельна можливість населення та конкуренція з ввезенням.
Перебої з електропостачанням відбиваються на продовольчому секторі шляхом збільшення видатків у виготовленні, зберіганні та логістиці. Для значної кількості процесів у харчовій індустрії електроенергія виступає необхідним елементом: вона забезпечує функціонування технічного обладнання, підтримання температурних умов, діяльність складської інфраструктури та дистрибуції.
У випадку відключень підприємства змушені вдаватися до резервних джерел живлення. Це тягне за собою додаткові витрати на паливо, технічне обслуговування електрогенераторів, придбання або оренду техніки, а також організаційні витрати, які пов’язані з контролем безперервності процесів. У сегментах, де важливим є стабільний температурний режим (зокрема, під час зберігання та транспортування), витрати можуть збільшуватися ще й через потребу посиленого контролю та резервування.
Щоб розібратися в ситуації, УНН поспілкувалися з деякими українськими фахівцями, котрі роз’яснили механізм дії енергетичної кризи на вартість продуктів харчування та надали прогнози на найближче майбутнє.
Відключення електроенергії як каталізатор інфляції
Економісти пояснюють: додаткові витрати постають на кожному етапі постачання. У виготовленні це збільшення вартості енергозатратних операцій та зниження виробітку через вимушені зупинки або переналаштування. У зберіганні — збільшення видатків на підтримання температурного режиму, функціонування складів і холодильної техніки. У логістиці — підвищення собівартості перевезень, особливо, якщо мова йде про транспортування з температурним контролем, а також збільшення видатків на перевантаження та короткочасне зберігання у дистриб’юторських центрах.
Директорка Smart Corporate Service LTD, докторка економічних наук Олена Нусінова підтверджує: електроенергія необхідна не лише для освітлення в цеху, а для роботи обладнання, переробки, охолодження, заморозки, вентилювання складських приміщень і логістики. Коли постачання електроенергії стає нестійким, підприємства вимушені вдаватися до резервних джерел енергії, в першу чергу генераторів. А це майже завжди означає значно вищу собівартість кожної виробленої або збереженої тонни продукції.
Крім того, видатки на генератори також відбиваються на кінцевих цінах, які встановлює роздрібна торгівля. Адже вітчизняні мережі магазинів теж мають витрати у цій сфері. Так, АТБ витрачає на забезпечення функціонування магазинів мережі в середньому 30 тисяч літрів дизельного палива на день.
За таких умов виробники та дистриб’ютори не можуть повністю покрити збільшення енергетичних видатків за власний кошт. Частина цього навантаження перекладається у кінцеві ціни
– говорить Нусінова в ексклюзивному коментарі УНН.
Важливий нюанс в тому, що блекаути не завжди дають ефект одного дня, коли цінники раптово змінюють на 10 – 20%. Навпаки, як зауважує Олена Нусінова, вони стають одноразовим фактором постійного витратного тиску. Тобто кожна хвиля перебоїв з електроенергією додає видатків, які потім у кінцевій ціні на товар виявляють себе поступово, по мірі поновлення контрактів, перегляду тарифів на логістику, перерахунку вартості зберігання та обробки.
Їх вплив (блекаутів, – ред.) проявляється не у миттєвому стрибку цін, а у поступовому здорожчанні окремих продовольчих груп, в першу чергу енергоємних
– підсумовує експертка.
Електрогенератори та ціни: чому продукти стають дорожчими повільно, а малий бізнес потерпає першим
Проте у професійному середовищі існує й інша точка зору: проблеми з електропостачанням дійсно збільшують видатки бізнесу, однак автоматичного стрімкого росту цін на продукти не варто очікувати.
Головна причина проста: купівельна здатність українського покупця на даний час обмежена, а імпорт стримує апетити виробників. Саме такий вектор розмови з редакцією окреслив член Економічного дискусійного клубу, експерт Олег Пендзин.
Перший важіль цінового розгону, за його словами, — платоспроможність населення.
Товаровиробник може підняти вартість, наскільки ви будете готові заплатити, виходячи з товщини вашого гаманця
– наголосив він.
Пендзин пояснив: якщо за останній місяць прибутки не зросли на 30 – 40%, то звідки візьметься місце для такого ж зростання на полицях? Споживач може пошукати заміну в межах 7–10% вартості потрібних товарів, однак далі попит неминуче падає.
Другий важіль – конкуренція з імпортом. Навіть якщо український виробник має вищу собівартість через електроенергію, він не може підняти вартість без оглядки, коли поруч стоїть імпортний аналог.
Тут економіст навів показовий приклад молочної галузі: виробники, за його словами, просили Уряд переглянути параметри програми “Український кешбек” (зокрема, збільшити повернення коштів на молочку), тому що галузь не витримує конкуренції.
Олег Пендзин також озвучив ряд галузей, які залежать від споживання енергії найбільше. Насамперед мова йде про перероблювання та ті сфери, де потрібні безперервні процеси та стабільне живлення техніки. Експерт прямо називає енергоємну переробку найбільш уразливим сегментом.
Для малого та середнього бізнесу проблема більш гостра:
“У них немає де “розмазати” по величезному асортименту додаткові витрати. Великий хлібозавод чи м’ясокомбінат може розподілити видатки між різними позиціями й оптимізувати закупівлі та логістику. Малий виробник або невелика точка продажу такої “подушки” не має”, — говорить Пендзин.
Утім, підкреслює важливий нюанс: витрати не завжди перекладаються на цінник.
“Тобто бізнес може виставити будь-яку цифру, але якщо покупець не прийде, підприємство просто не витримає конкуренції”, — пояснює економіст.
Звідси й основний ризик поточної енергетичної нестабільності: не стільки інфляційний шок, скільки “вимивання” дрібного бізнесу з ринку.
Побутовий приклад — кав’ярні з доплатою за напої в час, коли працює електрогенератор. Це демонструє механіку: автономне живлення швидко з’їдає прибуток, однак верхня межа все одно визначається готовністю клієнта платити.
Окремо експерт звертає увагу на територіальні відмінності.
У кожному конкретному населеному пункті ситуація відрізняється, залежно від фактичних доходів населення
– акцентує Пендзин.
Тобто одна й та сама енергетична проблема дає різний ціновий результат у мегаполісі та в невеликій громаді. Там, де попит слабший, бізнес скоріше скорочуватиме асортимент, зменшуватиме обсяги або закриватиметься, ніж підійматиме вартість до рівня, який ніхто не потягне. У містах із вищими прибутками частину видатків ще можна перекласти на покупця, але й там межа проходить по реакції покупця.
Для споживача у найближчій перспективі сукупність всіх зазначених економічних факторів означає наступне: найбільший вплив матимуть товари з високою часткою переробки та енергозатратним зберіганням: м’ясопереробка, молочні продукти (особливо сири), хлібобулочні вироби, заморожені напівфабрикати.
Водночас “якорі”, які виставляє імпорт, і слабкий приріст прибутків населення не дадуть цінам “вистрілити” одномоментно. Скоріше йтиметься про поступове здорожчання окремих позицій, а не про миттєве здорожчання всього продуктового кошика.
Молочна продукція під блекаутами: чому заводи не піднімуть вартість зараз, але ризик здорожчання не зник
На тлі перебоїв з електропостачанням логічно очікувати швидкого здорожчання енергоємних продуктів. У молочному секторі найбільш енергозалежними є виготовлення масла та твердих сирів. Проте в короткостроковій перспективі (найближчі місяці) суттєвого зростання відпускних цін із заводів, за оцінкою галузі, не прогнозується. Головна причина — основний складник собівартості (сире молоко) істотно подешевшав.
За словами заступниці гендиректора Асоціації виробників молока (АВМ) Олени Жупінас, у переробці найбільше електроенергії потребує виготовлення масла, виготовлення сиру. Однак саме в цих категоріях виробники мають значну “подушку” завдяки складським залишкам.
Українське молочне підприємство має досить великий запас цих продуктів, які пов’язані з тим, що у зв’язку з проблемами з експортом цих продуктів, вони залишаються на складах. Масла, наприклад, приблизно є 10 тисяч тонн, великий запас твердого сиру
– говорить у розмові з УНН експертка.
Додатково ціновий простір звужує імпорт.
В Україну заходить значна частина імпортних цих продуктів за демпінговими цінами. Тому ні на масло, ні на сир ми не очікуємо підняття цін
– переконана заступниця гендиректора АВМ.
Однак, незважаючи на це, енергетичний фактор збільшує собівартість готової молочної продукції. Співрозмовниця УНН пояснює:
“Відключення електроенергії, перехід на електрогенератори, (а один кіловат електроенергії з генератора в 2-2,5 раза дорожчий від звичайного), а також перехід на імпортну електроенергію, яка значно дорожча від вітчизняної, збільшують собі вартість готових продуктів”.
Водночас ключовим важелем для зростання вартості залишається вартість молока-сировини.
Вартість на сире молоко в січні 2026 року більше ніж на 20% нижча від січня 2025 року. Тому через зниження вартості на сире молоко ми не очікуємо підвищення вартості на ці продукти
– підсумовує Олена Жупінас.
Фахівчиня додає: падіння вартості триває нетипово довго.
Знижуються вона вже четвертий місяць підряд, починаючи з жовтня місяця. І (спад, – ред.) ціни в такий період – аномальність для нашої галузі
– визнає заступниця гендиректора АВМ.
Причина, за словами Жупінас, у глобальному дисбалансі.
Україна залежить від світового молочного ринку. А на світовому молочному ринку ми маємо перевиробництво готових продуктів і молочну кризу. Вартість на сире молоко знижується у всьому світі
– говорить вона.
Фахівчиня уточнює:
“І в Європейському Союзі, і в Сполучених Штатах, і в Новій Зеландії, тобто в основних країнах-експортерах вартість також (спадає, – ред.). І тому маємо на ринку профіцит молока та знижуємо вартість”.
Крім того, за словами Олени Жупінас, на український ринок молока додатково тиснуть європейські надлишки.
У Європейському Союзі великі надлишки сиру і масла, вони з демпінговими цінами імпортують їх в Україну. (Наша країна, — ред.) не має жодних захисних бар’єрів, тобто у нас кордони відкриті. А от експортні можливості українських виробників обмежені. Ми не можемо експортувати, тому що ввели нові вимоги до експорту, тобто має пройти ліцензування. І це серйозно вплинуло на вартість сирого молока
– розтлумачила експертка.
Для глибшого розуміння ситуації на ринку вона назвала потенційні ризики для галузі у 2026 році.
Найуразливіша ланка ланцюга зараз, за її словами, – це виробники молока. Адже енерговитрати ростуть і на фермах.
Молочно-товарні ферми також перейшли працювати на дизельні електрогенератори й це збільшило собі вартість молока. Зараз практично всі (вони, – ред.) працюють в збиток. І ось це і є для нас великим викликом, тому що багато хто із виробників молока вже зараз задумується про те, щоб скоротити виробництво. І вже в грудні ми вперше за всі місяці 25 року побачили зниження виробництва молока на молочно-товарних фермах в порівнянні з попереднім періодом того самого 2024 року
– акцентує Жупінас.
І якщо тренд закріпиться, прогноз на 2026 рік тривожний. Адже вже в другій половині 2026 року ми можемо побачити дефіцит сирого молока, який спровокує здорожчання на молочні продукти.
Наразі ж можемо говорити про одне: перебої з електропостачанням підвищують видатки на кожному етапі продовольчого ланцюга. Найбільше тиск відчувають енергозалежні категорії, де важливі безперервність процесів і температурні режими, зокрема м’ясопереробка, молочні продукти, хлібобулочні вироби та заморожені напівфабрикати. Водночас швидкість здорожчання стримуватимуть обмежена купівельна спроможність населення та конкуренція з імпортом, котрі фактично задають межу, вище якої виробник ризикує втратити попит.