Ветеранська монополія: підтримка чи пастка для бізнесу

• 

  Олена Смоляк

  Адвокат, партнер АО SETES. Співавторка проєкту закону "Про ветеранське підприємництво"

За даними Міністерства у справах ветеранів, в Україні нині налічується близько 851 тисячі ветеранів і членів їхніх сімей, однак лише 1,5% з них зареєстровані як фізичні особи-підприємці.

Водночас, згідно з шостим опитуванням Українського ветеранського фонду «Потреби ветеранів і ветеранок», 68,8% респондентів висловили зацікавленість у відкритті власної справи. Найбільш затребуваною формою підтримки вони назвали матеріальну — її потребують 59,8% опитаних.

З метою реагування на ці виклики та посилення економічної спроможності ветеранської спільноти, за ініціативою народного депутата Тараса Тарасенка розроблено законопроєкт №10258 «Про ветеранське підприємництво». Документ вже підтриманий Верховною Радою у першому читанні.

Його мета — створення сприятливих умов для запуску та розвитку ветеранського бізнесу, а також посилення конкурентоздатності.

Під час роботи над законопроєктом №10258 до нашої робочої групи неодноразово зверталися представники ветеранських спільнот із пропозиціями щодо запровадження ветеранської монополії на окремих ринках — зокрема, в оборонній промисловості, тактичній медицині та сфері відбудови.

Ідея одразу викликала дискусії. Я провела опитування на своїй сторінці у Facebook, і більшість учасників висловилися на підтримку такої ініціативи. Проте рівень публічного схвалення ще не означає ефективності чи законодавчої доцільності.

Одна з редакцій статті законопроєкту, яку ми розглядали, передбачала наступне:

«Ветеранська монополія – стан товарного ринку, за якого попит найкраще задовольняється суб’єктами ветеранського підприємництва.

Суб’єкт ветеранської монополії – суб’єкт ветеранського підприємництва, який працює на ринку, що визнано ветеранською монополією.

Перелік таких ринків визначається Кабінетом Міністрів України».

На перший погляд – позитивна ініціатива, яка створює “тепличні умови” для підтримки ветеранів. Проте в реальності — концепція ветеранської монополії містить низку серйозних проблем, як юридичного, так і економічного характеру.

Підміна понять: ветеранська монополія ≠ природна монополія

Запропонована модель штучно ототожнює ветеранську монополію з природною, тоді як ці явища мають принципово різну природу. Згідно з Законом України «Про природні монополії», така монополія виникає лише тоді, коли існує об’єктивна неможливість забезпечення конкуренції, або ж наявність конкуренції є економічно та стратегічно недоцільним — наприклад, у водопостачанні чи транспортуванні тепла. Тут монополія визначається не особою, а специфікою ринку.

У разі ветеранської монополії навпаки — перевага надається конкретному суб’єкту лише на підставі його статусу, що не узгоджується з логікою антимонопольного законодавства.

Прогалини в регулюванні й ризики зловживань

Сьогоднішнє законодавство не дозволяє «призначати» учасника ринку лише на підставі його належності до певної соціальної групи. Жодна редакція закону не допускає закріплення ринку за конкретним гравцем — навіть у межах природної монополії. Встановлення ж такого порядку для ветеранського бізнесу фактично запроваджує преференції за походженням, а не за економічною доцільністю.

Більше того, передбачене в законопроєкті право Кабінету Міністрів визначати ринки для ветеранської монополії — потенційно небезпечний інструмент, який може призвести до корупції, політичного лобізму та переділу сфер впливу.

Принципова помилка: не всі ветерани — однакові

Ще один фундаментальний ризик — виключення конкуренції між самими ветеранами. Якщо надання монопольного становища відбудеться лише одному підприємству, то інші ветеранські компанії, які також мають досвід, фах і ресурси, будуть позбавлені права працювати на ринку. Це парадокс: під прикриттям підтримки ветеранського бізнесу держава може позбавити його основного двигуна — вільної конкуренції.

Наприклад, навіть якщо ринок дронів буде визнано ветеранською монополією, це не означатиме, що всі бажаючі ветеранські підприємства зможуть їх виробляти. Фактично, доступ отримає лише одна або декілька компаній.

Альтернатива: рівність замість монополій

Замість сумнівного механізму монополії, держава могла б обрати прозору, справедливу модель підтримки ветеранського бізнесу. Це — створення рівних умов доступу до публічних закупівель, надання податкових пільг, навчальних програм, грантів і вигідних кредитних програм для всіх ветеранських підприємств без закриття ринків для інших гравців. Держава повинна на системному рівні дбати про розвиток добросовісної конкуренції, а не її обмеження.

Умовна «монополія» на підтримку ветеранського бізнесу перетворюється на бар’єр, який шкодить і самим ветеранам, і ринковій екосистемі загалом.

Нині одним із найпотужніших драйверів підтримки ветеранського підприємництва є Український ветеранський фонд. За офіційними даними, він уже профінансував ініціативи ветеранів та членів їх сімей майже на пів мільярда гривень, зберігаючи при цьому принцип відкритості та рівного доступу до ринків.

За участі LUN та UKLON фонд створив інтерактивну карту ветеранських бізнесів, що дає змогу легко ознайомитися з уже діючими ініціативами.

Серед яскравих прикладів регіональної підтримки вирізняється Львів, де ветеранський бізнес отримує особливу увагу.

Усі ці приклади вказують на головне: ветеранське підприємництво потребує не замкненості, а відкритості, конкуренції та доступу до можливостей у кожному регіоні.

Підсумок

Ветеранська монополія — це не інструмент підтримки, а ризик створення нових привілейованих каст, маніпуляцій з боку державних органів і бізнесу, роз’єднання самої ветеранської спільноти. Під виглядом допомоги можна створити нову систему закритих ринків, де інтереси простих ветеранів будуть останніми у списку.

Підтримка має будуватись не на виключенні, а на рівності. Бо сильна держава — це та, що розвиває конкуренцію, а не замикає ринки на “своїх”.

Джерело