Сергій Ліщина — один із тих українських підприємців, хто, незважаючи на війну, живе і працює в Україні. Бізнесмен продовжує будувати новий завод з виробництва скловати, забезпечує роботу двох вже наявних підприємств, витрачає колосальні кошти на допомогу ЗСУ. Ми зустрілися з Сергієм Ліщиною для того, щоб розпитати його про те, як змінилися умови ведення бізнесу за останні півроку, обговорити перспективи відновлення України та умови приходу в країну інвестицій. — Сергію, як змінилися умови ведення бізнесу за останні півроку? — Ми працюємо на перемогу. Платимо податки, заробітні плати, незважаючи на зниження обсягу продажів, який став набагато менший, ніж до війни. Продажі зараз спонтанні та не системні. Наприклад, в травні травні ми стостерігали невелике зростання, а в червні продажі знову знизилися. Якщо ми говоримо про виробництво ДСП, то тут ситуація дещо гірша — меблі поки що ніхто не купує. — Чи є у бізнесу проблема з продовженням права на повернення валютної виручки? — Проблема є, вона пов’язана з тим, що коли ти відправляєш гроші на купівлю обладнання за кордоном, то через військові ризики прибути в Україну воно може набагато пізніше. Наприклад, ми будуємо підприємство з виробництва скловати — перше в Україні і зіткнулися з тим, що у нас виникає розрив в часі між обіцянкою постачальників і реальними термінами поставки. Але це не до кінця розуміють окремі державні інстанції, особливо податкова. Багато чого залежить і від реакції Мінекономіки, тому, звичайно, важливо, щоб вони діяли оперативно. Якщо ж ми не повертаємо валюту в країну, податкова нам нараховує штрафи. І це болісно. Ти заплатив мільйони за обладнання, а потім прийшла війна, а потім ми не повернули валюту в Україну, а обладнання ще не приїхало. І нам потрібно звертатися до Мінекономіки щоразу для продовження дозволу. — Наскільки професійно зараз працює система бронювання від армії при Мінекономіки? — Вона точно працює і конкретно Мінекономіки в цьому відношенні діє дуже чітко і швидко. — Як ви оцінюєте податкову реформу, яку нещодавно підтримав Президент України? Чи потрібна вона бізнесу і навіщо? — Я вважаю, що ця реформа дуже сильно потрібна. Я ії повністю підтримую. Для нас важлива і податкова ставка, і адміністрування. Але я більше приділяю уваги податковій ставці. Її зниження дасть можливість залишити виробництво в Україні, не переносити його за кордон. — Чи змінилося щось у ставленні компанії IKEA до України? — Нічого не змінилося. Вони вийшли з росії, але вийшли і з України. Ми розуміємо, що ти пішов із росії, і ми цьому аплодуємо. Але чому ти вийшов з України? Ми розуміємо твоє ставлення до агресора, але ми не розуміємо твоє ставлення до України. Я дуже з повагою ставлюся до всіх скандинавів, але в даному випадку я не розумію, чому IKEA пішла з нашої країни. — Як ви ставитеся до того, що не всі західні компанії пішли з росії? — Різко негативно. Дійсно багато хто ховається, хтось під різними угодами, кажуть, що вони продають свій бізнес, переписують свій бізнес. Наприклад, виробники ДСП: Kronospan, Swiss Кronospan, Egger — вони всі працюють у Росії. Але якщо ти запитаєш їх чому, починають розповідати що вони намагаються продати свої активи. І поки намагаються, працюють і платять податки в росії, з яких фінансується вбивство мирних громадян у нас в країні. — На зустрічі Президента з бізнесом дуже багато підприємців скаржилися на те, що є тиск силовиків. Чи є він дійсно? — Я чув про такі приклади. Наприклад, у мене є знайомі підприємці в Харківській області. Вони опинилися в окупації, вони не виїхали, вони латифундисти, у них колгоспи, земля, заправки. А зараз цих хлопців пресують, кажуть, що ви колаборанти, віддавайте бізнес. Але це не відповідає дійсності, там абсолютно проукраїнські власники. Такого роду проблеми, на жаль, виникають. — Як ви оцінюєте реформу лісової промисловості? Що там потрібно змінити реально? — Оцінюю дуже позитивно. Цю реформу фактично провів заступник керівника Офісу Президента Ростислав Шурма. Він створив прозорий і прибутковий сегмент, а також нову галузь із відмінними результатами та високим прибутком. Але ще багато чого потрібно зробити. Важлива подальша переробка деревини всередині країни. Усі лісопильні працюють більш-менш однаково. Купив деревину, перепиляв, продав. Але якщо ти її переробляєш тут, занурюєшся трохи глибше в цій переробці, то заробиш додану вартість. Інвестором тут можуть бути як внутрішні, так і закордонні компанії. — Чи вдасться, на ваш погляд, залучити інвестиції в Україну? — По-перше, ми повинні перемогти в цій війні. А по-друге, потрібен буде час для того, щоб потенційні інвестори переконалися, що продовження війни не буде. Я впевнений, що перші 2-3 роки всі будуть думати, тягнути час. Непередбачувано все. Начебто і закінчилася війна, а може вона почнеться завтра. Але все може бути дуже швидко, якщо нас приймуть у НАТО. Я в цьому на 100% впевнений, я це бачив після 2014 року. Спілкувався із західними бізнесами і вони говорили, що ви в червоних лініях, поки ви не в НАТО. — Тобто вступ до НАТО — це дуже важливо для інвестицій? — Я в цьому впевнений на 100%. Я сподіваюся, що коли ми виграємо і заробимо цю важку перемогу, нам потрібно зробити все можливе щоб отримати дієві гарантії безпеки які стануть запорукою підвищення інвестиційного потенціалу країни.
