Класична історія української комерції: компанія підписує контракт із поставкою на пів року, робить передоплату — а через місяць дізнається, що в постачальника три господарські справи про стягнення боргів, податковий спір на мільйони і заява про банкрутство на підході. Уся ця інформація була публічною ще до підписання. Її просто ніхто не подивився.
Сировини для перевірки більше, ніж здається. Єдиний державний реєстр судових рішень, який держава веде з 2006 року, сьогодні містить понад 81 мільйон документів — вироки, рішення, ухвали й постанови всіх інстанцій. Господарський пласт там величезний: лише господарський суд Одеської області накопичив 277 556 рішень, львівський — 218 272, і щодня масив росте. Якщо ваш майбутній партнер судився — слід лишився.
Що саме видно з цього сліду, добре показує свіжа справа, яку 11 серпня 2026 року завершив Господарський суд Хмельницької області. ТОВ із податковими боргами продало власному директору AUDI Q8 за 348 тисяч гривень при ринковій ціні 2 453 520 — тобто за 15 відсотків вартості, — а далі машину прогнали через ланцюжок перепродажів. Суд визнав правочин фраудаторним: витребувати авто в добросовісного кінцевого набувача не вдалося за ст. 388 Цивільного кодексу, тож різницю в ціні — 2 105 520 гривень — стягнули з самого керівника, додавши 27 928 гривень судового збору. Показово, що жодні внутрішні папери — протоколи дирекції, накази про списання — угоду не врятували: суд оцінював лише економічний ефект, а продаж активу за 15 відсотків ринку при боргах перед податковою порушує статті 13 і 203 ЦК. Для потенційного партнера такого ТОВ уся ця схема була б видима в реєстрі задовго до угоди: і борги, і продаж активу «своїм», і поведінка менеджменту.
Проблема не в доступі до даних, а в трудомісткості. Читати реєстр вручну — це години на одного контрагента: справи розкидані по інстанціях, назви сторін пишуться по-різному, а нові рішення зʼявляються щодня. Тому перевірка либонь найчастіше закінчується на пошуку назви в Google — і саме так пропускаються найдорожчі сюрпризи.
Робочий підхід виглядає інакше, і його вже автоматизували інструменти судової аналітики для бізнесу: пошук усіх справ компанії чи особи за ЄДРПОУ або ІПН, повна картина конкретної справи за її номером — з усіма рішеннями, практикою судді та прогнозом шансів, — і головне, постійний моніторинг: система щодня сканує нові рішення і надсилає дайджест, щойно контрагент, боржник чи ключове слово зʼявляється в реєстрі. Перевірка, яка вручну займала години, перетворюється на ранкове повідомлення.
Окремий бонус для тих, хто вже в спорі: за тими самими відкритими даними можна перевірити і власного адвоката — скільки в нього реальних справ вашої категорії і чим вони закінчувались. У базі понад 20 тисяч захисників зі статистикою результатів, і це чесніший аргумент, ніж будь-яка
Три практичні кроки, які варто вбудувати в договірну рутину. Перше: перед кожною суттєвою угодою дивитися судову історію контрагента за ЄДРПОУ — борги, банкрутства, спори з податковою. Друге: ставити ключових партнерів і боржників на автоматичний моніторинг, щоб нова справа не стала новиною через пів року. Третє: у переддоговірному аналізі звертати увагу не лише на кількість справ, а на поведінку в них — компанія, що виводить активи на менеджмент за 15 відсотків ціни, розповідає про себе більше за будь-яку презентацію.
Застереження наостанок: судова історія — індикатор, а не вирок. Судяться всі, хто працює; питання в тому, як саме. Але бізнес, який читає реєстр до підписання, платить за цю звичку хвилинами — а той, що не читає, інколи платить мільйонами.